Справа № 686/5374/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Демінська А.А.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
30 серпня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Курка О. П. Білоуса О.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Стаднік Л.В.,
позивача: не з'явилась,
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні а режимі відеоконференції апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій,
Позивач звернулася до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Позивач в судове засідання не з'явилась про причини неявки суду не повідомила, хоча про час та дату розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, яка прибула в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.10.2014 року, додатковою постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.11.2014 року та ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 року в адміністративній справі № 686/18601/14-а за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій встановлено, що позивач з 29.12.2007 року знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому і отримує пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" в розмірі 83% суми її посадового окладу з урахуванням надбавок, передбачених Законом "Про державну службу". В серпні 2014 року вона звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії державного службовця, з урахуванням довідки про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", форма якої затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 14.02.2011 року № 5-1, однак відповідач відмовив їй в перерахунку пенсії згідно поданої нею заяви на тій підставі, що такі види виплат, як матеріальна допомога та індексація, не входять до складових заробітної плати.
Вище вказаною постановою суду, яка набрала законної сили, було визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому щодо включення суми - індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення в заробітну плату для призначення пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про державну службу», а також зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому нарахувати та виплатити з 15серпня 2014 року позивачу пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», включивши до складу заробітної плати для призначення пенсії суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення.
На виконання вище вказаних постанов та ухвали відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу, при здійсненні котрого відповідач виходив із того, що базовим місяцем (місяцем підвищення доходів) для нарахування індексації позивачу є місяць, в якому після набрання відповідним судовим рішенням законної сили фактично збільшився дохід позивача (серпень 2014 року).
Відповідно до ст. 4Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Уразі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. № 1078, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до пунктів 1-1 і 4 цього Порядку.
Виходячи з викладеного, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації доходів громадян проводиться нарастаючим підсумком, починаючи з 1 числа наступного місяця за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, визначений Порядком. У разі підвищення сум доходів громадян, без перегляду їх мінімальних розмірів, місяць в якому відбулося таке підвищення вважається базовим, та в наступному місяці відбувається обчислення та нарахування нового індексу споживчих цін для провадженння індексації грошових виплат. У разі якщо підвищення мінімальних розмірів виплат не спричинило зростання доходів громадян, нарахування індексації провадиться на загальних підставах.
Помилковим є позиція відповідача у справі про те, що при здійсненні перерахунку пенсії позивачу за відповідний період відбулось підвищення доходів позивача, що стало підставою для зміни базового місяця та визначення нового розміру споживчих цін для проведення індексації з наступного місяця після місяця, в якому відбулось підвищення.
Звідси, здійснення пенсійним органом нарахування на виконання судових рішень позивачу не може слугувати підставою для здійснення нового нарахування споживчих цін для проведення індексації у зв'язку із зростанням доходів громадян, без перегляду їх мінімального розміру, оскільки фактично збільшення доходів позивача в контексті приписів законодавства про порядок підвищення пенсійного забезпечення та індексацію доходів громадян не відбулось.
Перерахунок пенсії позивачу на підставі вище вказаних постанов та ухвали є відновленням порушеного права на отримання належної виплати в розмірі, встановленому Законом, та не може бути підставою для здійснення нової індексації із застосуванням нового рівня споживчих цін та відповідно для встановлення нового базового місяця.
Таким чином, відповідачем було порушено вимоги чинного законодавства при проведенні індексації пенсійних виплат позивача, що потягло за собою зменшення загального розміру її пенсії, а тому позовні вимоги, викладені в пунктах 1 і 2 прохальної частини позовної заяви є обґрунтованими.
Разом з тим, оскільки утримань з пенсії відповідач фактично не проводив, натомість обрахував її в заниженому розмірі, тому вказані позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме визнати протиправними дії відповідача щодо зміни базового місяця нарахування індексації наростаючим підсумком при перерахунку пенсії позивача на виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.10.2014 року, додаткової постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.11.2014 року та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 року в адміністративній справі № 686/18601/14-а за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, а також зобов'язати відповідача провести індексацію пенсії позивача на виконання перелічених судових рішень, здійснюючи нарахування індексації наростаючим підсумком і залишивши без зміни базовий місяць індексації пенсії, та виплатити позивачу не отриману у зв'язку з цим суму пенсії.
Крім того, позивач в межах справи № 686/18601/14-а не ставила питання про те, що відповідача слід зобов'язати також до розрахунку пенсії включити суми компенсації за невикористані відпустки, тож вона не досліджувалась судом і постанови з цього приводу прийнято не було.
Стосовно зазначеної вимоги, заявленої у даній справі (пункти 3, 4 прохальної частини позовної заяви), суд приходить до наступних висновків.
За змістом ст. 37 Закону № 3723-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 % від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 % заробітної плати.
Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95 ВР визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною 2 ст. 33 Закону № 3723-ХІІ передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та індексація заробітної плати згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 212 є складовою заробітної плати. На суми виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань і індексацію нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що відображено у наданій відповідачу довідці форми 5-1.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до ч. 1 зазначеної статті до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Згідно ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Така ж правова позиція зі спірного питання вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 20.02.2012 року у справі № 21-430а11, від 28.05.2013 року №21-97а13 та від 03.06.2014 № 21-134а14.
Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5