Справа № 822/1348/16
Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
30 серпня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Курка О. П. Білоуса О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про зобов'язання вчинити дії,
До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.08.2016 адміністративний позов залишено без розгляду.
Не погодившись з вказаною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу суду скасувати як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та повернути матеріали адміністративного позову до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали адміністративного позову, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, що 05.06.2015 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області з заявою, у якій просив перерахувати на його картковий рахунок одноразову грошову допомогу по частковій втраті працездатності в сумі 106369,20 грн. Вказана сума була перерахована позивачу 03.07.2015 року, про що позивач зазначає у позові.
Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позовною вимогою позивача є зобов'язання здійснити нарахування (розрахунок) та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із захворюванням отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення II групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію" на час виникнення спірних правовідносин, то суд вважає, що про призначення одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника податкової міліції, а також про її розмір позивачу було відомо ще 05.06.2015 року, тобто з пропуском місячного строку, визначеного КАС України..
Однак колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Приймаючи рішення про залишення зазначеного позову без розгляду у зв'язку з відсутністю поважних причин для поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції визначив початок перебігу 05.06.2015 року, тобто час коли позивачу було здійснено нарахування одноразової грошової допомоги по частковій втраті працездатності в сумі 106369,20 грн.
Однак, позивач 02.06.2016 року звернувся з заявою до відповідача про проведення доплати одноразової грошової допомоги по інвалідності. Проте, листом Державної фіскальної служби України №6757/В99-99-04-02-02-14 від 24 червня 2016 року йому було відмовлено у доплаті вказаної допомоги.
Тобто враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що право позивача було порушено саме з в липні 2016 року, коли він отримав відмову Державної фіскальної служби України №6757/В99-99-04-02-02-14 від 24 червня 2016 року.
Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім того, рішення Європейського Суду з прав людини про те, що "право на суд", не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії).
Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Так у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду.
Згідно з п.1 ч.1 ст.204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням матеріалів позовної заяви до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4