24 червня 2016 року м. Київ справа № 800/355/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Нечитайло О.М., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1
до Президента України Порошенка Петра Олексійовича,
Адміністрації Президента України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із позовною заявою про:
визнання протиправною бездіяльності Президента України щодо непідписання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заміни довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням» №2292;
зобов'язання Президента України підписати Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заміни довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням» №2292.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені у статті 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 5 якої Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може: 1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України незаконним повністю або в окремій його частині; 2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії; 3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 162 цього Кодексу.
У відповідності до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових правовідносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.
Процедура підписання закону, офіційного оприлюднення та набрання ним чинності передбачена статтею 94 Конституції України, відповідно до якої закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений. Якщо під час повторного розгляду закону буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Порушення порядку підписання Президентом України закону, без якого неможливе його офіційне оприлюднення Президентом України, а відтак - набрання законом чинності, може бути підставою для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності закону у зв'язку з порушенням встановленої Конституцією України процедури їх ухвалення або набрання ними чинності, що тягне за собою неможливість розгляду у порядку адміністративного судочинства позовних вимог про визнання незаконним підпису Президента України.
Повноваження Президента України зазначені у статті 106 Конституції України, пунктом двадцять дев'ятим якої передбачено підписання законів, прийнятих Верховною Радою України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року №17-рп/2002 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважень Верховної Ради України) зазначено, що учасниками законодавчого процесу на його відповідній стадії, а отже, учасниками законотворчості, є визначені в частині першій статті 93 Конституції України суб'єкти права законодавчої ініціативи у Верховній Раді України - зокрема, Президент України. Реалізація права законодавчої ініціативи і права вето означає лише участь відповідних органів у здійсненні власне парламентської функції законотворчості.
З аналізу зазначених положень вбачається, що при підписанні законів Президент України не виконує владних управлінських функцій.
Виходячи з наведеного, та з урахуванням того, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо непідписання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заміни довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням» №2292 та зобов'язати Президента України підписати вказаний Закон, заявлені вимоги не підсудні адміністративному суду згідно зі статтею 1711 КАС України, а тому, з огляду на їх зміст, мають розглядатися судом, до компетенції якого віднесено їх розгляд.
За наведених обставин та у відповідності до пункту 1 частини першої статті 109 КАС України у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 109, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд його справи віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Нечитайло