Справа: № 2322/2596/12 Головуючий у 1-й інстанції: Левченко В.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
31 серпня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,
при секретарі: Бродацькій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Лящівської сільської ради на постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25.04.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області про стягнення середнього заробітку за червень 2012 року, -
ОСОБА_2 звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Лящівської сільської ради про стягнення середнього заробітку за період з 01.06.2012 року по 01.07.2012 року в сумі 2689,63 грн. та на відшкодування моральної шкоди 10000 грн..
Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25.04.2016 року позов задоволено частково: стягнуто з Лящівської сільської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за червень 2012 року у сумі 2492 грн. 80 коп.. В решті позову - відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Лящівська сільська рада подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилаєтьсяся на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Чорнобаївського районного суду від 31.05.2013 року по справі № 2-а/2322/23/12 ОСОБА_2 на посаді секретаря Лящівської сільської ради та секретаря виконавчого комітету Лящівської сільської ради. Постанова допущена де негайного виконання з 01.06.2012 року, а виконавчий лист від 01.06.2012 року направлений для примусового виконання до Чорнобаївської державної виконавчої служби.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 року вказане судове рішення скасовано з постановленням нового про відмову в позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2016 року постанову апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів повідомляє наступне.
Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з ст. 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. …. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_2 з 1 червня 2012 року поновлено на посаді секретаря сільської ради розпорядженням Лящівського сільського голови від №16-р/к, а рішенням Лящівської сільради від 05.06.2012 року № 19-6/VI скасовано рішення від 19.03.2012 року № 18-3/VI щодо звільнення позивачки.
Зазначені доводи не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом.
Отже, рішення про поновлення на роботі позивачки, як секретаря сільради, належить до компетенції саме Лящівської сільської ради, а тому розпорядження голови не є належним виконанням судвого рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на раніше займаній посаді.
Частиною 2 ст. 257 КАС встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
При цьому, апеляційна інстанція враховує роз'яснення Пленуму Верховного Суду України у постанові від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу (п. 34).
Враховуючи те, що постанова Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 1 червня 2012 року в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді не виконана Лящівською сільською радою, шляхом прийняття відповідного рішення на її сесії, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП на виплату їй середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 1 червня 2012 року по 1 липня 2012 року.
Дана праова позиція підтримана також Вищим адміністративним судом України по даній справі при направленні її на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Таким чином постанова Чорнобаївського районного суду від 31.05.2013 року по справі № 709/891/13-а, яка набрала законної сили 05.12.2013 року, так і не виконана відповідачем.
Враховуючи те, що позивачка так і не була поновлена на роботі, середній заробіток за час вимушеного прогулу за червень 2012 року відповідачем не виплачено, що не заперечується сторонами, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог щодо стягнення на її користь середнього заробітку за вказаний період.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.05.2014 року № К/800/5291/14.
Згідно довідок № 398 від 10.05.2012 та № 226 від 17.02.2016 року заробітна плата позивачки за 2 останні повні місяці роботи: січень 2012 р. - 2680,20 грн., лютий 2012 р. - 2699,06 грн., з чого слідує, що середньоденна заробітна плата позивачки складає - 131,20 грн. (5379,26 : 41 = 131,20).
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
За п. 8 Порядку після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Таким чином, за період з 01 червня 2012 року по 01 липня 2012 року кількість робочих днів становила 19, отже, середній заробіток за час затримки виконання судового рішення становить 2492,80 грн. (19 х 131,20)
Надані апелянтом платіжні доручення в якості доказу виконання постанови суду першої інстанції стосуються справи № 2322/1333/12, тоді як номер даної справи - 2322/2596/12.
Посилання апелянта у заяві від 30.08.2016 року на те, що позивачка уже стягувала грошові кошти з відповідача за спірний період неможуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки з доданої копії ухвали слідує, що ці кошти були стягнуті судовим рішенням по даній справі (№ 322/2596/12), яке було скасовано Вищим адміністративним судом України 13.01.2016 року з направленням справи на новий судовий розгляд, який, на разі, здійснюється апеляційною інстанцією.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Оскільки в даному випадку рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не було оскаржено у порядку апеляційного провадження, колегія суддів в цій частині постанову не переглядає та залишає її без змін.
Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Лящівської сільської ради - залишити без задоволення.
Постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25.04.2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 31.08.2016 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Аліменко В.О.
Кучма А.Ю.