Справа № 2-а/2220/2/2012
Головуючий у 1-й інстанції: Цідик А.Ю.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
30 серпня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Білоуса О.В. Курка О. П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Стаднік Л.В.,
позивача: не з'явився,
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Полонського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
Позивач звернувся до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Полонського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
В судове засідання позивач не з'явився, однак на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Представники Полонського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в судове засідання не з'явилися про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та дату розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, який прибув в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 20 вересня 1984 року по 10 листопада 2004 року ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з якої був звільнений через хворобу та йому призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».
При зверненні до суду позивач надав довідки за підписом начальника Полонського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, відповідно до яких було нараховано, але не виплачено вихідну допомогу в сумі 20058,36 грн., не виплачено компенсацію за форменний одяг - 1093,74 грн., не оплачено відрядження - 185,90 грн., заборгованість по грошовому утриманню за вересень-жовтень 2004 року в сумі 767,52 грн. (том 1, а.с. 6-10).
Відповідно до листа начальника Полонського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області від 14.07.2006р. №2746 (том 1, а.с. 161) вихідну допомогу та заборгованість по грошовому утриманню за вересень-жовтень 2004 року в сумі 767,52 грн. ОСОБА_3 було виплачено в квітні 2005 року, компенсація за формений одяг та за відрядження в червні 2005 року.
Таким чином, на час звільнення ОСОБА_3 не було виплачено усіх сум, що належали йому від роботодавця.
Відповідно до наказу МВС України №1236 від 01.11.2003р. «Про затвердження інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати працівників, оплата праці особам рядового та начальницького складу ОВС проводилася один раз в місяць, між 20 та 25 числами.
Відповідно до розрахункових відомостей, що містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 отримував грошове забезпечення 20 числа кожного місяця.
Згідно зі ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством.
Хоча позивач і проходив службу в органах внутрішніх справ, на нього поширюються загальні норми законодавства про працю в разі відсутності їх у спеціальному законодавстві, що регулювали проходження ним служби.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 17.02.2015 року у справі № 21-8а15, де вказано, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Оскільки спеціальним законодавством питання про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не врегульовано, то суд застосовує загальні норми КЗпП України.
Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Статтею 117 Кодексу законів про працю України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При визначенні середнього заробітку для нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні враховується дохід за відпрацьований період за два останні місяці, які передують звільненню, тобто за вересень і жовтень 2004 року (43 роб. дні). Грошове забезпечення у вересні, жовтні 2004 року становило 2844 грн. 28 коп. - 1422,14*2 (Том 1, а.с. 72) Для обчислення середньоденного доходу вказану суму слід поділити на кількість відпрацьованих робочих днів (2844,28/43=66,15). Отже, середньоденне грошове забезпечення становило 66 грн. 15 коп. Вказану суму слід помножити на кількість робочих днів затримки (66,15 грн. х 129 робочих днів (період з 20.11.2004 року (день нарахування та виплати заробітної плати) по 29 травня 2005 року (по день остаточного фактичного розрахунку).
Отже, на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 8533,35 грн., який слід стягнути з роботодавця - Полонського РВ УМВС України в Хмельницькій області.
Повний розрахунок з позивачем був проведений під час розгляду справи у суді в червні 2005 року, а тому ОСОБА_3 строк звернення до суду не пропущений.
В частині стягнення середнього заробітку з управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області слід відмовити, оскільки ОСОБА_3 у вказаних органах службу не проходив та вони не є правонаступниками Полонського РВ УМВС України в Хмельницькій області, який на даний час не ліквідований.
Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5