Справа № 569/10173/16-а
31.08.2016 року
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі головуючого-судді Бучко Т.М.
секретар Соломон О.М.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про скасування постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17 травня 2004 року серії АА № 519922 та зняти арешт з майна ОСОБА_1 та заборону на його відчуження.
В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що в липні 2016 року дізнався про наявність накладеного відділом ДВС арешту на все його нерухоме майно на підставі постанови Рівненського міського суду від 17 травня 2002 року про конфіскацію автомобіля, а у випадку його відсутності - стягнення штрафу в розмірі 8484,84 грн. Ні про існування постанови суду про конфіскацію автомобіля, ні про відкриття відділом ДВС виконавчого провадження та накладення арешту на майно не знав. Вважає, що при винесенні постанови державним виконавцем порушено порядок звернення стягнення майно, а розмір стягуваної суми є неспівмірним із накладенням арешту на все майно боржника.
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просить поновити строк звернення до суду та скасувати арешт на майно, що йому належить, і зняти заборону на його відчуження. Представник позивача пояснив, що наявність арешту на майно позивача порушує його права на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що спірна постанова про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження винесена державним виконавцем правомірно та у відповідності до вимог чинного на час винесення постанови законодавства. На даний час на виконанні міського відділу ДВС постанова Рівненського міського суду про конфіскацію автомобіля позивача не перебуває. Відповідно до п.3.19 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби та п.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становить 3 роки, після чого вони підлягають знищенню. Жодних документів щодо виконавчого провадження, в якому було винесено спірну постанову, в Рівненському міському відділі ДВС немає. Крім того, наказом Міністерства юстиції України № 1482-к від 19 серпня 2005 року міський відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, на виконанні в якому перебувало виконавче провадження про конфіскацію автомобіля позивача, ліквідовано. Підстав для подальшого арешту майна позивача у відділу ДВС немає, але пряма норма, яка дозволяла б державній виконавчій службі скасувати цей арешт, в чинному Законі України «Про виконавче провадження» теж відсутня. Просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини та дослідивши представлені у справі докази, дійшов таких висновків.
Суд встановив, що 17 травня 2004 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_4 при примусовому виконанні постанови № 3-6006 від 17 травня 2002 року Рівненського міського суду про конфіскацію у ОСОБА_1 автомобіля «Мерседес Бенц», а в випадку його відсутності стягнути 8484,84 грн., накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_1
Згідно із ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів ( посадових осіб ) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів ( посадових осіб ), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.
Копію постанови позивач отримав лише в липні 2016 року в Рівненському обласному державному нотаріальному архіві, оскільки у Рівненському міському відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області жодних доказів наявності виконавчого провадження, у якому винесена постанова про накладення арешту на майно позивача, немає, що підтвердив в судовому засіданні представник відповідача.
Порядок зняття арешту з майна передбачено ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до норм якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, у разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Відповідачем не надано суду доказів існування незавершених виконавчих проваджень щодо позивача, які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на його майно арешту. Виконавчого провадження, у якому винесено постанову про накладення арешту на майно позивача, суду також не надано. Таким чином, відповідачем не доведено належними доказами правомірність існування надалі накладеного на майно позивача арешту.
Згідно із ч.2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу ( посадовій особі ), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Враховуючи, що виконавче провадження, в межах якого на майно позивача накладено арешт, на виконанні у відповідача не перебуває, у державного виконавця відсутня можливість винести в межах цього виконавчого провадження постанову про зняття арешту з майна боржника.
Відповідно до ч.2 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу ( установі ), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. Оскільки суд приймає рішення про зняття арешту з майна, підстав для скасування спірної постанови про накладення арешту суд не вбачає.
За положеннями п.2 ч.2 ст.162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки існування арешту на майно позивача порушує його конституційне право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та у відсутності виконавчих проваджень щодо позивача не є виправданим, суд вважає за необхідне скасувати арешт на майно позивача, накладений державним виконавцем постановою від 17 травня 2004 року.
Суд визнає причини пропуску позивачем строку звернення до суду поважними та вважає можливим поновити його.
На підставі наведеного та керуючись ст.7, 11, 71, 86, 161-163, 186, 254 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про скасування постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Скасувати арешт на все майно ОСОБА_1, накладений постановою АА № 519922 відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції 17 травня 2004 року в межах виконання постанови № 3-6006 Рівненського міського суду від 17 травня 2002 року.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського адміністративного апеляційного суду через Рівненський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя :