29.08.2016р. Справа № 876/856/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Левицької Н.Г.,
судді Кухтея Р.В.,
судді Попка Я.С.,
за участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.,
за участю представників:
апелянта (відповідача-2 у справі): не з'явився
позивача у справі: не з'явився
відповідача-1 у справі: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові
апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” ОСОБА_1
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2015р. у справі №813/5906/15
за позовом ОСОБА_2
до відповідача-1: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
відповідача-2: уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” ОСОБА_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
26.10.2015р. позивач: ОСОБА_2 вернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача-1: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідача-2: уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” ОСОБА_1, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, просив визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк “Київська Русь” ОСОБА_1, внаслідок якої ОСОБА_2 не була включена до переліку вкладників публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь”, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною ОСОБА_2 сумою в розмірі 24600,00грн; зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” ОСОБА_1 включити ОСОБА_2 до переліку вкладників публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь”, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною ОСОБА_2 сумою в розмірі 24600,89грн; зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 Михайлівну до переліку вкладників публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь”, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною ОСОБА_2 сумою в розмірі 24600,89грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між позивачем та ПАТ “Банк “Київська Русь” укладено договір банківського рахунку від 19.03.2015р. №9722-00, на підставі якого відкрито поточний рахунок №2620705746001 в національній валюті в ПАТ “Банк “Київська Русь”. На вкладний рахунок позивача зараховано грошові кошти в сумі 24600,00грн. У зв'язку із віднесенням ПАТ “Банк “Київська Русь” до категорії неплатоспроможних та, в подальшому, відкликанням банківської ліцензії, позивач неодноразово зверталась на гарячу лінію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також з письмовим зверненням до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” ОСОБА_1 з питань виплати їй відшкодування за вкладом, однак, операторами гарячої лінії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також від працівників банку-агента ПАТ “КБ “Укргазбанк” повідомлено, що ОСОБА_2 не включено до списків вкладників, яким належить право на отримання від Фонду гарантованої суми. Позивач вважає, що бездіяльність відповідачів щодо невнесення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та протиправні дії відповідачів щодо відмови позивачу у внесенні її до цього списку порушують права позивача сфері адміністративно-правових відносин.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2015р. у справі №813/5906/15 позовні вимоги позивача задоволено частково, зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк “Київська Русь” ОСОБА_1 включити ОСОБА_2 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ “Банк “Київська Русь” за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів; зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк “Київська Русь” ОСОБА_1 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію, щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ “Банк “Київська Русь” за Договором банківського рахунку від 19.03.2015р. №9722-00; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив апелянт (відповідач-2 у справі): уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” ОСОБА_1, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення судом неповністю з'ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв'язку із застосуванням наслідків нікчемності правочину стосовно перерахування з особового рахунку №2600512021001, який відкрито у ПАТ “Банк “Київська Русь” та належить ТОВ “Діамант Хауз”, на особовий рахунок №2620705746001, який відкрито ПАТ “Банк “Київська Русь” та належить ОСОБА_2, коштів у сумі 24600,00грн. Як на правову підставу визнання нікчемним такого правочину апелянт посилається на положення п.2 та п.7 ч.2 ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” та ст.228 Цивільного кодексу України.
У судове засідання сторони не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому суд вважає можливим розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19.03.2015р. між ОСОБА_2 (Клієнт), з однієї сторони, та ПАТ “Банк “Київська Русь” (Банк), з іншого боку, укладено Договір банківського вкладу №9722-00, згідно з яким Банк в порядку, встановленому чинним законодавством України та нормативними актами Національного банку України, відкриває клієнту поточний рахунок №2620705746001 в національній валюті України та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, а Клієнт зобов'язаний оплатити послуги Банку в розмірі, встановленому тарифами на операції та послуги банку, що діють на дату надання послуг або проведення операцій.
Факт внесення грошових коштів ТОВ “Діамант Хауз” на рахунок ОСОБА_2 №2620705746001 підтверджується платіжним дорученням від 19.03.2015р. №11.
19.03.2015р. ПАТ “Банк “Київська Русь” виконано платіжне доручення №11 ТОВ “Діамант Хауз” з перерахування грошових коштів із поточного рахунку №2600512021001, відкритого у цьому ж банку, у розмірі 246000,00грн на особовий рахунок №2620705746001, відкритий у ПАТ “Банк “Київська Русь” та належить ОСОБА_2, призначення платежу - безвідсоткова фінансова позика згідно договору від 19.03.2015р.
Правлінням Національного банку України 19.03.2015р. прийнято постанову №190 “Про віднесення публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” до категорії неплатоспроможних”.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб винесено рішення від 19.03.2015р. №61 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк “Київська Русь”, згідно із яким з 20.03.2015р. введено на три місяці тимчасову адміністрацію, а також призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк “Київська Русь” ОСОБА_1.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 15.06.2015р. №116 продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк “Київська Русь” по 19.07.2015р. включно та на цей же період продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк “Київська Русь” ОСОБА_1.
17.07.2015р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №138, яким з 17.07.2015р. припинено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк “Київська Русь” та розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Банк “Київська Русь”.
27.07.2015р. позивач звернулась до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” ОСОБА_1 із заявою про задоволення вимог кредитора.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо невключення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, що порушує її право на отримання гарантованої суми вкладу, звернулась до суду із даним позовом.
Частково задоволюючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного адміністративного суду не погоджується та зазначає, що правову позицію стосовно вирішення вказаної категорії справ викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 15.06.2016р. у справі №826/20410/14, та в якій зазначено, що виходячи із системного аналізу ч.3 ст.2 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. №2343-ХІІ, ст.1 Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000р. №2121-ІІІ, п. 6 ст.2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” від 23.02.2012р. №4452-VI, та враховуючи положення ст.12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Відповідно до приписів ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі “Zand v. Austria” від 12.10.1978р. вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом, у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом, орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 3 ст.2 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. №2343-ХІІ передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
Статтею 1 Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000р. №2121-ІІІ передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
У пункті 6 ст.2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” від 23.02.2012р. №4452-VI зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку про те, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, банк знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним, суд апеляційної інстанції зазначає, що спір, який виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Керуючись вимогами ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись вимогами ч.1 ст.203 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст.ст.155 і 157 цього Кодексу.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до неправомірного висновку відносно того, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тому апеляційну скаргу належить задоволити частково, постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити.
Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.157, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
суд, -
1. Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2015р. у справі №813/5906/15 за позовом ОСОБА_2 до відповідача-1: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідача-2: уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” ОСОБА_1, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - задоволити частково.
2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2015р. у справі №813/5906/15, - скасувати та закрити провадження у справі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Н.Г. Левицька
Суддя Р.В. Кухтей
Суддя Я.С. Попко
Повний текст рішення виготовлено 31.08.2016р.