Справа: № 750/822/14 Головуючий у 1-й інстанції: Карапута Л.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
30 серпня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,
при секретарі судового засідання Кваші Я.А.,
за участю:
позивача ОСОБА_2,
представників сторін:
від позивача ОСОБА_3,
від третіх осіб ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Чернігівської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про скасування рішення, -
В січні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним адміністративним позовом, в якому просила суд скасувати або визнати нечинним рішення від 18.04.1994 року №67 «Про зміну ідеальних частин в загальній власності на житлові будинки» в частині, що стосується співвласників ОСОБА_7 та ОСОБА_5 по домоволодінню за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено. Скасовано рішення від 18.04.1994 року №67 «Про зміну ідеальних частин в загальній власності на житлові будинки».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 15 грудня 2014 року змінено, викладено абзац другий резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Визнати протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету Новозаводської районної ради народних депутатів м. Чернігова від 18.04.1994 року №67 «Про зміну ідеальних частин в загальній власності на житлові будинки» в частині п. 2, яким встановлені ідеальні частини ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у спільній частковій власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1».В іншій частині постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 15 грудня 2014 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2016 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано та вирішено направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2016 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції.
Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що у 1970 році ОСОБА_7 та ОСОБА_5 успадкували від ОСОБА_8 в рівних частинах недобудоване домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2.
17.09.1981 року між вказаними особами був укладений договір дарування, згідно з яким ОСОБА_5 подарував ОСОБА_7 1/4 частину вказаного домоволодіння з надвірними будівлями.
05.06.1990 року між вказаними особами був укладений договір дарування, згідно з яким ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_5 5/12 частин цього ж домоволодіння.
ОСОБА_5 були самочинно добудовані прибудови до вказаного домоволодіння, які разом з будинком рішеннями виконавчого комітету Новозаводської районної ради народних депутатів м. Чернігова від 14.10.1991 року №226 та від 11.11.1991 року №254 було дозволено прийняти до експлуатації та затверджено відповідний акт про прийняття їх в експлуатацію.
У зв'язку з цим ОСОБА_5 звернувся із заявою до виконавчого комітету Новозаводської районної ради народних депутатів м. Чернігова про зміну ідеальних часток.
05.04.1994 року Чернігівським МБТІ було складено висновок про зміну ідеальних часток в загальному користуванні житловим будинком за адресою: АДРЕСА_2.
18.04.1994 року виконавчим комітетом Новозаводської районної ради народних депутатів м. Чернігова було прийнято рішення №67 «Про зміну ідеальних частин в загальній власності на житлові будинки», у п. 2 якого встановлені частини ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулася до суду з позовом про його скасування.
За наслідками нового розгляду справи суд першої інстанції зазначив, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з поважних причин та прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення в частині пункту 2 було прийнято виконавчим комітетом Новозаводської районної ради народних депутатів м. Чернігова з порушенням вимог Інструкції про порядок проведення реєстрації жилого фонду з типовими формами облікової документації, затвердженої наказом ЦСУ СРСР від 15.07.1985 р. №380, яка була чинною на момент його прийняття.
Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рушення суду першої інстанції, виходить з наступного.
Постановляючи ухвалу від 07 квітня 2016 року про направлення справи на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що під час нового розгляду необхідно дослідити питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду та врахувати позиції Верховного суду України щодо підсудності справ даної категорії.
Частиною 5 ст. 227 КАС України передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та третьою особою ОСОБА_5 існує спір щодо визначення їх часток у будинку, що знаходиться у їх спільній власності.
При визначенні підсудності справи слід виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач.
Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з прийняттям виконавчим комітетом Чернігівської міської ради рішення від 18.04.1994 року №67 «Про зміну ідеальних частин в загальній власності на житлові будинки» в частині, що стосується співвласників ОСОБА_7 та ОСОБА_5 по домоволодінню за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалюючи рішення по суті, суд першої інстанції виходив з того, що цей спір є справою адміністративної юрисдикції. Проте з таким висновком погодитися не можна з огляду на нижченаведене.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Цю норму слід розуміти в системному зв'язку з частиною першою тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав та інтересів юридичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
У даній справі спір фактично стосується не оскарження рішень органів місцевого самоврядування, пов'язаних з реалізацією компетенції таких органів у сфері управління, а правомірності визначення розміру частки у спільній власності, тобто права цивільного.
При цьому, у позовній заяві позивач зазначає, що звертається до суду з метою захисту цивільного права щодо користування та розпорядження належною їй часткою нерухомості та усунення перешкод у користуванні та прийняття рішення про розподіл житлового будинку та земельної ділянки.
Згідно з ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Як встановлено ч.2 ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом.
Таким чином, дана справа підлягає розгляду судом загальної юрисдикції у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Суд першої інстанції наведеного не врахував та розглянув справу за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Оскільки розгляд справи помилково здійснено судом першої інстанції за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалена у справі постанова суду першої інстанції, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 198 та ч. 1 ст. 203 КАС України, підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2016 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Чернігівської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про скасування рішення закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
О.А. Губська
Ухвалу в повному обсязі виготовлено 01.09.2016
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Губська О.А.
Беспалов О.О.