29.08.2016р. Справа № 876/10615/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Левицької Н.Г.,
судді Кухтея Р.В.,
судді Клюби В.В.,
за участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.,
за участю представників:
апелянта (відповідача-1 у справі): не з'явився
позивача у справі: не з'явився
відповідача-2 у справі: не з'явився
третьої особи у справі: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові
апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ІМЕКСБАНК” ОСОБА_1 (правонаступник - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ІМЕКСБАНК” ОСОБА_2)
на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.09.2015р. у справі №819/2219/15
за позовом ОСОБА_3
до відповідача-1: уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ІМЕКСБАНК” ОСОБА_1 (правонаступник - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ІМЕКСБАНК” ОСОБА_2)
відповідача-2: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство “ІМЕКСБАНК”
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
30.07.2015р. позивач: ОСОБА_3 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача-1: уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ІМЕКСБАНК” ОСОБА_1 (правонаступник - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ІМЕКСБАНК” ОСОБА_2), відповідача-2: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство “ІМЕКСБАНК”, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, просив визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ІМЕКСБАНК” ОСОБА_1 щодо не включення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у гарантованому розмірі, визначеному законодавством, за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором №660046275 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014р.; зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ІМЕКСБАНК” ОСОБА_1 включити ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за Договором про приєднання до публічного Договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014р. №660046275; зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_3 на підставі додаткової інформації, наданої уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ІМЕКСБАНК” ОСОБА_1, до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві “ІМЕКСБАНК” за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі, визначеному законом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.01.2015р. між позивачем та ПАТ “ІМЕКСБАНК” було укладено договір про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014р. №660046275. На виконання вищевказаного договору 19.01.2015р. ОСОБА_3 були внесені кошти в сумі 150000,00грн. на депозитний рахунок банку 2630565787403, що підтверджується квитанцією №53191 від 19.01.2015р.
В подальшому, ПАТ “ІМЕКСБАНК” віднесено до категорії неплатоспроможних, запроваджено тимчасову адміністрацію, з 27.05.2015р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ “ІМЕКСБАНК” та призначено уповноважену особу Фонду. З 04.06.2015р. Фонд розпочав виплату коштів вкладникам Банку, проте, уповноваженою особою Фонду призупинено виплату коштів ОСОБА_3 через припущення про можливе укладення нікчемного правочину між позивачем та Банком. На думку позивача, такі дії уповноваженої особи Фонду неправомірні, оскільки будь-яких рішень, повідомлень з зазначенням підстав, передбачених законом, про визнання договору банківського вкладу ОСОБА_3 нікчемним не приймалось, відтак, останній набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на положення Цивільного кодексу України, Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.09.2015р. у справі №819/2219/15 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК” ОСОБА_1 щодо не включення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у гарантованому розмірі, визначеному законодавством, за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014р. №660046275; зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК” ОСОБА_1 включити ОСОБА_3 до переліку вкладників акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК”, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014р. №660046275 у розмірі, передбаченому законодавством; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив апелянт (відповідач-1 у справі): уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ІМЕКСБАНК” ОСОБА_1 (правонаступник - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ІМЕКСБАНК” ОСОБА_2), який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення судом неповністю з'ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що з метою належного захисту прав і законних інтересів вкладників банку, зокрема, з метою забезпечення гарантованого Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” відшкодування коштів за вкладами уповноважена особа зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку. Під час такої перевірки було встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надійшли внаслідок так званого “дроблення” великого депозиту іншого клієнта ОСОБА_4. Мало місце штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання позивачем сум гарантованого відшкодування, оскільки залишок коштів у січні 2015р. у касі відділення банку у місті Тернополі не дозволяв здійснити операцію щодо видачі грошових коштів ОСОБА_4, які в подальшому зараховані на депозитний рахунок позивача. Крім того, зареєстровані кримінальні провадження за фактами вчинення службовими особами банку кримінальних правопорушень. Також апелянт (відповідач-1 у справі) зазначає, що договір про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) з позивачем укладено 19.01.2015р. у період, коли Банк було віднесено до категорії проблемних.
28.12.2015р. на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_3 надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому позивач у справі зазначив, що судом першої інстанції вірно встановлено, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ІМЕКСБАНК” не надано відповідного повідомлення ОСОБА_3 про нікчемність договору банківського вкладу - договору про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014р. №660046275, та наявності правових підстав для не включення його до переліку вкладників ПАТ “ІМЕКСБАНК”, тому така бездіяльність суперечить приписам Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. Таким чином, позивач у справі вказав, що відповідачем-1 у справі у спірних правовідносинах не реалізовано повноваження, передбачені ст.37 Закону №4452-VI, та не вжито заходів, визначених ст.26 цього ж Закону, відтак, допущено протиправну бездіяльність щодо не включення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.
У судове засідання сторони не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому суд вважає можливим розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу у їх сукупності, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19.01.2015р. між ПАТ “ІМЕКСБАНК” та ОСОБА_3 було укладено договір №660046275 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014р. строком на 93 дні (а.с.10, 69-73). Відповідно до пункту 3.1. публічного договору, банк приймає від вкладника вклад, внесений на умовах, які визначені у цьому договорі та договорі про приєднання до договору, та зобов'язується повернути вклад та сплатити проценти за його користування.
Згідно з квитанцією №53191 від 19.01.2015р. ОСОБА_3 внесено кошти на рахунок банку - відділення АТ “ІМЕКСБАНК” у місті Тернополі у розмірі 150000,00грн. з призначенням платежу “внесок готівки на рахунок” (а.с.11).
26.01.2015р. постановою Правління Національного банку України №50 віднесено ПАТ “ІМЕКСБАНК” до категорії неплатоспроможних (а.с.33). На підставі даної постанови Правління НБУ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.01.2015р. за №16 про запровадження з 27.01.2015р. тимчасової адміністрації строком на три місяці з 27.01.2015р. по 26.04.2015р. та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ “ІМЕКСБАНК” ОСОБА_1 (а.с.36-37). Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 23.04.2015р. №84 продовжено здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ “ІМЕКСБАНК” по 26.05.2015р. (а.с.38).
27.05.2015р. виконавчою дирекцією Фонду відповідно до постанови Правління НБУ від 21.05.2015р. №330 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “ІМЕКСБАНК” прийнято рішення за №105 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ “ІМЕКСБАНК” та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ “ІМЕКСБАНК” ОСОБА_1 (а.с.39-40).
13.05.2015р. уповноваженою особою Фонду направлено повідомлення ОСОБА_3 про тимчасове призупинення виплат у зв'язку із попередніми висновками про те, що за участі позивача в банку були проведено операції, які можуть містити ознаки нікчемності та підпадати під критерії нікчемності, визначені пп.7 ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (а.с.90). В подальшому позивач двічі 22.05.2015р. та 08.06.2015р. звертався до уповноваженої особи Фонду з вимогами виплати коштів за вкладом (а.с.91-92), на які отримав відповідь від 17.07.2015р. про проведення досудового розслідування, порушеного СУ ГУ МВС України в Одеській області та СУ ГУ МВС України в м.Києві, на предмет встановлення в діях посадових осіб банку та можливо клієнтів банку ознак протиправності (а.с.93).
22.06.2015р. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб через ПАТ “Альфа-Банк” позивачу здійснено часткову виплату вкладу у розмірі 383,89грн. (а.с.15).
У зв'язку з припиненням виплати коштів за вкладом за рахунок Фонду в межах гарантованої суми відшкодування та відсутністю ОСОБА_3 у переліку вкладників ПАТ “ІМЕКСБАНК”, позивач звернувся до суду.
Частково задоволюючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції керувався тим, що з системного аналізу законодавчих норм та обставин справи, судом встановлено, що уповноваженою особою Фонду у спірних правовідносинах не реалізовано повноваження, передбачені ст.37 Закону №4452-VI, та не вжито заходів, визначених ст.26 цього ж Закону, відтак, допущено протиправну бездіяльність щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного адміністративного суду не погоджується та зазначає, що правову позицію стосовно вирішення вказаної категорії справ викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 15.06.2016р. у справі №826/20410/14, та в якій зазначено, що виходячи із системного аналізу ч.3 ст.2 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. №2343-ХІІ, ст.1 Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000р. №2121-ІІІ, п. 6 ст.2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” від 23.02.2012р. №4452-VI, та враховуючи положення ст.12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Відповідно до приписів ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі “Zand v. Austria” від 12.10.1978р. вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом, у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом, орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 3 ст.2 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. №2343-ХІІ передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
Статтею 1 Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000р. №2121-ІІІ передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
У пункті 6 ст.2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” від 23.02.2012р. №4452-VI зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку про те, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, банк знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним, суд апеляційної інстанції зазначає, що спір, який виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Керуючись вимогами ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись вимогами ч.1 ст.203 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст.ст.155 і 157 цього Кодексу.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до неправомірного висновку відносно того, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тому апеляційну скаргу належить задоволити частково, постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити.
Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.157, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
суд, -
1. Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ІМЕКСБАНК” ОСОБА_1 (правонаступник - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ІМЕКСБАНК” ОСОБА_2) на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.09.2015р. у справі №819/2219/15 за позовом ОСОБА_3 до відповідача-1: уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ІМЕКСБАНК” ОСОБА_1 (правонаступник - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ІМЕКСБАНК” ОСОБА_2), відповідача-2: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство “ІМЕКСБАНК”, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, - задоволити частково.
2. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.09.2015р. у справі №819/2219/15, - скасувати та закрити провадження у справі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Н.Г. Левицька
Суддя Р.В. Кухтей
Суддя В.В. Клюба
Повний текст рішення виготовлено 31.08.2016р.