ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
15 серпня 2016 року № 826/8954/16
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компаньйон"
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.12.2015 № 0004082202
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компаньйон" (далі - ТОВ "Компаньйон", позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.12.2015 № 0004082202.
Позов обґрунтовано тим, що висновки акту від 25.11.2015 № 37/26-53-22-02-24-31776580 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компаньйон" з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Промтехбуд», ТОВ «Ферро Плюс», ТОВ «Авіадорбуд», ТОВ «Айлант Бор», ТОВ «Нордскай», ТОВ «Ягуар Інвест», ТОВ «КМ Холдінг», ТОВ «Фултікс Компані», ТОВ «Альтера ЛТД», ТОВ «Укр Сігма Трейд», ГО «Всесвітня організація захисту прав і допомоги постраждалим від війни та репресія» за період з 01.01.2012 року по 02.09.2015 року є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.
Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні за згодою сторін відповідно д ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Компаньйон" з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Промтехбуд», ТОВ «Ферро Плюс», ТОВ «Авіадорбуд», ТОВ «Айлант Бор», ТОВ «Нордскай», ТОВ «Ягуар Інвест», ТОВ «КМ Холдінг», ТОВ «Фултікс Компані», ТОВ «Альтера ЛТД», ТОВ «Укр Сігма Трейд», ГО «Всесвітня організація захисту прав і допомоги постраждалим від війни та репресія» за період з 01.01.2012 року по 02.09.2015, за результатом якої складно акт від 25.11.2015 № 37/26-53-22-02-24-31776580 (далі - акт перевірки).
З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 55 422,00 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2015 року № 0004082202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 69277 грн. (за основним платежем 55 422 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 13 855 грн.).
Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме на підставі вироку Печерського районного суду м. Києва від 18.09.2015 року по справі № 757/22628/18-к встановлено, що гр. ОСОБА_1 своїми умисними діями, тобто створенні (придбанні) ряду суб'єктів підприємницької діяльності серед яких ТОВ «Промтехбуд» та ТОВ «Ферро Плюс» з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненими повторно, за попередньою змовою з групою осіб, вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Також на підставі вироку Печерського районного суду м. Києва від 15.09.2015 року по справі № 757/26818/15-к встановлено, що 06.02.2013 гр. ОСОБА_2 вступивши в змову з гр. ОСОБА_1 погодився на його пропозицію щодо створення (перереєстрацію) за грошову винагороду суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Промтехбуд», в результаті чого гр. ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочинів передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205, ч. 1, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України та призначено покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, з ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України.
Крім того, в Акті перевірки вказано що між позивачем та ТОВ «Ферро Плюс» укладено ідентичні договори підряду від 07.04.2015 року № 011/15 та № 012/15 додатки до яких під час перевірки надані не були. Також до перевірки не було надано акт прийому передач проектної документації. В договорах відсутня інформація за рахунок яких матеріалів будуть виконуватись підрядні роботи.
Однак порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.
Обставини щодо виконання спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промтехбуд», ТОВ «Ферро Плюс» не досліджувалися у названих кримінальних провадженнях по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за статтями 205, 27, 28 та 358 Кримінального кодексу України. А відтак саме по собі здійснення ними реєстрації названих товариств без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цими товариствами, установлена у названих кримінальних справах, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, були безпідставно визнані податковим органом як доказ фіктивності спірних господарських операцій.
Що ж стосується посилання податкового на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені спірних контрагентів особою, яка заперечує участь у господарській операції, то слід зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.
При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Ферро Плюс» укладено договори підряду від 07.04.2015 № 011/15 та № 012/15 предметом якого є виконання комплексу робіт по виготовленню та монтажу металевих огороджень на секціях 1-6, 1-7 на ЖК Парк Стоун по проспекту Героїв Сталінграду 2-Б м. Києва.
Судом встановлено, що в ході виконання вказаних договорів сторонами складено: акт надання послуг № 13 від 30.04.2015, № 14, рахунок-фактура № 103 від 14.04.2015 року, податкові накладні від 30.04.2015 року, № 21, № 22, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за квітень, травень 2015 року, Акти приймання виконаних будівельних робіт. При цьому факт оплати виконаних відповідно до умов спірних договорів робіт відповідачем не заперечувався.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Промтехбуд", які відбувались без укладання договорів на підставі видаткової накладної від 25.05.2015 року за № 103 щодо поставки труби профільної 40*40*2 в кількості 3,52 т. та труби 48*3,5 в кількості 3,218 т. на суму 101070,02.
Судом встановлено, що в ході поставки вищевказаного товару сторонами складено: видаткова накладна № 103 від 25.05.2015 року, податкові накладні від 30.04.2015 року № 27 на суму 60000,00 та від 25.05.2015 року № 10 на суму 41070,02 грн.
При цьому, слід відзначити, що згідно наявних в матеріалах справи доказів підрядні роботи виконані «Ферро плюс» під час дії Ліцензії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві серії АЕ № 180423 зі строком дії з 04.02.2015 по 04.02.2018 року.
З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором між позивачем та ТОВ «Ферро Плюс», ТОВ "Промтехбуд" виконувались сторонами у повному обсязі.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.
Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.
Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання вказаних договорів підряду та поставки труби профільної, акту надання послуг та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Ферро Плюс» та ТОВ "Промтехбуд" припинені не були.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 55422 грн. за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.
Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
Однак у справі, що вирішується, податковим органом не доведено існування таких обставин.
З огляду на встановлені судом обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 10.12.2015 № 0004082202 безпідставним та неправомірним.
За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 10.12.2015 № 0004082202.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компаньйон" задовольнити.
2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2015 № 0004082202 прийняте Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя В.І. Келеберда