Справа № 802/640/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
30 серпня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.
за участю:
секретаря судового засідання: Стаднік Л.В.,
представника позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області та приватного підприємства "Виробниче об'єднання "Елна-Сервіс" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Виробниче об'єднання "Елна-Сервіс" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Також, не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її, також проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував та просив суд залишити її без задоволення.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її, а проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував та просив суд залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що приватним підприємством «Виробниче об'єднання Елна-Сервіс» («Продавець») укладено договір №1/2015 від 10.01.2015р. із ООО «Плоскость», Росія («Покупець»), предметом якого є здійснення операцій купівлі-продажу товару: побутових електронагрівальних та газових приборів та запасних частин до них на умовах СРТ - м.Москва.
Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «ВО Елна-Сервіс» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків по договору №1/2015 від 10.01.2015 року за період з 10.01.2015 року по 31.03.2016 року, результати якої оформлені актом від 14.04.2016 року №417/1404/20109667.
Проведеною перевіркою митних декларацій, журналів-ордерів, оборотно-сальдової відомості по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», платіжних доручень, банківських виписок про рух коштів по розподільчому та валютному рахунках, при проведенні розрахунків по вказаному договору встановлено порушення законодавчо встановлених строків надходження валютної виручки, а саме: на виконання умов договору, підприємство відвантажило на користь нерезидента товар згідно МД №401090002/2015/020156 від 24.09.2015р. на суму 3211517,45 рос.руб./ 1049170,64 грн. Граничний строк надходження валютної виручки за вказаною операцією 23.12.2015р.
В законодавчо встановлений строк валютна виручка від нерезидента за відвантажений товар надійшла тільки частково, в сумі 2548453,45 рос.руб./876251,24 грн.
Станом на 24.12.2015р. за розрахунками по контракту (за операцією, здійсненою 24.09.2015р.) утворилась прострочена дебіторська заборгованість в сумі 663064,00 рос.руб., граничний строк погашення якої минув 23.12.2015р.
Вказана сума простроченої дебіторської заборгованості закрилась в повному обсязі, шляхом надходження валютної виручки від нерезидента:
- в сумі 100000,00 рос.руб./32546,00 грн., яка була зарахована на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання» -№26039643010001 в ПАТ «Мегабанк» (зарахування здійснено 23.12.2015р.).
25% вказаної вище суми отриманої валютної виручки, що залишається у розпорядженні підприємства - в сумі 25000,00 рос.руб./8105,25 грн. було зараховано 24.12.2015р. на поточний валютний рахунок №2600264301002, відкритий ПП «ВО Елна-Сервіс» в ПАТ «Мегабанк» , що відповідає умовам контракту;
- в сумі 263064,00 рос.руб./86619,08 грн., яка була зарахована на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання» -№26039643010001 в ПАТ «Мегабанк» (зарахування здійснено 28.12.2015р.).
25% вказаної вище суми отриманої валютної виручки, що залишається у розпорядженні підприємства - в сумі 65766,00 рос.руб./22119,08 грн. було зараховано 29.12.2015р. на поточний валютний рахунок №2600264301002, відкритий ПП «ВО Елна-Сервіс» в ПАТ «Мегабанк» , що відповідає умовам контракту;
- в сумі 100000,00 рос.руб./33633,00 грн., яка була зарахована на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання» -№26039643010001 в ПАТ «Мегабанк» (зарахування здійснено 29.12.2015р.).
25% вказаної вище суми отриманої валютної виручки, що залишається у розпорядженні підприємства - в сумі 25000,00 рос.руб./8203,00 грн. було зараховано 30.12.2015р. на поточний валютний рахунок №2600264301002, відкритий ПП «ВО Елна-Сервіс» в ПАТ «Мегабанк» , що відповідає умовам контракту;
- в сумі 200000,00 рос.руб./65624,00 грн., яка була зарахована на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання» -№26039643010001 в ПАТ «Мегабанк» (зарахування здійснено 30.12.2015р.).
25% вказаної вище суми отриманої валютної виручки, що залишається у розпорядженні підприємства - в сумі 50000,00 рос.руб./16465,50 грн. було зараховано 05.01.2016р. на поточний валютний рахунок №2600264301002, відкритий ПП «ВО Елна-Сервіс» в ПАТ «Мегабанк» , що відповідає умовам контракту.
Вимогами частини першої статті 1 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями), визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
На підставі Закону України від 06.11.2012р. №5480-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок», Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою статті 1 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Відповідно до п.1 Постанови Правління Національного Банку України від 03.09.2015 року №581 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», розрахунки за операціями з експорту товарів, передбачені в статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Під час проведення перевірки висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку для продовження строків розрахунків за операцією, здійсненою ПП «ВО Елна-Сервіс» 24.09.2015 року по договору №1/2015 від 10.01.2015р., відповідно до вимог ст.1 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями), не надавався.
ПП «ВО Елна-Сервіс» («Позивач») звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою від 23.12.2015р. про стягнення заборгованості за зовнішньоекономічним договором, відповідно до якої просило стягнути з ООО «Плоскость», Росія на користь ПП «Виробниче об'єднання Елна-Сервіс»: основний борг за договором №1/2015 від 10.01.2015р. в розмірі 663064 російських рублів та суму витрат на сплату судового збору в розмірі 3237,01 грн.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 25.12.2015р. за вказаним позовом порушено провадження у Справі №902/1645/15 та призначено судове засідання на 18.02.2016р.
Одночасно, з метою забезпечення належного повідомлення про час та місце судового сідання відповідача, який являється нерезидентом, що потребує звернення господарського суду із відповідним судовим дорученням до компетентного органу іноземної держави, провадження у справі на підставі ч.1 ст.79 ГПК України зупинено до 16.02.2016р. (очікувана дата отримання документів від арбітражного суду м. Москви про вручення відповідачу ухвали про порушення провадження у справі).
Згідно ухвали суду від 18.02.2016р. по справі №902/1645/15, позивач звернувся до суду з заявою №12 від 25.01.2016р. про відмову від позову в зв'язку з тим, що відповідач розрахувався за товар за договором №1/2015 від 10.01.2015р. (отримано судом 02.02.2016р.).
Позивач звернувся до суду з заявою №14 від 01.02.2016р. про відклик заяви, в якій позивач відкликає заяву №12 від 25.01.2016р. про відмову від позову, як помилково направлену (отримано судом 01.02.2016р.).
Позивач звернувся до суду з заявою №15 від 12.02.2016р. про припинення провадження у справі з тих підстав, що після порушення провадження у справі на поточний рахунок позивача надійшли кошти від відповідача в розмірі 663064 рос.руб. (отримано судом 12.02.2016р.).
Представник позивача в судовому засіданні підтвердив погашення відповідачем заборгованості та просив припинити провадження у справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості по договору №1/2015 від 10.01.2015р. в розмірі 663064 рос.руб. та ухвалив провадження у справі №902/1645/15 припинити.
Відмовляючи у задоволені позову в частині визнання протиправним та скасувати податкове - повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 27.04.2016 року суд першої інстанції виходи з того, що вимог частини 1 статті 4 та із врахуванням вимог частини 3 статті 4 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», підприємству нарахована пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (включаючи період, на який ці строки було зупинено - з 24.12.2015р. до дати погашення заборгованості). Загальний розмір нарахованої пені не перевищує суму неодержаної виручки.
Вимогами частини 3 статті 4 Закону №185/94-ВР передбачено, що у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було змінено.
Таким чином, Закон №185/94-ВР передбачає єдину підставу для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами, а саме прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості за зовнішньоекономічним договором.
Однак, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи слідуюче.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (Закон №185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
При цьому, ст. 4 Закону №185/94-ВР передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми не одержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Крім того, у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
Згідно із п. 3 Постанови правління Національного банку України №475 від 16 листопада 2012 року "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Тобто, з аналізу наведених вище норм встановлено, що визначальним фактором для нарахування пені є порушення резидентами передбачених Законом та/або постановою правління Національного банку України строків при здійсненні імпортних операцій на умовах відстрочення поставки. Проте, зазначені строки зупиняються і пеня за їх порушення за цей період не нараховується у випадку звернення резидента з позовом до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висвітленої у Постанові №21-422а11 від 13 лютого 2012 року у справі №21-422а11, підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків рішення суду про задоволення позову.
Верховний Суд України вважає, що аналогічні наслідки мають наставати у разі, коли провадження у справі припиняється за заявою резидента про відмову від позову у зв'язку з тим, що нерезидент виконав зобов'язання за експортно-імпортним контрактом після подання позовної заяви до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, що є підтвердженням правомірності поведінки резидента.
Таким чином, підставою для нарахування пені за порушення термінів має визначатися з урахуванням підстав припинення провадження у справі. Зокрема, якщо такою підставою є заява позивача про відмову від позовних вимог у зв'язку з виконанням відповідачем умов контракту, що свідчить про порушення відповідних строків нерезидентом, підстави для поновлення строків та нарахування резиденту пені відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові №21-387а11 від 27 лютого 2012 року у справі, де, зокрема, зазначається, що підстава для нарахування пені за порушення термінів має визначатися з урахуванням причин припинення провадження у справі. Зокрема, якщо провадження у справі припинено за заявою позивача про відмову від позовних вимог у зв'язку з виконанням відповідачем умов контракту, що свідчить про порушення відповідних строків нерезидентом, підстав для поновлення строків та нарахування резиденту пені немає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскільки ПП «ВО Елна-Сервіс» звернулось з позовом до господарського суду Вінницької області про стягнення з ООО «Плоскость» за зовнішньоекономічним договором основний борг за договором №1/2015 від 10.01.2015р. в розмірі 663064 російських рублів та суму витрат на сплату судового збору в розмірі 3237,01 грн. та господарський суд Вінницької області припинив провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору, то в контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування пені за порушення строків, передбачених статтею 1 Закону №185/94-ВР.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового рішення від 27.04.2016 року №0000712203, яким визначене грошове зобов'язання по пені за порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в розмірі 4842,13 грн. є правомірними та обгрунтованими.
Крім того, перевіркою порядку та строків декларування ПП «ВО Елна-Сервіс» валютних цінностей, ходів та майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами, встановлено, що станом на 01.01.2016р. за розрахунками по договору №1/2015 від 10.01.2015р., укладеному із ООО «Плоскость», ОСОБА_2, у ПП «ВО Елна-Сервіс» рахувалась прострочена дебіторська заборгованість в сумі 200000.00 рос.руб. за операцією, здійсненою 24.09.2015р., граничний строк погашення якої минув 23.12.2015р.
Вказана сума підлягала декларуванню в регіональному відділенні Національного Банку України та в державній податковій інспекції за місцем знаходження суб'єкта підприємницької діяльності.
ПП «ВО Елна-Сервіс» не подало до Вінницької ОДШ та до управління НБУ у Вінницькій області Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01 січня 2016 року, що є порушенням вимог:
- п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі по тексту - Декрет №15-93), де зазначено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у порядку та в терміни, встановлені Національним банком України.
- ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994р. №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» (із змінами та доповненнями) (далі по тексту - Указ Президента №319/94), якою регламентовано здійснення щоквартального декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України;
- п.2 та п.3 Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995р. №207 «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами», де зазначено, що декларування валютних цінностей, доходів та майна суб'єктами підприємницької діяльності здійснюється в регіональних відділеннях Національного банку України та в державних податкових інспекціях за місцем знаходження суб'єктів підприємницької діяльності (п.2 вказаного Наказу) та визначено обов'язковість здійснення декларування валютних цінностей, доходів та майна суб'єктами підприємницької діяльності щоквартально в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності (п.3 вказаного Наказу) - в частині невиконання вимог щодо строків декларування валютних цінностей.
Щодо аргументів позивача стосовно відсутності у відповідача повноважень застосовувати до ПП «ВО Елна-Сервіс» фінансових санкцій за правопорушення, передбачене п. 1ст.9 Декрету №15-93 та ст.1 Указу Президента №319/94, суд зазначає наступне.
Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та Указом Президента України від 18.06.1994р. №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» не передбачено можливості недекларування наявності валютних цінностей у випадку звернення резидента до судових органів із позовною заявою щодо стягнення з нерезидента суми простроченої дебіторської заборгованості.
Слід зазначити, що прострочена дебіторська заборгованість в сумі 200000,00 рос.руб. по договору №1/2015 від 10.01.2015р. станом на 31.12.2015р. облікована підприємством на рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» та погашена нерезидентом 05.01.2016р. шляхом надходження валютної виручки на валютний рахунок ПП «ВО Елна-Сервіс».
Пунктом 1 статті 9 Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, а саме, валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.
В той же час, у п.2 ст. 16 Декрету №15-93 передбачено, що фінансові санкції до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.
Таким чином, відповідач не мав повноважень застосовувати до позивача фінансові санкції за порушення обов'язку декларування валютних цінностей, оскільки це є виключними повноваженнями Національного банку України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.
Викладене підтверджується і наявною судовою практикою. Зокрема, постановою Верховного Суду України від 07.02.2012 року по справі за позовом ТОВ «Крим Інтеройл» до ДПІ у м. Керч, у якій вказується, що «виконуючи покладені на Верховний Суд України завдання, у контексті розглядуваних правовідносин, суд виходить із того, що статтею 16 Декрету питання щодо компетентного органу, який має застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, вирішено однозначно - повноважним органом є Національний банк України.
Положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року №734/99 Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-ХІІ «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відноси».
Враховуючи вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2016 року №0000702203, яким визначене грошове зобов'язання по штрафним санкціям за порушення п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» в розмірі 170 грн., є аргументованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1. ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа
В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
З огляду на викладене, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 3 ч. 1 ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції, за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції, вирішив скасувати частково в частині відмови в задоволення позовних вимог приватного підприємства "Виробниче об'єднання "Елна-Сервіс", з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу приватного підприємства "Виробниче об'єднання "Елна-Сервіс" задовольнити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Виробниче об'єднання "Елна-Сервіс" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати в частині відмови в задоволення позовних вимог.
Прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог.
Визнати протиправним та скасувати податкове - повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 27.04.2016 року.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Стягнути з Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства "Виробниче об'єднання "Елна-Сервіс" сплачений судовий збір в розмірі 2 893 (дві тисячі вісімсот дев'яносто три ) грн. 80 коп.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5