ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
15 серпня 2016 року № 826/8209/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до до Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, Державної судової адміністрації України, треті особи: Святошинський районний суд м. Києва, ГУ Державної казначейської служби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, Державної судової адміністрації України, треті особи: Святошинський районний суд м. Києва, ГУ Державної казначейської служби у м. Києві про визнання протиправними дій щодо не нарахування, невиплати заробітної плати, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VІ у редакції Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VІІ з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року та з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного абз. 2 ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015р. №192-VІІІ; зобов'язання забезпечити фінансування, перерахувати та виплатити позивачам кошти з урахуванням розміру податкового окладу визначеного відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VІ у редакції Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VІІ з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року та з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного абз. 2 ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015р. №192-VІІІ.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що працю секретарем судових засідань Святошинського районного суду міста Києва. В порушення норм Закон України "Про прокуратуру", за період з жовтня 2014 року по березень 2015 року та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" за період з 29 березня 2015 року по 09 вересня 2015 року, відповідачами нарахований позивачу оклад виходячи з мінімальної заробітної плати в Україні.
Позивач клопотала про вирішення справи без їх участі.
Відповідачі заперечували проти задоволення позову, з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.
Треті особи без самостійних вимог на предмет спору явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового вирішення справи.
В судовому засіданні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про вирішення в порядку письмового провадження.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
ОСОБА_1 з 23.05.2011 працює секретарем судових засідань Святошинського районного суду міста Києва. З матеріалів справи вбачається, що посадовий оклад позивача становив у період з 01.01.2014 -1218 грн, з 09.09.2015- 2067 грн..
26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон № 1697-VII, яким внесено зміни до ст. 144 Законом №2453-VI, зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом №2453-VI.
З 28 березня 2015 року Законом № 192-VІІІ затверджено нову редакцію Законом №2453-VI, статтею 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону №192 Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Згідно з пунктом 2 частини тринадцятої розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" Кабінет Міністрів України у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього закону, мав внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим законом, у тому числі з метою забезпечень збільшення видатків Державного бюджету України на оплату у розмірі, не меншому ніж передбачений Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" установлено, що норми і положення частини першої штаті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.
Частиною п'ятою ст. 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що правовий статус працівників апарату суду встановлено Законом України "Про державну службу". Умови оплати праці, матеріально-побутового, медичного, санаторно-курортного і транспортного забезпечення працівників апарату суду визначаються на засадах, що встановлені для відповідної категорії працівників апаратів центральних та місцевих органів
Законом України "Про забезпечення права па справедливий суд" затверджено нову редакцію Закону України "Про судоустрій і статус суддів" . Відповідно цієї редакції матеріальне, побутове забезпечення та соціальний захист працівників судової системи визначаються ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". При цьому згідно з підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом має привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої ст. 33 Закону України "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Аналогічні положення закріплено також частиною другою ст. 8 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР "Про оплату праці" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (ст. 13 Закону №108/95-ВР).
Враховуючи, що вказані видатки не передбачені у державному бюджеті на 2015 рік, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" було визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів.
Так, на даний час, заробітна плата працівників апарату судів визначена постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 (зі змінами), зокрема, Додатком 47 "схема посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів".
Згідно з частинами першою та другою ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини першої ст. 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Отже, діючим законодавством закріплене право працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, на посадовий оклад у розмірі 30 відсотків від посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців. Але законодавчого механізму реалізації даного права немає, так як не внесені відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268.
Також, суд зазначає, що відповідач є розпорядником (одержувачем) коштів Державного бюджету України. А від так, реалізує будь-які бюджетні зобов'язання та платежі за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет.
Отже, в період з 26.10.2014 по 09.09.2015 Кабінетом Міністрів України зміни до постанови постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 не внесено та Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" видатки на реалізацію згадуваних статей Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено.
Крім того, 02 березня 2015 року, тобто після прийняття Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", був прийнятий Закон України № 217-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік". Підпунктом 12 пункту 1 Закону № 217-VIII з абзацу третього пункту 9 Закону про Державний бюджет України на 2015 рік було виключено посилання на частину третю статті 69, статтю 129, частину першу статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зберігши при цьому загальне посилання на положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Постановою КМУ від 02.09.2015 № 644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" на виконання зазначених вимог були внесені зміни у постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів". Зокрема, у схемі посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів місячний посадовий оклад було визначено як коефіцієнт від місячного посадового окладу судді місцевого суду. Окрім цього, було передбачено, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення; інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду
Таким чином, відповідачі не мають юридично обґрунтованих підстав фінансувати, нараховувати та виплачувати посадові оклади, у розмірах інших, ніж це передбачено нормами постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 12.07.2016 (№21-1726а16) та від 13.07.2016 по справі №820/4653/16.
Факт виплати заробітної плати виходячи з розміру встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 позивачем не заперечується.
Суд зазначає, що згідно з ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачі, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довели законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про проведення перерахунку заробітної плати є не обґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні позову.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя В.І. Келеберда