Справа № 802/689/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Слободянюк М.В.
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
25 серпня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М. ,
за участю: секретаря судового засідання: Коваль К.В.,
позивача: ОСОБА_1
представників відповідача: Лещенка Миколи Юрійовича
Шипілова Михайла Олексійовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби (в/ НОМЕР_1 ) на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби (в/ НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,
12.05.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби (в/ч9937) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з вказаною постановою сторони оскаржили її в судовому порядку. Позивач просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нову постанову якою позов задовольнити, а відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні позивач та представники відповідача підтримали апеляційні скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено слідуюче.
Позивач 27 лютого 2015 року на підставі Указу Президента України від 14.01.2015 р. № 15/2015 року "Про часткову мобілізацію" був мобілізований для проходження військової служби, в якості офіцера запасу та на підставі наказу начальника Західного регіонального управління ДПСУ від 13.03.2015 р. № 89 призначений на посаду офіцера відділення протидії нелегальній міграції оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в подальшому згідно наказу Адміністрації ДПСУ від 16.06.2015 року № 503-ос знаходився у розпорядженні начальника Східного регіонального управління та на підставі наказу останнього від 24.06.2015 року № 383-ос був призначений на посаду старшого офіцера з організації та контролю оперативно-розшукової діяльності оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_2 ). Наказом начальника Донецького прикордонного загону від 24.06.2015 року №118-ос зарахований до списків особового складу Донецького прикордонного загону та всіх видів забезпечення. В процесі проходження військової служби за призовом осіб офіцерського складу, у зв'язку із переїздом на нове місце служби, у листопаді 2015 року ним був поданий рапорт до командування ІНФОРМАЦІЯ_2 про виплату йому підйомної допомоги, передбаченої ч. 3 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Однак, 26.04.2016 року на його поштову адресу надійшла довідка про заробітну плату від 14.04.2016 року № 344, зі змісту якої вбачалось, що вищенаведена підйомна допомога у розмірі місячного грошового забезпечення відповідачем виплачена не була.
Вказана обставина слугувала підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем безпідставно не здійснено нарахування та виплату позивачу підйомної допомоги, у зв'язку з чим позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ), яка полягала у не нарахуванні та невиплаті йому підйомної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення, підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. При цьому Закон виділяє наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу (ч. 4, 6 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Відповідно до положень частини 3 статті 25 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" № 661-4 від 03.04.2003 року, військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 року (далі Закон № 2011-ХІІ), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 2 цього Закону ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (пункт 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ) .
Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ, при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Питання виплати підйомної допомоги врегульовані Інструкцією про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженого Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 24.04.2012 № 276 (далі - Інструкція).
Відповідно до пунку 1 Інструкції, військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі (далі - військовослужбовці), що переїхали на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, строк навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією органу (підрозділу) Державної прикордонної служби України (далі - орган (підрозділ) Держприкордонслужби), виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2014 року №111 "Питання грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період" установлено, що з 18 березня 2014 року військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, грошове забезпечення виплачується в порядку та розмірах, установлених для осіб офіцерського складу, осіб рядового сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.
Разом з тим, пунктом 255 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженому Указом Президента України від 29 грудня 2009 року N 1115/2009 передбачено, що особи, призвані на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, направляються у розпорядження відповідних начальників, які мають право призначати їх на посади, та переміщуються по службі на підставах і в порядку, визначених цим Положенням. Зазначені особи виконують обов'язки, користуються правами і пільгами та забезпечуються всіма видами забезпечення, що передбачені для осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом або кадрову військову службу, якщо інше не передбачено законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2002 року ОСОБА_1 закінчив Національну академію Прикордонних військ України ім. Б.Хмельницького та отримав первинне військове звання офіцерського складу, базову вищу освіту за напрямком підготовки "право", здобув кваліфікацію бакалавра права та почав проходи контрактну військову службу на посаді офіцера Аналітичного центру Донецького прикордонного загону.
12 жовтня 2003 року на підставі наказу Адміністрації ДПСУ від 09.09.2003 року № 59-ос позивач був звільнений з військової служби в запас ЗСУ на підставі абз. "г" п. 63 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) ЗСУ, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 р. № 1053/2001 у зв'язку зі скороченням штатів - у разі неможливості використання на службі у зв'язку із проведенням організаційних заходів.
27 лютого 2015 року відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 р. № 15/2015 року "Про часткову мобілізацію" ОСОБА_1 , був призваний на військову службу за мобілізацією ( на момент призову проживав у м.Вінниці).
На підставі наказу начальника Західного регіонального управління ДПСУ від 13.03.2015 р. №89 ОСОБА_1 призначений на посаду офіцера відділення протидії нелегальній міграції оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ).
Відповідно до наказу Адміністрації ДПСУ від 16.06.2015 року № 503-ос та наказу Східного регіонального управління від 24.06.2015 року № 383-ос, ОСОБА_1 виведений у розпорядження начальника Східного регіонального управління та призначений на посаду старшого офіцера з організації та контролю оперативно-розшукової діяльності оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_2 ).
Відповідно до наказу від 24.06.2015 року №118-ос позивач був переведений для подальшого проходження служби до Донецького прикордонного загону та всіх видів забезпечення та 02.07.2015 року приступив до виконання службових обов'язків (наказ №124-ос від 02.07.2015 року).
Таком чином, ОСОБА_1 , будучи призваним на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, мав право на всі пільги та види грошового забезпеченням, що передбачені для осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом.
Отже, зважаючи на те, що позивач був переведений для проходження служби Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління (м.Мукачево) до Донецького прикордонного загону (м.Маріуполь), суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що він мав цілком обґрунтоване право на отримання підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що Закон № 683-ІІІ, яким було внесено зміни до Закону № 2011-ХІІ, а саме: доповнено абзац перший пункту 3 статті 9-1 після слів "хто перебуває на кадровій військовій службі" словами "та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу" набрав чинності 25.10.2015 року, тобто після переведення позивача на службу у військову частину НОМЕР_2 , а тому права на підйомну допомогу при переїзді на нове місце служби він не мав, з огляду на таке:
Як встановлено судом першої інстанції, рапорт на отримання підйомної допомоги був поданий позивачем 23.11.2015 року, після внесення змін до абз. 1 ч. 3 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а отже право на отримання підйомної допомоги було реалізоване ним уже після внесення відповідних змін до Закону. І як вірно зазначено судом першої інстанції, сам Закон не містить будь-яких обмежень щодо періоду коли таке право може бути реалізоване.
Вирішуючи питання щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди у немайновий спосіб, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб і розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.
Як вірно вказано судом першої інстанції, в даному випадку вказана вимога жодним чином не скерована на відшкодування завданої відповідачем майнової шкоди, а спрямована на усунення наявного у позивача відчуття несправедливості, що викликане бездіяльністю відповідача, при цьому відшкодування цієї моральної шкоди позивач вважає можливим шляхом визнання відповідачем факту порушення ним норм чинного законодавства.
Зважаючи на те, що в ході розгляду справи, судом встановлено факт протиправної бездіяльності відповідача, яка полягала у невиплаті позивачу підйомної допомоги, що в повній мірі відповідає меті із якою позивачем була заявлена вимога про відшкодування моральної шкоди у визначений ним спосіб, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність підстав для зобов'язання відповідача вчиняти будь-які додаткові дії на визнання факту, який уже встановлений судом.
Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційні скарги ОСОБА_1 та Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби (в/ НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 01 вересня 2016 року.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Ватаманюк Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.