12.2
Іменем України
01 вересня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/973/16
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,-
19 серпня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, у якому позивач зазначив, що він проходив службу в органах внутрішніх справ. У період часу з 06.09.2014 по 31.12.2014 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, у зв'язку із чим позивач має право на нараховування щомісячної винагороди за участь в АТО. Згідно довідки Рубіжанського МВ ГУМВС України у Луганській області відповідачем в порушення п. 2 постанови КМУ № 158 від 04.06.2014 не нараховано та невиплачено винагороду за безпосередню участь в АТО за період з вересня по грудень 2014 року в загальному розмірі 14380,01 грн. На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача кошти в сумі 14380,01 грн, як винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з вересня по грудень 2014 року.
У судове засідання позивач не прибув, просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача до суду не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі та письмові заперечення, у яких вказав, що відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 позивач включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 06.09.2014. Наказом АТЦ при СБУ від 29.10.2015 № 302 позивача виключено зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 04.09.2015. Виплата винагороди за спірний період 2014 року не здійснювалась, оскільки відповідно до ст. 48, 57 Бюджетного кодексу України відповідач позбавлений можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за вказаний період. Також зазначив, що до складу грошового забезпечення не входять нічні та індексаційні виплати, які включені позивачем до суми стягнення. На підставі викладеного, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Враховуючи положення пункту 6 статті 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до такого.
Судом встановлено, що відповідно довідки ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганський області від 26.08.2016 № 2441/111/19-2016 ОСОБА_1 наказами АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 включено до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення з 06.09.2014. Наказом АТЦ при СБУ від 29.10.2015 № 302 ОСОБА_1 виключено зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення з 04.09.2015 (а.с.21).
Відповідно до довідки ліквідаційної комісії Рубіжанського МВ ГУМВС України у Луганській області від 11.08.2016 № 184/111/36-2016 ОСОБА_1 у період з 29.09.2014 по 14.10.2014 перебував у відпустці, на лікарняному не перебував (а.с.6).
Згідно довідки від 10.08.2016 № 171/111/36-16, виданій Ліквідаційною комісією Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганський області, грошове забезпечення позивача у вересні 2014 року становило 3354,82 грн, у жовтні 2014 року - 3366,56 грн, у листопаді 2014 року - 4424,63 грн, у грудні 2014 року - 4905,56 грн. Грошове забезпечення позивачу за вказані місяці сплачено, однак не сплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про міліцію" форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.
У відповідності до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" встановлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.
На виконання Постанови КМУ № 158 від 04.06.2014 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ № 719 від 23 липня 2014 року, яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди) за займаною особою вказаних вище категорій штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі в зазначених операціях і заходах. Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.
З системного аналізу наведених вище нормативних актів (Постанови КМУ № 158 та Наказу МВС України № 719), з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у контексті п. 2 Постанови № 158, можна дійти висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі. Зазначеним наказом передбачено виплата винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.
Згідно довідки від 10.08.2016 № 171/111/36-16, виданій Ліквідаційною комісією Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганський області, позивачу у вересні 2014 року нараховано грошове забезпечення у розмірі 3354,82 грн, нічні - 241,75 грн, індексація - 18,33 грн, винагорода АТО не нарахована, у жовтні 2014 року - грошове забезпечення у розмірі 3366,56 грн, нічні - 14,32 грн, індексація - 18,33 грн, винагорода АТО не нарахована, у листопаді 2014 року - грошове забезпечення у розмірі 4424,63 грн, нічні - 115,76 грн, індексація - 53,65 грн, винагорода АТО не нарахована, у грудні 2014 року - грошове забезпечення у розмірі 4905,56 грн, нічні - 160,81 грн, індексація - 84,10 грн, винагорода АТО не нарахована.
Оскільки у період з вересня по грудень 2014 року позивачу сплачено нічні в сумі 532,64 грн та індексацію в сумі 174,41 грн, на які винагорода за участь в АТО не нараховується, тому відповідачем неправомірно ненараховано та несплачено позивачу винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції у вересні 2014 року у сумі 3354,82 грн, у жовтні 2014 року - 3366,56 грн, у листопаді 2014 року - 4424,63 грн, у грудні 2014 року - 4905,56 грн.
Тобто, відповідно до довідки Ліквідаційної комісії Рубіжанського МВ ГУМВС України у Луганській області від 10.08.2016 № 171/111/36-16 розмір середньоденної винагороди ОСОБА_1 у вересні 2014 року мав становити 111,83 грн, у жовтні 2014 року - 108,60 грн.
Враховуючи, що відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 позивача залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 06.09.2014, а згідно довідки від 11.08.2016 № 184/111/36-2016 ОСОБА_1 у період з 29.09.2014 по 14.10.2014 перебував у відпустці, то винагорода позивачу за участь в Антитерористичної операції за вересень 2014 року повинна становити 2572,09 грн (111,83 грн х 23 дні), у жовтні 2014 року - 1846,20 грн (108,60 грн х 17 днів).
Враховуючи, що відповідно до наказів АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 та від 29.10.2015 № 302 ОСОБА_1 залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 06.09.2014 по 04.09.2015, то винагорода позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна була сплачуватись за весь вказаний період.
Таким чином, розмір винагороди за безпосередню участь в АТО, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за 2014 рік повинна становити за вересень 2014 року - 2572,09 грн, за жовтень 2014 року - 1846,20 грн, за листопад 2014 року - 4424,63 грн, за грудень 2014 року - 4905,56 грн, а всього за 2014 рік - 13748,48 грн.
У запереченнях відповідач зазначає, що наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 про залучення позивача до участі в АТО виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому відповідач у справі був позбавлений можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період.
Згідно частини 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
З урахуванням наведеного суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача винагороди за безпосередню участь в Антитерористичної операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з вересня по грудень 2014 року частково обґрунтованими, а саме в частині стягнення з відповідача винагороди за вересень 2014 року - 2572,09 грн, за жовтень 2014 року - 1846,20 грн, за листопад 2014 року - 4424,63 грн, за грудень 2014 року - 4905,56 грн, а всього за 2014 рік - 13748,48 грн.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Таким чином, відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 94 КАС України не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганський області в особі ліквідаційної комісії (ЄДРПОУ 08670705, адреса: 93000, Луганська обл., місто Рубіжне, вулиця Смирнова, будинок 1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за вересень 2014 року - 2572,09 грн, за жовтень 2014 року - 1846,20 грн, за листопад 2014 року - 4424,63 грн, за грудень 2014 року - 4905,56 грн, а всього у розмірі 13748,48 грн (тринадцять тисяч сімсот сорок вісім гривень 48 копійок) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Т.В. Смішлива