01 вересня 2016 року Чернігів Справа № 825/1453/16
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді - Д'якова В.І.,
за участю секретаря - Воєдило Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій неправомірними, стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та компенсації за невикористану відпустку,
15.08.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій неправомірними, стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та компенсації за невикористану відпустку.
Ухвалою суду від 15.08.2016 справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 25.08.2016.
В судове засідання 25.08.2016 позивач не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Розгляд справи відкладено на 01.09.2016.
01.09.2016 позивач в судове засідання повторно не з'явився, поштовий конверт з повісткою про виклик повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Фіксування судового засідання, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.
Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, учасники судового процесу, крім наявних у них прав, наділені також певними процесуальними обов'язками, що кореспондуються з правами інших осіб, які беруть участь у справі, та дають змогу здійснювати ефективний розгляд справи судом.
При цьому процесуальні права і обов'язки будь-якої особи, яка бере участь у справі, враховуючи принцип рівності, не можуть визнаватися більш або менш важливими, ніж права і обов'язки іншої особи, яка бере участь у справі.
Будучи ініціатором судового розгляду справи позивач у першу чергу має активно використовувати власні процесуальні права, не зловживаючи ними, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права йому надані. Натомість визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи та дотримання процесуальних строків.
Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Зокрема, в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» Європейський Суд зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, а саме «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України», суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Встановлення законодавством певних умов та обов'язків дисциплінує учасників судового процесу, визначає порядок здійснення судочинства з метою досягнення основної мети його відбуття - справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, відправлення судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.
Оскільки поштова кореспонденція направлялась позивачу на адресу, що була зазначена ним у позовні заяві суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, а тому неявка позивача у судове засідання, без повідомлення причин, свідчить про умисне затягування розгляду справи, що може потягнути за собою порушення строків розгляду справи.
Згідно частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до частини третьої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
В пункті 4 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України також зазначено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи повторне неприбуття позивача в судове засідання 25.08.2016 та 01.09.2016, відсутність в матеріалах справи доказів поважності причин неприбуття позивача в судове засідання, за умови ненадходження заяви про розгляд справи за його відсутності, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст. ст. 35, 128, 155, 158-160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій неправомірними, стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та компенсації за невикористану відпустку - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строк, передбачений статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Д'яков