18 липня 2016 року м. Київ К/800/7402/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоНечитайла О.М.
СуддівПилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2012 року
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2013 року
у справі №2а-10634/12/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоцентр»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоцентр» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 05 вересня 2012 року адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 28 грудня 2011 року №0012242310 та №0012232310.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 січня 2013 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким задовольнив адміністративний позов з підстав, зазначених у мотивувальній частині. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.
Працівники контролюючого органу провели документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, про що склали акт від 14 грудня 2011 року №1607/23-10/30781909, яким встановили порушення вимог підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на 129 877,52 грн. та підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на 165 877, 00 грн.
За результатами перевірки, контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 28 грудня 2011 року №0012242310, яким збільшив розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 162 348,00 грн., з яких основний платіж - 128 878,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 32 470,00 грн. та №0012232310, яким збільшив розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток на 207 346,00 грн., з яких основний платіж - 165 877,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 41 469,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів, з якими співпрацював позивач у період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині наведених мотивів, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем, оскільки перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально - процесуального закону, за відсутності судового рішення у кримінальній справі в рамках якої призначена перевірка. Крім того, матеріали такої перевірки не можуть бути досліджені в порядку адміністративного судочинства до набрання законної сили рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства, що свідчить про відсутність підстав для здійснення аналізу обставин, покладених в основу спірних донарахувань.
Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача, за результатами якої прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, призначена наказом відповідача від 08 грудня 2011 року у відповідності до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України від 02 серпня 2011 року, у рамках кримінальної справи №69-126, виділеної з кримінальної справи №69-110, порушеної за фактом створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: ТОВ «Хелдіг», ТОВ «Дерикторія», ТОВ «Авант - К», ТОВ «Торг - М», ТОВ «Хортком», ТОВ «ЦСП - Авант», ТОВ «Укрінженерія», ТОВ «Торгстрім плюс», ТОВ «Інтехфлот», ПП «Біг Кепітал», ТОВ «Імідж - Текс», ТОВ «Гарант - Техноресурс», ТОВ «Елітсервіс - 2008», ТОВ «Інформконсалт плюс», ТОВ «Аквілон - 2009», ТОВ «Стрім торг плюс», ТОВ «Топ Дизайнер», ТОВ «Укррекламасервіс», ТОВ «Зодчих Буд», ПП «Центр правової допомоги «Оберіг», ТОВ «Правтранс», з метою прикриття незаконної діяльності щодо сприяння ряду суб'єктів підприємницької діяльності України в умисному ухиленні від сплати податків, скоєно повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло матеріальну шкоду державі у великих розмірах, відповідальність за які передбачена статтями 28 та 205 Кримінального кодексу України.
Отже, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами перевірки, призначеної відповідно до постанови старшого слідчого та відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу України.
Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.
Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.
У відповідності до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
Таким чином, оскільки пункт 86.9 статті 86 та підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, то відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а тому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України врегульовує порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.
В силу приписів пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.
У свою чергу, доказів набрання законної сили відповідним рішенням суду в кримінальній справі №69-126 відповідачем не надано.
Враховуючи, що перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та за відсутності відповідного судового рішення у кримінальній справі, є вірними висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності у відповідача правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.
Крім того, за приписами пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, статус матеріалів перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, тому вони не можуть бути досліджені в порядку адміністративного судочинства до набрання законної сили рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства.
Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на те, що під час розгляду даної справи суд першої інстанції безпідставно вдався до аналізу обставин, покладених в основу спірних донарахувань у рамках даного судового провадження, однак помилковість таких висновків не призвела до прийняття судом першої інстанції невірного по суті спору рішення.
Водночас, підставою для часткового скасування судом апеляційної інстанції постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2012 року слугувало ухвалення даного рішення з порушенням норм матеріального права.
Стаття 198 КАС України визначає повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, зокрема, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; 2) змінити постанову суду; 3) скасувати її та прийняти нову постанову суду; 4) скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; 5) визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.
Відтак, положеннями статті 198 КАС України встановлений вичерпний перелік повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, серед яких відсутні повноваження суду апеляційної інстанції щодо скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення із визначенням, у резолютивній частині рішення, підстав для його прийняття, що свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
У свою чергу, за результатами перегляду рішення суду в апеляційному порядку, правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права в силу положень частини першої статті 201 КАС України є підставою для зміни постанови суду першої інстанції.
Викладене свідчить про те, що спірне рішення суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового, яким задоволено адміністративний позов з підстав, зазначених у мотивувальній частині, прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до невизначеності по вирішенню справи по суті.
В силу положень частини першої та другої статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, залишивши судове рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення суду апеляційної інстанції є помилковим тільки в частині скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового, яким адміністративний позов задоволено, з підстав, зазначених у мотивувальній частині, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду апеляційної інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2013 року у справі №2а-10634/12/2670 змінити на ухвалу, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 вересня 2012 року у справі №2а-10634/12/2670 залишити без змін, змінивши мотивувальну частину постанови.».
В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Пилипчук Н.Г.
Цвіркун Ю.І.