Справа: № p826/394/16 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Іменем України
01 вересня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Межевич М.В. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
за участю позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Секретаря судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_3, третя особа: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ, про визнання дій та рішення протиправними, зобов'язання вчинити дії,
У січні 2016 року позивач - ОСОБА_4, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Секретаря судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_3, третя особа: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ, в якому просить:
визнати протиправними, нечинними та скасувати рішення та дії секретаря судової палати ВССУ ОСОБА_3 з надання ОСОБА_2 відповіді від 29.12.2015, як вчинення акта індивідуальної дії, що визначає для позивача права і обов'язки, та не відповідають вимогам обґрунтованості, законності і доцільності;
стягнути з секретаря судової палати ВССУ ОСОБА_3 завдану ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 10 000 грн.;
постановити окрему ухвалу і направити її: голові ВССУ - для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; зборам суддів ВССУ - про вирішення питань про відповідність ОСОБА_3 займаній посаді секретаря судової палати у цивільних справах ВССУ; Генеральній прокуратурі України - для притягнення винних публічних і службових осіб ВССУ ОСОБА_3 і ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за вчинення протиправних дій.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2016 року відмовлено у задоволенні позову повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2016 року - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду даної справи не встановлено рішень, дій (бездіяльності) відповідача, в межах заявлених позовних вимог, які б порушували права, законні інтереси чи свободи ОСОБА_2 чи створювали перешкоди для їх здійснення, відтак суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_4 звернувся до ВССУ з касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19.05.2015 по справі № 761/11517/15-ц (провадження № 4-с/761/130/2015) та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28.10.2015 по справі № 22ц/796/10082/2015.
У відповідності до ст. 327 Цивільного процесуального кодексу України дана касаційна скарга була зареєстрована та передана судді-доповідачу ОСОБА_5
Ухвалою судді ВССУ ОСОБА_5 від 25.11.2015 касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали ВССУ від 25.12.2015 ОСОБА_4 подав до суду касаційної інстанції заяву про усунення недоліків від 14.12.2015. Також ОСОБА_4 подав заяву про відвід судді ОСОБА_5 від розгляду касаційної справи № 6-35029ск15.
Ухвалою судді ВССУ ОСОБА_5 від 17.12.2015 касаційну скаргу ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто заявнику з підстави невиконання вимог ухвали цього суду від 25.11.2015. Копія ухвали ВССУ від 17.12.2015 була направлена на адресу позивача листом від 23.12.2015 № 86906/19-15.
Крім того, у відповідь на заяву позивача від 14.12.2015 про відвід судді, ОСОБА_2 надіслано лист ВССУ від 29.12.2015 вих. № 611-88398/0/19-15 за підписом секретаря судової палати у цивільних справах ОСОБА_3, в якому наведена інформація про результати розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 та повідомлено про наявність у заявника права на подання належно оформленої згідно вимог ст. 326 Цивільного процесуального кодексу України касаційної скарги разом із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження.
Слід відмітити, що фактичні обставини справи позивачем не спростовуються та не заперечуються.
Вважаючи такий лист та дії відповідача зі складання та підписання листа від 29.12.2015 вих. № 611-88398/0/19-15 протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.
Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно із ст. 3 зазначеного Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. При цьому, пропозиція (зауваження) - це звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства; заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності,народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності; клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо; скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
За приписами ч. 3 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку надається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (ч. 4 ст. 15 Закону 393/96-ВР).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» у разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань.
Водночас відповідно до ст. 12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».
За змістом ст. 23 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про відвід розглядається за участю осіб, які беруть участь у справі та особи, яка заявила відвід. Заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
В свою чергу відповідно до норм гл. 2 розд. V ЦПК України ВССУ розглядає справи в порядку касаційного розгляду після відкриття касаційного провадження у справі про що згідно ч. 1 ст. 328 цього Кодексу постановляється відповідна ухвала, та витребування матеріалів справи з суду першої інстанції.
Судом встановлено, що позивачем в період залишення його касаційної скарги без руху ухвалою ВССУ від 25.11.2015 була подана заява від 14.12.2015 про відвід судді ВССУ ОСОБА_5
Ухвалою ВССУ від 17.12.2015 касаційну скаргу ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто заявнику з підстави невиконання вимог ухвали цього суду від 25.11.2015.
Таким чином, касаційне провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління у м. Києві на дії державного виконавця не відкривалося, відповідну ухвалу про відкриття касаційного провадження постановлено не було, матеріали справи з суду першої інстанції не витребовувалися та відповідно розгляд самої справи ВССУ не відбувалося.
З листа ВССУ від 03.02.2016 № 1916775/0/1916, наданого у відповідь на заяву ОСОБА_2 від 25.01.2016, убачається, що ухвала ВССУ від 17.12.2015 про визнання касаційної скарги неподаною та її повернення, набрала законної сили у відповідності до ст. 349 ЦПК України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що заява позивача від 14.12.2015 про відвід судді ВССУ не підлягала розгляду в порядку, визначеному нормам ЦПК України, та мала бути розглянута у відповідності до Закону України «Про звернення громадян».
Судом встановлено, що за результатами розгляду вказаної заяви позивача від 14.12.2015 йому була надана відповідь, оформлена у вигляді листа ВССУ від 29.12.2015 вих. № 611-88398/0/19-15. Даний лист підписала секретар судової палати у цивільних справах ОСОБА_3, що не суперечить вимогам Закону України «Про звернення громадян». Як правильно зауважено судом першої інстанції, розгляд звернень громадян може бути доручено посадовій особі чи підрозділу службового апарату, спеціально уповноваженим здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань відповідного державного органу, що отримав звернення.
Частиною 4 ст. 31 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що у вищому спеціалізованому суді утворюються палати з розгляду окремих категорій справ. Судову палату очолює секретар судової палати, який обирається з числа суддів цього суду строком на два роки. Рішення про утворення судової палати, її склад, а також про обрання секретаря судової палати приймаються зборами суддів вищого спеціалізованого суду за пропозицією голови суду. Секретар судової палати організовує роботу відповідної палати, контролює здійснення аналізу та узагальнення судової практики у справах, віднесених до компетенції палати, інформує збори суддів вищого спеціалізованого суду про діяльність судової палати.
З матеріалів справи убачається, а саме з рішень зборів суддів ВССУ від 26.10.2010 за № 2 і від 15.05.2015 за № 10, що у ВССУ утворено дві окремі судові палати з розгляду цивільних та кримінальних справ. Секретарем судової палати з розгляду цивільних справ з 15.05.2015 обрано ОСОБА_3
Таким чином, у разі надходження звернень громадян, які стосуються роботи відповідної палати, вищого спеціалізованого суду, їх розгляд та відповідь на них може надаватися за підписом секретаря такої палати, що й мало місце в даному випадку.
Відтак колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що секретар судової палати ВССУ ОСОБА_3 при складанні та підписання листа від 29.12.2015 вих. № 611-88398/0/19-15 діяла в межах вимог Законів України «Про судоустрій та статус суддів» і «Про звернення громадян», та на виконання рішень зборів суддів ВСС України.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що лист від 29.12.2015 за своїм характером носить інформаційний характер та не підпадає під визначення правового акта індивідуальної дії як правового акта компетентного органу або посадової особи, виданий на підставі юридичних фактів і норм права, що визначає права, обов'язки або міру юридичної відповідальності конкретних осіб.
Суд апеляційної інстанції із таким висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки даний лист не створює для позивача жодних юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміну чи припинення, а тому зазначений лист є таким, що не має правового значення, а отже, не є актом у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Аналіз змісту даної правової норми дає підстави суду стверджувати, що судовому захисту підлягає лише порушене право.
Натомість, судом першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, не встановлено рішень, дій (бездіяльності) відповідача, в межах заявлених позовних вимог, які б порушували права, законні інтереси чи свободи ОСОБА_2 чи створювали перешкоди для їх здійснення, відтак підстави для задоволення позовних вимог в частині вимог про визнання протиправними рішення від 29.12.2015 (листа) та дій відповідача щодо надання відповіді на заяву позивача від 14.12.2015 про відвід судді відсутні.
Також судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо правомірності заявлених позивачем решти позовних вимог.
Частинами 1 - 2 ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Оскільки, судом під час розгляду даної адміністративної справи не виявлено порушення закону, наявності підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб ВССУ, рішення, дії чи бездіяльність яких позивач просив визнати протиправними, а постановлення окремої ухвали в розумінні ст. 166 КАС України є правом суду, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відмову в задоволенні постановлення окремої ухвали.
Також колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 10 тис. грн., заподіяної протиправними діями відповідача, яка полягає у спричиненні йому душевних хвилювань та завдання стресу, що призвело до погіршення стану здоров'я, у зв'язку з незадоволенням заяви про відвід судді ВССУ.
Як роз'яснено у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи й не повинен призводити до її збагачення.
В ході розгляду даної справи суд встановив, що доводи позивача про протиправність дій відповідача щодо складання та підписання листа від 29.12.2015 у відповідь на заяву ОСОБА_2 від 14.12.2015 про відвід судді не знайшли своє підтвердження, а тому не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 10 000 грн. в рахунок компенсації моральної шкоди.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2016 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко
Суддя: М.В.Межевич
С.Б. Шелест
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 01.09.2016 року.
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Межевич М.В.
Шелест С.Б.