Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м. Харків
29 серпня 2016 р. Справа № 820/2971/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Нуруллаєва І.С.
при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Громадської організації "Харківська правозахисна група" до Харківського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, Громадська організація "Харківська правозахисна група", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського обласного центру зайнятості, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд :
- відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України визнати нечинним наказ Харківського обласного центру зайнятості від 04.05.2016 року №193 про відмову у наданні дозволу на застосування праці іноземця - громадянина ОСОБА_3 Левана як протиправне рішення відповідача;
- зобов'язати Харківський обласний центр зайнятості розглянути заяву про застосування праці громадянина ОСОБА_3 Левана на підставі поданих ГО “ХПГ” 27.04.2016 р. пакету документів, виходячи із цієї дати їх подання (27.04.2016 р.).
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що наказ Харківського обласного центру зайнятості від 04.05.2016 року №193 є протиправним та таким, що порушує права громадянина ОСОБА_3 Левана у зв'язку з чим, за для захисту прав просить суд зобов'язати Харківський обласний центр зайнятості розглянути заяву про застосування праці громадянина ОСОБА_3 Левана на підставі поданих ГО "Харківська правозахисна група" 27.04.2016 р. пакету документів.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні проти заявленого позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечення проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.
Судом встановлено, що Громадська організація "Харківська правозахисна група" у лютому 2016 звернулась до Харківського обласного центру зайнятості з заявою про надання дозволу на застосування праці громадянина ОСОБА_3 Левана на посаді юриста-міжнародника.
За результатами розгляду заяви відповідачем встановлено невідповідність поданих документів, а саме:
- відсутня легалізація та засвідчення копий документів про освіту іноземця у відповідності до діючого законодавства України;
- замість оригінала довідки уповноваженого органу країни походження (перебування) іноземця про те, що не відбуває покарання за скоєння злочину та стосовно нього не здійснюється кримінальне провадження, надана її копія;
- розбіжності в даті народження іноземця в документі, виданому лікувально - профілактичним закладом про те, що особа не хвора на інфекційні захворювання, перелік яких визначено МОЗ («Консультаційний висновок спеціаліста» за формою № 028/о затвердженою наказом МОЗ України від 14.02.2012 р. № 110), та паспортному документ іноземця.
У зв'язку з чим, позивачем було відкликано заяву за для усунення її недоліків.
Згодом Громадська організація "Харківська правозахисна група" повторно звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на застосування праці громадянина ОСОБА_3 Левана, з доданими документами.
Розглянувши заяву Харківським обласним центром зайнятості прийнято наказ від 04.05.2016 року №193 про прийняття рішення щодо відмови у видачі дозволу на застосування праці гр. ОСОБА_3 Левана у зв'язку з невідповідністю поданих роботодавцем документів вимогам п. 24. Порядку №437(а.с.22).
Листом від 04.05.2016 року №08-1695 повідомлено директора Громадської організації "Харківська правозахисна група" про прийняте відповідачем рішення(а.с.9).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 42 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року №5067-VI підприємства, установи та організації мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на строк до одного року, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Дозвіл роботодавцю на застосування праці іноземця або особи без громадянства видається за умови, що в Україні (регіоні) відсутні кваліфіковані працівники, які спроможні виконувати відповідний вид роботи, або є достатнє обґрунтування доцільності застосування їх праці, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини третьої статті 42 Закону України "Про зайнятість населення" постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2013 року № 437 затверджено Порядок видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (далі Порядок), яким визначено процедуру видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства.
Згідно п. 6 Порядку для отримання дозволу на застосування праці іноземців чи осіб без громадянства, крім осіб, зазначених в абзаці шостому пункту 2 цього Порядку, роботодавець подає територіальному органові:
заяву згідно з додатком до цього Порядку;
копії документів про освіту або кваліфікацію іноземця чи особи без громадянства;
копії сторінок паспортного документа іноземця чи особи без громадянства з особистими даними разом з перекладом українською мовою, засвідченим в установленому законодавством порядку;
дві кольорові фотокартки іноземця чи особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 сантиметра;
документ, виданий лікувально-профілактичним закладом про те, що особа не хвора на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інші інфекційні захворювання, перелік яких визначено МОЗ;
довідку, скріплену печаткою та завірену підписом роботодавця про те, що посада, на якій застосовуватиметься праця іноземця чи особи без громадянства, відповідно до законодавства не пов'язана з належністю до громадянства України і не потребує надання допуску до державної таємниці. У разі наявності в роботодавця режимно-секретного органу зазначена довідка подається також за підписом керівника такого органу;
довідку МВС про те, що іноземець чи особа без громадянства, які на момент оформлення дозволу перебувають на території України, не відбувають покарання за скоєння злочину та стосовно них не здійснюється кримінальне провадження;
довідку уповноваженого органу країни походження (перебування) про те, що іноземець чи особа без громадянства, які на момент оформлення дозволу перебувають за межами України, не відбувають покарання за скоєння злочину та стосовно них не здійснюється кримінальне провадження.
Документи, зазначені в абзацах третьому, шостому та дев'ятому цього пункту, повинні бути перекладені на українську мову, засвідчені згідно із законодавством країни їх видачі та легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно п. 13, 14 Порядку територіальний орган протягом семи робочих днів з дня реєстрації документів приймає рішення щодо видачі, відмови у видачі, продовження дії, відмови у продовженні дії або анулювання дозволу.
Рішення оформлюється наказом територіального органу та не пізніше ніж протягом двох робочих днів з дня його прийняття надсилається роботодавцю поштою з повідомленням про вручення та електронною поштою із зазначенням платіжних реквізитів для здійснення плати за видачу дозволу і розміщується на офіційному веб-сайті територіального органу із зазначенням таких платіжних реквізитів.
Під час розгляду справи судом встановлено, що в Консультаційному висновку спеціаліста за формою №028/о, що виданий Харківською міською поліклінікою №6, допущено виправлення даних щодо дати народження іноземця, а саме 08.06.1984 р., замість вірного 08.07.1984 р.(а.с.10).
Присутні виправлення та підпис, які здійснені безпосередньо третьою особою, а саме директором Громадської організації "Харківська правозахисна група", про що свідчить відбиток печатки позивача та підпис.
Суд вважає за необхідне вказати, що підпис біля виправлень в Консультаційному висновку спеціаліста є ідентичним підпису на довіреності представника позивача, якого уповноважив директор Громадської організації "Харківська правозахисна група" (а.с.6).
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 р. за №661/20974, затверджено Форму первинної облікової документації №028/о "Консультаційний висновок спеціаліста" та Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №028/о "Консультаційний висновок спеціаліста" (далі Інструкція).
Згідно Інструкції форма № 028/о заповнюється лікарями-консультантами лікувально-профілактичних закладів (науково-дослідних інститутів, обласних лікарень, консультаційно-діагностичних центрів тощо), куди направляється на консультацію (обстеження) пацієнт.
У пункті 1 зазначається найменування закладу охорони здоров'я, який направив пацієнта на консультацію.
У пункті 2 вказуються прізвище, ім'я, по батькові пацієнта, який був проконсультований.
У пункті 3 вказується дата народження пацієнта.
У пункті 4 зазначаються спеціальність та прізвище, ім'я, по батькові лікаря-консультанта.
У пункті 5 відображаються результати лабораторних досліджень.
У пункті 6 зазначаються результати функціонального, рентгенологічного та інших спеціальних досліджень.
У пункті 7 консультант записує встановлений діагноз та інші висновки щодо стану пацієнта, якого він оглянув.
У пункті 8 зазначаються рекомендації щодо подальшого лікування, реабілітації тощо.
Форму № 028/о заповнює і підписує лікар-консультант, висновок завіряється печаткою закладу охорони здоров'я, де проводилась консультація.
Таким чином, в порушення вказаної Інструкції виправлення в Консультаційний висновок спеціаліста №028/о, який заповнено лікарем-інфекціоністом ОСОБА_4, та внесені виправлення директором Громадської організації "Харківська правозахисна група".
Відповідно до п. 24 Постанови №437 територіальний орган приймає рішення про відмову у видачі, продовженні дії дозволу у разі:
наявності кваліфікованих працівників в Україні (регіоні), які можуть бути працевлаштовані на заявлену роботодавцем вакансію та відповідають вимогам, зазначеним роботодавцем в інформації про попит на робочу силу (вакансії), та відмови роботодавця у працевлаштуванні громадян України, які були направлені територіальними органами для працевлаштування (крім рішення про видачу дозволу на застосування праці осіб, зазначених в абзацах четвертому та п'ятому пункту 2 цього Порядку);
невідповідності рівня освіти, кваліфікації іноземця чи особи без громадянства вимогам, зазначеним роботодавцем в інформації про попит на робочу силу (вакансії);
наявності, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
наявності заборгованості із сплати штрафних санкцій за порушення вимог Закону України “Про зайнятість населення”;
невідповідності поданих роботодавцем документів вимогам цього Порядку;
недостовірності даних, що містяться у поданих роботодавцем документах;
наявності рішення про примусове повернення або примусове видворення іноземця чи особи без громадянства, прийнятого відповідно до статей 26 та 30 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”;
відбування іноземцем чи особою без громадянства на момент оформлення дозволу покарання за скоєння злочину або здійснення стосовно нього кримінального провадження;
порушення строків, зазначених у пунктах 5 і 9 цього Порядку.
Розглядаючи даний адміністративний позов, судом не встановлено порушень вимог чинного законодавства України збоку відповідача, а тому суд дійшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.
Стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи не справедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Громадської організації "Харківська правозахисна група" до Харківського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 01 вересня 2016 року.
Суддя Нуруллаєв І.С.