Справа № 802/3825/14-а
Головуючий у 1-й інстанції:Вільчинський О.В.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
25 серпня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Нечаюк Т.В.,
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
представника третьої особи ОСОБА_4
третьої особи ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області до ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5, відділ містобудування та архітектури Вінницької районної державної адміністрації про зобов'язання до вчинення дій,
В грудні 2014 року позивач - Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області. звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_6 про зобов'язання до вчинення дій.
Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 23.02.2016 року вказаний позов задовольнив.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, в свою чергу представник позивача, третьої особи та третя особа заперечили проти апеляційної скарги та просили у її задоволенні відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 16.04.2013 відділ містобудування та архітектури Вінницької РДА видав ОСОБА_6 будівельний НОМЕР_1 для будівництва індивідуального житлового будинку з господарською спорудою за адресою: Вінницький район, с. Зарванці, вул. Спортивна, б/н.
08.05.2013 відповідач подала до ІДБК у Вінницькій області повідомлення про початок будівельних робіт. Зазначене повідомлення про початок будівельних робіт було внесене до єдиного реєстру за № ВН 062131280052.
У вказаному повідомленні, зокрема, зазначено, що для будівництва використовується земельна ділянка, що належить ОСОБА_6 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 841541 від 28.04.2010, кадастровий номер 0520688906:04:007:0399. Цільове призначення зазначеної земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
24.04.2014 за № ВН 142141140462 була зареєстрована декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, подана ОСОБА_6
08.05.2014 на ім'я ОСОБА_6 видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САК № 836484 та зареєстроване право власності на спірне нерухоме майно у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом (індексний номер 21435454 ) від 08.05.2014.
Разом з тим, 11.10.2013 Інспекцією на підставі звернення гр. ОСОБА_5 проведена позапланова перевірка законності виконання ОСОБА_6 будівельних робіт з будівництва житлового будинку по вул. Спортивна, б/н у с. Зарванці Вінницького району Вінницької області.
За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_6 виконуються будівельні роботи з відхиленням від будівельного паспорту № 548, виданого відділом містобудування та архітектури Вінницької РДА, а саме не витримані відстані розміщення об'єкта будівництва до меж земельної ділянки, чим порушені вимоги ст. ст. 9, 27 Закону України "Про архітектурну діяльність".
З метою усунення виявлених порушень законодавства у містобудівній сфері забудовнику Інспекція винесла припис від 11.10.2013 № 19 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою зупинити будівництво та привести об'єкт будівництва у відповідність до норм чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності у термін до 01.12.2013 року.
21.03.2014 Інспекція здійснила позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, результати якої оформлені актом № 285-ПП.
Під час перевірки встановлено, що вимоги припису Інспекції № 19 від 11.08.2013 відповідач проігнорувала та продовжила виконання будівельних робіт.
Зазначений припис відповідач оскаржила у судовому порядку, однак постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 у справі № 802/4505/13-а у задоволенні позовних про визнання протиправним та скасування припису № 19 від 11.10.2013 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відмовлено.
Крім того, 19.05.2014 працівниками позивача проведено позапланову перевірку дотримання вимог чинного законодавства у сфері містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо законності будівництва по вул. Спортивна, б/н у с.Зарванці Вінницького району Вінницької області.
Під час перевірки виявлено порушення відповідачем норм Порядку прийняття в експлуатацію зазначених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.
20.05.2014 Інспекція ДАБК у Вінницькій області видала наказ, яким скасувала реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, внесену до Єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт отриманих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів 24 квітня 2014 року за № ВН142141140462 щодо будівництва житлового будинку по вул.Спортивна, б/н у с. Зарванці Вінницького району Вінницької області (замовник - ОСОБА_6В.), зареєстровану Інспекцією ДАБК у Вінницькій області.
10.06.2014 Інспекція ДАБК у Вінницькій області прийняла постанову № 16, відповідно до якої ОСОБА_6 визнано винною у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 12 ст. 96 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 8500 грн.
За вказаних обставин, враховуючи положення частини 1 статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області звернулася до суду із адміністративним позовом про зобов'язання ОСОБА_6 знести за власний рахунок самочинно збудований житловий будинок по вул. Спортивна, б/н у с. Зарванці Вінницького району Вінницької області на земельній ділянці кадастровий номер 0520688906:04:007:0399..
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Закону України "Про архітектурну діяльність", прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності і спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів визначені Законом України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 № 687-XIV ( далі Закон № 687-XIV).
Згідно статті 8 Закону № 687-XIV, робоча документація для будівництва (реконструкції, реставрації, капітального ремонту) об'єкта архітектури виконується відповідно до державних стандартів, норм і правил на підставі затвердженого проекту.
Відповідно статті 9 цього ж закону будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" ( 3038-17 ).
Відповідно до ст. 27 Закону № 687-XIV замовники та підрядники під час створення об'єкта архітектури зобов'язані забезпечувати будівництво об'єктів архітектури згідно з робочою документацією, застосовувати будівельні матеріали, вироби і конструкції, які відповідають державним стандартам, нормам і правилам і такі, що пройшли сертифікацію, якщо вона є обов'язковою.
Статтею 10 Закону № 687-XIV передбачено здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Так, відповідно до зазначеної статті, для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ( 3038-17 ). Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI ( далі - Закон № 3038-VI).
В силу статті 5 Закону № 3038-VI, вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Згідно статті 27 Закону № 3038-VI, забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).
Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.
За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі. Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.
Статтею 38 Закону № 3038-VI встановлено порядок знесення самочинно збудованих об'єктів.
Так, згідно вказаній статті, у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Отже, відповідно до зазначеного, всі суб'єкти містобудування зобов'язані дотримуватися вимог чинного законодавства та містобудівної документації, зокрема й наявний обов'язок здійснення будівництва із дотриманням умов визначених у будівельному паспорті, а також передбачена відповідальність за недотримання таких вимог крайньою мірою якої є зобов'язання особи, яка допустила зазначені порушення знести такий самочинний (побудований з істотним відхиленням ) об'єкт будівництва.
Згідно з матеріалами справи, Державна архітектурно-будівельна інспекція України в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 955 -ПП від 11.10.2013 року зазначила, що порушення відповідача полягає у будівництві житлового будинку з відхиленням від будівельного паспорту, а саме будівля не відповідає прив'язці.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 року з метою отримання необхідних для повного та всебічного розгляду справи доказів зобов'язано позивача здійснити перевірку відповідних фактів для з'ясування та встановлення конкретних порушень допущених відповідачем під час здійснення вказаного будівництва.
На виконання вказаної ухвали, Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області проведено позапланову перевірку дотримання вимог чинного законодавства у сфері містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо будівництва житлового будинку по вул. Спортивна, б/н у с. Зарванці Вінницького району (забудовник - гр. ОСОБА_6В.) та за результатами якої складено акт №663-ПП яким встановлено наступні обставини та факти (а.с. 51 т. 2).
Так, зокрема вказаною перевіркою встановлено, забудовником гр. ОСОБА_6 у 2014 році виконано роботи з будівництва житлового будинку на земельній ділянці по вул. Спортивна, б/н у с. Зарванці Вінницького району Вінницької області.
Оглядом вищевказаного об'єкту на місці встановлено, що житловий будинок будується з відхиленням від будівельного паспорту № 548, виданого 16.04.2013 року відділом містобудування та архітектури Вінницької районної державної адміністрації, а саме не відповідає схемі забудови земельної ділянки щодо рози вітрів північ-південь (ПН-ПД).
Згідно схеми забудови земельної ділянки головний фасад ( центральний вхід) житлового будинку орієнтований на південь земельної ділянки забудовника, а фактично головний фасад збудований на північ, що призвело до зміни прив'язки житлового будинку відносно меж сусідніх ділянок.
За документами наданими забудовником, житловий будинок повинен знаходитися на відстані 1 м. від спільної межі з земельною ділянкою гр. ОСОБА_7, на відстані 7 м. від спільної межі з земельною ділянкою гр. ОСОБА_5, 12 м. з тильної сторони будинку до межі земель загального користування та на відстані 6 м. від межі вул. Спортивна.
При перевірці на місці встановлено наступні відстані: від головного фасаду житлового будинку ( центрального входу) відстань до межі земель загального користування складає 5,7 м.; від правої сторони житлового будинку відстань до межі земельної ділянки гр. ОСОБА_5 складає 2,73-3,13 м., від лівої сторони будинку до межі земельної ділянки гр. ОСОБА_7 відстань складає 4,80 м., з тильної сторони до межі земель загального користування відстань 10,90-11,40 м. Зовнішні розміри житлового будинку по будівельному паспорту 7,90х14,30 м., фактично 7,92х14,38 м.
Таким чином, відповідачем фактично здійснено будівництво з суттєвим відхиленням від умов визначених у наданому йому будівельному паспорті, а саме порушено (недотримано) відстань до з.д. гр. ОСОБА_5 на 4,27-3,87 м., відстань з тильної сторони будинку до межі земель загального користування на 1,1-0,20 м., відстань від межі вул. Спортивна на 0,30 м., а також недотримано розташування будинку орієнтовно рози вітрів північ-південь (фактично головний фасад збудований на північ замість півдня).
Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 26.11.2015 року зазначив, що позов про знесення самочинного будівництва, можливо, зокрема за умови, якщо цим будівництвом порушуються права третіх осіб, а перебудова не призведе до усунення їх порушених прав, а також у разі, якщо перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, вчинити неможливо, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
Згідно із ч.1, ч 7 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належного проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудів6ної діяльності» у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Як вірно зауважено судом першої інстанції, що постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 "Про практику застосування судами ст. 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" (Постанова № 6) роз'яснено, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень (п. 4 Постанови № 6).
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність (п. 22 Постанови № 6).
Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови (п. 23 Постанови № 6).
Аналізуючи зазначено, можна прийти до висновку, що зобов'язання знесення в даному випадку житлового будинку є дійсно крайньою мірою (засобом ) щодо усунення виявлених при його будівництві порушень як вимог законодавства так і прав інших осіб, при цьому для застосування такого заходу необхідно спочатку вжити заходи щодо зобов'язання особи здійснити перебудову самовільно збудованого об'єкта або надати докази ухилення особи від проведення такої перебудови або неможливість її здійснення.
Згідно з матеріалами справи, позивачем було здійснено перевірку дотримання відповідачем вимог законодавства під час здійснення будівництва та винесено припис від 11.10.2013 року № 19 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким фактично заборонено відповідачу здійснювати будівництво.
Вищий адміністративний суд під час розгляду аналогічних справ зазначив, що необхідною умовою для звернення до суду із позовом про знесення будівлі є підтвердження вжиття Інспекцією (позивачем ) заходів щодо зобов'язання відповідача здійснити перебудову самовільного будівництва чи ухилення позивача від проведення такої перебудови або неможливість її здійснення.
Тільки після доведення вказаних обставин може йти мова про можливість звернення із такими позовними вимогами, в іншому ж випадку суд може дійти висновку про передчасність заявленої позовної вимоги про знесення будівлі.
21.03.2014 Інспекція здійснила позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, результати якої оформлені актом № 285-ПП.
Під час перевірки встановлено, що вимоги припису Інспекції № 19 від 11.10.2013 відповідач проігнорувала та продовжила виконання будівельних робіт.
Отже, позивачем відповідно до вимог чинного законодавства було вжито достатніх заходів з метою недопущення та усунення відповідачем встановлених порушень при виконанні спірного будівництва, однак які були проігноровані відповідачем.
При цьому також є недоречними посилання апелянта на те, що Інспекція спочатку повинна була звертатися із позовом про зобов'язання здійснити відповідача перебудову, оскільки зазначеним приписом, який був проігнорований та не виконаний відповідачем, фактично було заборонено продовжувати будівельні роботи, отже позивачем вже на зазначеному етапі було висловлено свою позицію щодо порушення відповідачем вимог законодавства, і зазначено про неприпустимість здійснення будівництва з відхиленням від будівельного паспорту, а тому і нема необхідності фактично повторно вказувати (звертатися з позовом про перебудову) відповідачу на встановлені порушення.
Також, Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 26.11.2015 року зазначив, що при вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з'ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.
Отже, що стосується питання про порушення прав інших осіб внаслідок здійснення спірного будівництва, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 05.07.2011 № 103, будівельний паспорт забудови земельної ділянки (даті будівельний паспорт) визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.
Параметри забудови визначаються з урахуванням державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських І сільських поселень».
Відповідно до обов'язкового Додатоку 3.1 "ПРОТИПОЖЕЖНІ ВИМОГИ", протипожежні відстані між житловими, громадськими, адміністративно-побутовими будинками промислових підприємств, багатоповерховими гаражами треба приймати за таблицею 1 (числівник), а між виробничими, сільськогосподарськими будинками, спорудами - відповідно до вимог чинних норм.
Згідно вказаній таблиці, мінімальна відстань між житловими будинками, незалежно від рівня ступінь вогнестійкості будинку не може становити менше 6 м.
Згідно з матеріалами справи розмір земельної ділянки гр. ОСОБА_5 по ширині складає 13,53 м., при цьому відповідно до будівельного паспорту № 136 на забудову земельної ділянки належної індивідуальному забудовнику ОСОБА_5 загальна ширина будинку складає 11,3 м. (8м.,+3,3м.).
Відповідно до вимог до забудови земельної ділянки в с. Зарванці по вул. Спортивна, наявні містобудівні та планувальні вимоги та обмеження, одними з яких зокрема є мінімально допустима відстань від об'єкта, який проектується, до існуючих будинків та споруд повинна складати 8 м. та мінімально допустимі відстані від об'єкта, який проектується до меж земельної ділянки - не менше 1м.
Отже, для того щоб гр. ОСОБА_5 міг фактично здійснити будівництво свого будинку відповідно до будівельного паспорту та вимог законодавства (вказаного ДБНУ) йому потрібно дотриматися відповідних відстаней, а саме не менше 1м. від будинку до межі його земельної ділянки, 8 м. між його будинком та існуючим ( в даному випадку буд. гр. ОСОБА_6 та вимог пожежної безпеки - 6-ти метрів між житловими будинками.
Тобто, відступивши 1м, від межі своєї земельної ділянки та побудувавши свій будинок шириною 11,3м залишиться 2,23 м. до межі його земельної ділянки.
Як зазначалося вище, відповідач збудував свій будинок з порушенням встановленої відстані у 7м на відстані від межі земельної ділянки гр. ОСОБА_5 2,72м-3,13м.
У випадку будівництва ОСОБА_5 свого будинку фактична відстань між його будинком та уже існуючим будинком (буд. ОСОБА_6В.) буде складати 4,95м-5,36м.
Отже, гр. ОСОБА_5 збудувавши свій будинок порушить встановлені протипожежні вимоги - не менше 6м між житловими будинками на 1,05-0,64м та містобудівні вимоги до забудови земельної ділянки - не менше 8м. між існуючим будинком та будинком, що проектується на 3,05-2,64м., та як наслідок може бути притягнений до відповідальності за вказані порушення та цілком справедливо зобов'язаний (шляхом винесення припису) відповідними органами припинити в такому випадку незаконне будівництво.
Враховуючи зазначене, гр. ОСОБА_5 володіючи вказаною земельною ділянкою фактично позбавлений права на будівництво свого будинку через протиправність дій (здійснення будівництва з істотним порушенням ) гр. ОСОБА_6, що призведе до порушення як встановлених в ЦК України гарантій права власності та грубого порушення ст. 47 Основного закону згідно якого кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Таким чином, колегія суддів вважає зазначене достатнім підтвердження того, що дії відповідача щодо будівництва з істотним порушенням будівельних норм і правил призвели до грубого порушення прав інших осіб, в даному випадку - фактично позбавляють права гр. ОСОБА_5 на будівництво власного житлового будинку, що в свою чергу враховуючи протиправність дій відповідача та його зухвале небажання усунути відповідні правопорушення (невиконання припису ще на стадії початку будівництва), а також неможливістю перебудови спірного будинку є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про знесення самочинного будівництва.
Отже колегія суддів вважає, що Інспекцією надано достатньо доказів, які також знайшли своє підтвердження під час судового розгляду того, що будівельні роботи, виконані відповідачем, суперечать суспільним інтересам та порушують права інших осіб, істотно порушують будівельні норми, а також доказів неможливості перебудови такого об'єкту з метою усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб чи істотного порушення будівельних норм.
Що стосується тверджень апелянта стосовно неможливості віднесення вказаного нерухомого майна до об'єктів самочинного будівництва та його знесення, оскільки 08.05.2014 року на ім'я відповідача було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно житлового будинку по вул. Спортивна, б/н у с. Зарванці Вінницького району Вінницької області) серії САК № 836484 та зареєстровано право власності на нерухоме майно у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що було підтверджено відповідним витягом (індексний номер 21435454) від 08.05.2014 року.
Відповідно до частини 2 статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461(далі-Порядок), прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - Декларація).
Реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації (житлового будинку по вул. Спортивна, б/н у с. Зарванці Вінницького району Вінницької області) була здійснена Інспекцією 24.04.2014 року за № ВН 142141140462.
19.05.2014 працівниками Позивача було проведено позапланову перевірку дотримання вимог чинного законодавства у сфері містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо законності будівництва житлового будинку по вул. Спортивна, б/н у с. Зарванці Вінницького району Вінницької області (копія акту додається).
Перевіркою виявлено порушення Відповідачем норм Порядку, а саме у декларації про готовність об'єкта до експлуатації (житлового будинку по вул. Спортивна, б/н у с. Зарванці Вінницького району Вінницької області) від 24.04.2014 року за № ВН 142141140462 Відповідачем було зазначено недостовірні данні, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом відповідно до п. 29 Порядку.
Враховуючи результати перевірки, 20 травня 2014 року Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області прийняла наказ № 68, яким скасувала реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 24.04.2014 року за № ВН 142141140462, а тому твердження апелянта стосовно цього є безпідставними.
Також не колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта стосовно непідсудності даної справи адміністративним судам та зазначає наступне.
Згідно пункту 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 439/2011, визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.
У пункті 3 вказаного Положення зазначено, що основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, у тому числі здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань.
Таким чином, враховуючи те, що позивач - інспекція державного архітектурно-будівельного контролю - звернувся до суду як суб'єкт владних повноважень на виконання владних управлінських функцій зі здійснення архітектурно-будівельного контролю у зв'язку з порушенням забудовником вимог законодавства з питань будівництва, містобудування та архітектури то відносини між сторонами є публічно-правовими й зазначений спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові судових палат у цивільних та адміністративних справах Верховного ОСОБА_8 України від 17 грудня 2014 року (№6-137цс14).
З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами, а тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 30 серпня 2016 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9