Справа № 127/4928/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Олійник О.М.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
25 серпня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.
за участю:
секретаря судового засідання: Коваль К.В.,
позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в особі Інспектора 1 роти батальйону УПП у м. Вінниця ОСОБА_3, Управління патрульної поліції у м. Вінниця про скасування постанови ПС №831761 від 23.02.2016 р. про накладення адміністративного стягнення,
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в особі Інспектора 1 роти батальйону УПП у м. Вінниця ОСОБА_3, Управління патрульної поліції у м. Вінниця про скасування постанови ПС №831761 від 23.02.2016 р. про накладення адміністративного стягнення.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. В апеляційній скарзі апелянт зазначив на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх оса твин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
В судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Відповідачі повторно в судове засідання не з'явились хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.
Враховуючи, що відповідачі не з'явились жодного разу, на апеляційний розгляд справи, хоча їх явка визнавалась обов'язковою, суд апеляційної інстанції ухвалив здійснити апеляційний розгляд справи за відсутності відповідачів, та наявними у матеріалах справи доказами.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятої постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки позивач в частині вимушеної зупинку автомобіля в зоні дії знаку 3.34 відмовився продемонструвати несправність автомобіля інспектору поліції на місці оформлення правопорушення, залишив місце скоєння правопорушення своїм ходом, завівши автомобіль і продовживши рух транспортного засобу, не надав суду доказів ремонту несправностей і не довів необхідності вимушеної зупинки і порушення ПДР України і неможливості здійснити цю зупинку, де це не заборонено, тобто в місці, яке розташоване не більш ніж 100-150 м. від місця вчинення правопорушення.
Суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.
Як встановлено з матеріалів справи, постановою у справі про адміністративне правопорушення, серія ПС2 № 831761 від 23 лютого 2016 року, на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. У постанові зазначено, що позивач керуючи транспортним засобом OPEL VECTRA номерний знак НОМЕР_1 23.02.2016 року о 01 год. 40 хв. у м. Вінниці вул. Соборна буд. 50 не виконав вимоги дорожнього знаку 3.34 ПДР «Зупинку заборонено», який також дублювався розміткою 1.4 - суцільна жовта лінія.
Так, ухвалами суду апеляційної інстанції від 19.05.2016 року, від 21.06.2016 року, від 07.07.2016 року визнавалась обов'язковою участь Інспектора 1 роти батальйону УПП у м. Вінниця, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 в апеляційному розгляді справи, проте вказана особа не з'явилась ні на одне судове засідання в суді апеляційної інстанції.
До того ж ухвалами від 19.05.2016 року, від 21.06.2016 року, від 07.07.2016 року витребовувався відеозапис з місця правопорушення зафіксованого у постанові про адміністративне правопорушення Серія ПС2 №831761 від 23.02.2016 року. Проте вказаний запис відповідачами на вимогу суду наданий не був.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 року доручено Центральному відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області тимчасово вилучити в Управлінні патрульної поліції у м. Вінниці відеозапис з місця правопорушення зафіксованого у постанові про адміністративне правопорушення Серія ПС2 №831761 від 23.02.2016 року.
На вказану вимогу суду 25.08.2016 року Центральним відділом ДВС м. Вінниця надіслано постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 17.08.2016 року ВП №51759583. Вказаною постановою встановлено, що відповідно до листа Управління патрульної поліції в місті Вінниці від 26.07.2016 за вих. №5693/41/21/02/2016 надати відео з місця правопорушення згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №831761 від 23.02.2016 не представляється можливим, оскільки у своїй діяльності УПП міста Вінниці ДПП з приводу збереження, видачі та приймання нагрудних відеокамер керується вимогами Наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №100 від 03.02.2016 року «Про затвердження Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них». Відповідно до п. 4.2 вищевказаного наказу, строк зберігання відеозаписів на сервері складає 30 діб з моменту збереження такого відеозапису на сервері за наявності технічної можливості.
Отже як встановлено з вказаного витребовуваний судом апеляційної інстанції відеозапис не може бути наданий, оскільки строк його зберігання закінчився.
Проте апеляційний суд зазначає, що відповідно до п. 4.3 Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, у випадку отримання скарги від особи на рішення, дії чи бездіяльність працівників патрульної поліції, в інших виключних випадках, строк зберігання відеозаписів на сервері може бути продовжено за розпорядженням начальника Департаменту патрульної поліції або начальників управлінь патрульної поліції в містах.
Таким чином, враховуючи наявність вказаного спору органу патрульної поліції необхідно було продовжити термін зберігання витребовуваного відеозапису. В свою чергу суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.7 Розділу XIII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 оку №1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за 1408/27853, зафіксовані не в автоматичному режимі справи про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху підлягають зберіганню протягом трьох років. Матеріали про порушення правил дорожнього руху, зафіксовані за допомогою фото-, відеозапису чи кінозйомки, зберігаються в підрозділі в електронному вигляді протягом трьох місяців з дати фіксації порушення.
Отже, матеріали про порушення правил дорожнього руху, які були зафіксовані за допомогою відеозапису повинні зберігатись в електронному вигляді протягом трьох місяців з дати фіксації порушення, проте всупереч положенням вищенаведеної інструкції відеозапис не було збережено.
Так, відповідно до ст.251 КУпАП, Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п.3.34 д.1 ПДР України, в зоні дії дорожнього знаку "Зупинку заборонено", забороняється зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Відповідно до п. 15.1 ПДР України, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинна здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху) - п.15.2 ПДР України.
Вимушено зупинкою, згідно п.1.10 розділу 1 "Загальні положення" вважається, припинення руху транспортного засобу через його технічний стан або небезпеку, що створюється вантажем, який перевозиться, станом водія (пасажира) або перешкодою на дорозі.
Правила поведінки водія у разі вимушеної зупинки на дорозі регламентовано п. 15.14 ПДР України у відповідності до якого, у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити-діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 ПДР правил, тобто, разом із увімкненням аварійної світлової сигналізації встановити також знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення крім пояснень порушника повинні бути зазначені інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Натомість, доказів вини водія ОСОБА_2 в протоколі не зазначено, фото-фіксація чи відеофіксація правопорушення до протоколу не приєднана, пояснення від свідків не були відібрані.
Позивач в судовому засіданні повідомив, що зупинка у вказаному місці була вимушеною, оскільки в автомобілі загорілась сигнальна лампочка АВS, яка попереджає про несправності в гальмівній системі автомобіля. Тому з метою уникнення можливої аварійної ситуації позивачем було зроблено тимчасову зупинку для з'ясування причин загоряння вказаного сигналу. Позивач також пояснив, що після зупинки ним було увімкнено аварійну світлову сигналізацію та мав намір встановити знак аварійної зупинки, однак на цей час уже під'їхав автомобіль патрульної служби.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що зупинка ОСОБА_2 в зоні дії дорожнього знаку "Зупинку заборонено" була вимушеною, викликана технічними несправностями транспортного засобу, що вимагало зупинки автомобіля та унеможливлювало його подальший рух. Водій, здійснивши вимушену зупинку, ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, щоб не створювати небезпеки іншим учасникам дорожнього руху. А тому, відповідачем в порушення вимог ст. 280 КУпАП додатково не було встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винен позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пп. «Б» та «Д» п.2.3. ДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).
Тому за вказаних обставин в діях ОСОБА_2 не встановлено складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП, оскільки достатніх доказів його вини у вчиненні даного правопорушення посадова особа в постанові про адміністративне правопорушення не зазначила, та не довела вину позивача, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 підлягає скасуванню.
Стосовно визнання протиправними дій інспектора 1 роти батальйону УПП м. Вінниці старшого лейтенанта ОСОБА_3 та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України при складанні і винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 ЗУ "Про національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Таким чином колегія суддів вважає, що інспектор 1 роти батальйону УПП м. Вінниці старший лейтенант ОСОБА_3 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано. До того ж юридично значимим для позивача у спірному випадку є не дії інспектора патрульної служби, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки саме зазначене рішення створює правові наслідки та породжує для позивача певні обов'язки та негативні наслідки.
З вказаних обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій інспектора 1 роти батальйону УПП м. Вінниці старшого лейтенанта ОСОБА_3 при складанні і винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів встановила підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в особі Інспектора 1 роти батальйону УПП у м. Вінниця ОСОБА_3, Управління патрульної поліції у м. Вінниця про скасування постанови ПС №831761 від 23.02.2016 р. про накладення адміністративного стягнення - скасувати, прийняти нову постанову.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати постанову ПС №831761 від 23.02.2016 року у справі про адміністративне правопорушення.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 01 вересня 2016 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5