23 серпня 2016 року м. Київ К/800/22790/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Олексієнко М.М., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги представника Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області на судові рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області, третя особа: Фонд державного майна України, про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з несвоєчасним виконанням судового рішення,-
У серпні 2016 року представник Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області звернувся з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2016 року, якими позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 18 грудня 2013 року по 10 грудня 2015 року у розмірі 205949,12 грн., що є сумою без утримання податків та інших обов'язкових платежів. В іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі ставиться вимога про скасування судових рішень та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.
Вивчивши зміст касаційної скарги, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Відповідно до положень, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у випадку, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга є необґрунтованою, якщо викладені в ній доводи не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права або такі посилання є безпідставними.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, є необґрунтовані.
За правилами частини першої статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Статтею 236 КЗпП встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Із змісту наведеної норми вбачається, що обов'язок виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі, є видом відповідальності роботодавця за дії, пов'язані із такою затримкою.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 34 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Враховуючи те, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року в частині поновлення ОСОБА_1 на державній службі добровільно виконана Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області шляхом прийняття наказу про поновлення лише 10 грудня 2015 року, а тому висновок судів попередніх інстанцій, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 18 грудня 2013 року по 10 грудня 2015 року є обґрунтованим.
Саме до такого висновку зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 червня 2015 року (Справа №21-63а15), яка відповідно до положень статті 244-2 КАС України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
З урахуванням зазначеного, керуючись статями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області на судові рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області, третя особа: Фонд державного майна України, про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з несвоєчасним виконанням судового рішення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Олексієнко