Справа: № 826/8393/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
01 вересня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Межевич М.В. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача Державної служби України з надзвичайних ситуацій Лябах О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва 31 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Державної служби України з надзвичайних ситуацій України, третя особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вишневеміськреконструкція», Київська обласна державна адміністрація, про визначення нечинними рішень та зобов'язання вчинити дії,
У травні 2015 року позивач - ОСОБА_4, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Державної служби України з надзвичайних ситуацій України, третя особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вишневеміськреконструкція», Київська обласна державна адміністрація, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:
визнати протиправними дії відповідачів щодо включення об'єктів нерухомого майна, які належать позивачу та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, до фонду захисних споруд цивільного захисту;
визнати протиправними дії відповідачів щодо включення облікових даних про сховище №159519 до державного реєстру захисних споруд цивільного захисту за адресою: АДРЕСА_1;
зобов'язати відповідачів виключити об'єкти нерухомого майна, які належать позивачу за адресою: АДРЕСА_1, з фонду захисних споруд цивільного захисту;
зобов'язати відповідачів виключити облікові дані про сховище №159519 з державного реєстру захисних споруд цивільного захисту за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва 31 травня 2016 року - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що спірна захисна споруда була внесена до державного реєстру ЗСЦЗ ще у 1987 році, а відповідні дії, які оскаржуються позивачем у даній справі відповідачами не вчинялися.
Відтак, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідачів щодо включення спірних об'єктів нерухомого майна, які належать позивачу до фонду захисних споруд цивільного захисту та визнання протиправними дії відповідачів щодо включення облікових даних про сховище №159519 до державного реєстру захисних споруд цивільного захисту за адресою: АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають.
Також суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню і вимоги щодо зобов'язання відповідачів виключити облікові дані про сховище №159519 з державного реєстру захисних споруд цивільного захисту, оскільки вони є похідними вимогами від попередніх.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_4 є власником нежилих будівель за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежилих будівель від 19.11.2007, зареєстрованого в реєстрі за № у-710.
За даними Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації за вказаною адресою знаходиться захисна споруда цивільного захисту сховище № 159519.
Так, згідно облікової картки сховища № 159519 датованої 30.12.1987 захисна споруда цивільного захисту (далі - ЗС ЦЗ) - сховище №159519, окремо розташоване, 1987 року побудови, ІІІ класу, на 450 осіб, збудоване за типовим проектом А-ІІІ-450-78/80, обліковане за адресою: АДРЕСА_2, внесене до загальнодержавного реєстру ЗС ЦЗ, перебуває на обліку з 30.12.1987. На момент первинного облікування належало ПМК-5 тресту «Київоблагробуд» Украгробуду Держагропрому У PCP і призначалось для укриття робітників, ІТР та службовців ПМК-5, ПМК-1 та Жулянського заводу залізно-бетонних виробів.
Згідно облікової картки ЗСЦО сховища №159519 датованої 02.04.2008 зазначена ЗС ЦЗ обліковується за ТОВ «Завод ЗБВКіК «Блок».
Станом на 01.07.2015 захисна споруда цивільного захисту сховище №159519 (ЗС ЦЗ) перебуває на обліку в загальнодержавному реєстрі ЗС ЦЗ.
Вважаючи, що за вищевказаною адресою відсутнє сховище, яке внесене до державного реєстру захисних споруд цивільного захисту за № 159519, а відповідачі протиправно не виключають його з відповідних облікових даних, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.
Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Статтею 6 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що Цивільний захист забезпечується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про основи національної безпеки України", суб'єктами, уповноваженими захищати населення, території, навколишнє природне середовище і майно, згідно з вимогами цього Кодексу - у мирний час, а також в особливий період - у межах реалізації заходів держави щодо оборони України.
Координацію діяльності органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту у межах своїх повноважень здійснюють:
1) Рада національної безпеки і оборони України;
2) Кабінет Міністрів України.
Для координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, пов'язаної з техногенно-екологічною безпекою, захистом населення і територій, запобіганням і реагуванням на надзвичайні ситуації:
1) Кабінетом Міністрів України утворюється Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;
2) Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями утворюються регіональні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;
3) районними державними адміністраціями, виконавчими органами міських рад, районними у містах та селищними радами утворюються місцеві комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;
4) керівними органами підприємств, установ та організацій утворюються комісії з питань надзвичайних ситуацій.
Відповідно до пункту 16 частини другої статті 17 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту: формує та реалізує заходи державної політики щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку.
За приписами пунктів 26, 28 частини першої та пунктів 27, 29 частини другої статті 19 Кодексу цивільного захисту України до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій у сфері цивільного захисту належить: організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду таких споруд. До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить: організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16.01.2013 № 20/2013 (далі - Положення) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України (далі - Міністр).
ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.
Пунктом 4 частини четвертої Положення визначено, що ДСНС України відповідно до покладених на неї завдань: організовує та здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, здійснює контроль за станом захисних споруд цивільного захисту.
Відповідно до пункту 6 Положення ДСНС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх створення).
З аналізу наведених правових норм випливає, що ведення обліку захисних споруд цивільного захисту, їх інвентаризація, контроль за їх станом, виключення їх з фонду таких споруд тощо віднесено до компетенції відповідачів.
Згідно з пунктом 2 Загальної частини Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 № 253 (далі - Порядок №253) захисні споруди цивільного захисту (цивільної оборони) (далі - захисні споруди) - інженерні споруди, призначені для укриття і тимчасового захисту людей, техніки та майна від небезпеки, що може виникнути або виникла внаслідок надзвичайних ситуацій у мирний час, а також від дії засобів ураження в особливий період. Захисні споруди поділяються на сховища та протирадіаційні укриття і є основним засобом колективного захисту населення.
Відповідно до пункту 3 Порядку №253 забезпечення утримання та збереження функціонального призначення захисних споруд здійснюють їх балансоутримувачі.
Утримання захисних споруд здійснюється відповідно до законодавства за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, які є балансоутримувачами захисних споруд (далі - підприємства), зокрема: захисних споруд, які перебувають на балансі центральних органів виконавчої влади, - за рахунок коштів державного бюджету; захисних споруд, які перебувають на балансі місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, - за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі відповідно до цільових програм; захисних споруд підприємств - за рахунок коштів підприємств, на балансі яких вони перебувають.
У разі використання однієї захисної споруди кількома підприємствами вони беруть участь в утриманні споруди відповідно до укладених між ними договорів.
Пунктом 4 Порядку №253 визначено, що захисні споруди, за винятком тих, що повинні утримуватись у постійній готовності до використання за призначенням, можуть використовуватися підприємствами для господарських, культурних та побутових потреб (далі - потреби підприємства) за умови забезпечення можливості приведення їх у готовність до використання за призначенням у строк, що не перевищує 12 годин.
Згідно з пункту 6 Порядку №253 підприємство під час використання захисної споруди для власних потреб забезпечує: збереження захисних властивостей споруди як в цілому, так і окремих її елементів; герметизацію та гідроізоляцію всієї захисної споруди; збереження робочого стану інженерно-технічного та спеціального обладнання, засобів зв'язку та оповіщення; належне утримання захисної споруди відповідно до вимог інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, яка затверджується МНС.
Єдині вимоги, які є обов'язковими для виконання при утриманні захисних споруд цивільної оборони (сховищ і протирадіаційних укриттів) у мирний час встановлює Інструкція щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.10.2006 N 653, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.11.2006 за N 1180/13054 (далі - Інструкція №653).
Згідно із частиною першою вказаної Інструкції керівники підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності та господарювання, на балансі яких знаходяться захисні споруди, забезпечують їх належний технічний стан і готовність до укриття населення.
Для забезпечення утримання захисних споруд в організаціях і на об'єктах призначаються посадові особи, обов'язком яких є облік, організація утримання та забезпечення готовності цих захисних споруд до укриття людей при виникненні надзвичайних ситуацій. Для обслуговування захисних споруд у мирний час створюються формування з обслуговування захисних споруд.
Наявний фонд захисних споруд у мирний час використовується для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, визначеному чинним законодавством.
Списання непридатних до експлуатації захисних споруд здійснюється відповідно до Інструкції про порядок списання непридатних захисних споруд цивільної оборони, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 N 567 (із змінами).
З наведеного випливає, що захисні споруду можуть перебувати, крім іншого, у приватній власності або користуванні, перебувати на балансі підприємств, тощо. При цьому, допускається використання захисних споруд підприємствами для господарських, культурних та побутових потреб. В свою чергу, на підприємства, які використовують такі захисні споруди, покладено певні обов'язки щодо збереження їх захисних властивостей та належного утримання.
Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги та апеляційну скаргу вказує, що йому стало відомо, що за вищевказаною адресою обліковується сховище, внесене до державного реєстру захисних споруд цивільного захисту за № 159519, з листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишневеміськреконструкція» № 27/03/2015 від 27.03.2015.
Проте, з матеріалів справи убачається, що спірна захисна споруда цивільного захисту - сховище №159519 обліковане з 30.12.1987 за адресою: АДРЕСА_2, та внесене до загальнодержавного реєстру ЗС ЦЗ, а з 02.04.2008 зазначена ЗС ЦЗ обліковується за ТОВ «Завод ЗБВКіК «Блок»». Станом на 01.07.2015 захисна споруда цивільного захисту сховище №159519 перебуває на обліку в загальнодержавному реєстрі ЗС ЦЗ.
Належність вказаної адреси нерухомому майну позивача, останній не спростовує. Також позивач не спростовує, що відповідно до договору купівлі-продажу нежилих будівель від 19.11.2007 до позивача перейшов на праві власності склад цивільної оборони, бетонний, загальною площею 378,7 кв. м., зазначений на плані літерою «Д».
Доводи апелянта, що «склад цивільної оборони» не є захисною спорудою, колегія суддів апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки приписами вище наведених нормативно-правових актів не обмежено визначення об'єктів, які можуть бути захисними спорудами. Натомість, склад може бути складовою захисної споруди. Крім того, від назви, яка зазначена в договорі суть призначення споруди та її призначення не змінюється.
З листа Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 21.01.2013 №07-17/374, копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається, що зазначена вище захисна споруда цивільної оборони зруйнована, а обладнання демонтовано. Захисна споруда знаходилась у власності підприємця ОСОБА_4.
Суд апеляційного суду звертає увагу, що в матеріалах справи наявна копія постанови про закриття провадження щодо підозрюваного від 14.09.2015, згідно з якою кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014110200000307 від 08.02.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, закрито щодо підозрюваного ОСОБА_5 на підставі п.3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Кримінальне провадження №12014110200000307 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України направлено начальнику СУ ГУ МВС України в Київській області для організації досудового розслідування щодо відповідного кримінального правопорушення.
Із описової частини вказаної постанови убачається, що згідно акту перевірки від 02.10.2009, проведеного підрозділом ГУ ДСНС України у Київській області, захисна споруда не придатна до використання за призначенням та потребує ремонту.
Відповідно до акту комплексної перевірки захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) від 19.01.2012 проведеного Києво-Святошинськийм РВ ГУ МВС Держтехногенбезпеки в Київській області, сховище №159519 не готове до прийняття осіб, що укриваються.
Згідно акту комплексної перевірки (спеціального огляду) захисної споруди цивільної оборони від 14.11.2013, проведеного комісією ГУ ДСНС України у Київській області, встановлено, що сховище №159519 відсутнє.
Наведені вище фактичні обставини, встановлені як під час розгляду цієї адміністративної справи так і під час проведення досудового розслідування кримінального правопорушення №12014110200000307, свідчать, що спірна захисна споруда цивільного захисту - сховище №159519, розміщене за адресою: АДРЕСА_2, яке перебуває у власності ОСОБА_4, внесене до загальнодержавного реєстру ЗС ЦЗ з 30.12.1987. Проте за результатами проведених перевірок встановлено її відсутність, водночас, списання як непридатної до експлуатації захисної споруди відповідно до Інструкції про порядок списання непридатних захисних споруд цивільної оборони, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 N 567 (із змінами) здійснено не було.
Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що в рамках цього адміністративного позову оцінка діям, бездіяльності ОСОБА_4 у власності якого юридично перебуває спірна захисна споруда не надається, оскільки не є предметом спору.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, враховуючи, що вищевказана захисна споруда була внесена до державного реєстру ЗСЦЗ ще у 1987 році, відповідні дії, які оскаржуються позивачем у даній справі відповідачами не вчинялися. Відповідачі не визнавали об'єкт розміщений за адресою: АДРЕСА_2, як захисна споруда цивільного захисту - сховище №159519, та не включали його облікові дані до державного реєстру, крім того не передавали у власність чи на баланс ОСОБА_4.
Отже, доводи позивача про безпідставне включення відповідачами до фонду захисних споруд цивільного захисту та облікових даних до державного реєстру про сховище №159519 за адресою місцезнаходження майна позивача, свого підтвердження в ході апеляційного розгляду не знайшли.
Незважаючи на те, що ведення обліку захисних споруд цивільного захисту, контроль за їх станом, тощо віднесено до компетенції відповідачів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги про визнання протиправними дії відповідачів щодо включення об'єктів нерухомого майна, які належать позивачу та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, до фонду захисних споруд цивільного захисту та визнання протиправними дії відповідачів щодо включення облікових даних про сховище №159519 до державного реєстру захисних споруд цивільного захисту за адресою: АДРЕСА_1 задоволеними бути не можуть.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідачів виключити облікові дані про сховище №159519 з державного реєстру захисних споруд цивільного захисту за адресою: АДРЕСА_1, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок списання непридатних захисних споруд цивільної оборони, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 N 567 (далі - Інструкція №567) можуть бути списані захисні споруди, які:
стали не придатними для експлуатації, оскільки втратили властивості захисних і несучих будівельних конструкцій внаслідок фізичного зношення, аварій та стихійного лиха;
у зв'язку з будівництвом, розширенням, реконструкцією, технічним переоснащенням підприємств або їх окремих будівель і споруд стали не придатними для експлуатації і відновити їх технічно неможливо чи економічно недоцільно, а також які неможливо використати для захисту населення і передати в установленому законодавством порядку іншим підприємствам.
За пунктом 3 Інструкції №567 висновки щодо стану захисної споруди і доцільності проведення відновних робіт видаються представником проектної організації на підставі результатів її безпосереднього огляду, технічних випробувань елементів будівельних конструкцій неруйнівними методами контролю та інженерних розрахунків.
Визначення міцнісних характеристик основних захисних і несучих будівельних конструкцій проводить проектна організація, яка розробляла проектно-кошторисну документацію захисної споруди, що списується, або підприємство, яке має ліцензію на проведення таких робіт.
Пунктом 5 Інструкції №567 визначено, що для визначення стану захисної споруди і оформлення документації, пов'язаної із списанням цієї споруди, відновлення якої економічно недоцільне, за наказом начальника цивільної оборони утворюється комісія.
Тобто, списання непридатних до експлуатації захисних споруд можливе за умови наявності відповідного висновку, на підставі наказу спеціально створеної комісії. Інших можливостей для виключення облікових даних з державного реєстру захисних споруд цивільного захисту чинним законодавством не передбачено.
За таких умов, зважаючи, що відповідної процедури щодо визнання сховища№159519 з державного реєстру захисних споруд цивільного захисту за адресою: АДРЕСА_1, як непридатної захисної споруди проведено не було, підстави, передбачені Інструкцією №567 для визнання вказаного сховища непридатною захисною спорудою у відповідачів відсутні, то підстав для задоволення в цій частині позовних вимог у суду не має.
Доводи апеляційної скарги встановлених судом фактичних обставин та наведених вище висновків суду не спростовують.
Колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта про те, що на нього не можуть розповсюджуватися вимоги Інструкції №653 та Інструкції №567.
Зокрема, зі змісту Інструкції №653 та Інструкції №567 убачається, що вони призначені для використання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями (незалежно від форм власності), які утримують захисні споруди цивільної оборони (далі - захисні споруди).
Проте, нормативно-правовий акт, який би регулював відносини, щодо утримання захисних споруд фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, відсутній.
Відповідно до частини сьомої статті 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Таким чином, при вирішенні спору судом застосовано аналогію закону, в даному випадку приписи Інструкції №653 та Інструкції №567.
Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2016 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко
Суддя: М.В.Межевич
С.Б. Шелест
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 01.09.2016 року.
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Межевич М.В.
Шелест С.Б.