Справа № 551/1040/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2497/16Головуючий у 1-й інстанції Колос Ю. А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
29 серпня 2016 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів : Прядкіної О.В., Обідіної О.І.,
при секретарі Зеленській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 25 липня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
У позові зазначено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 03 червня 2008 року було укладено кредитний договір №PLXRRC00870026, який складається із Заяви позичальника, Умов надання кредиту фізичним особам «Розстрочка». За умовами даного договору позивач надав, а відповідачка отримала кредит у розмірі 4400,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом на строк 36 місяців по 03 червня 2011 року. Погашення заборгованості за кредитним договором має здійснюватись щомісячно в період з 20 по 25 число кожного місяця шляхом внесення позичальником щомісячного платежу в сумі 225,69 грн. Свої зобов'язання щодо повернення суми кредиту, відсотків, відповідачка не виконала належним чином, внаслідок чого станом на 24 вересня 2015 року утворилась заборгованість в сумі 63861,06 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 3778,89 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 474,05 грн., заборгованості за комісією за користування кредитом в сумі 1108,80 грн., заборгованості з пені за несвоєчасне виконання зобов'язань в сумі 58499,32 грн. Від вказаної суми заборгованості позивач віднімає суму заборгованості в розмірі 42352,41 грн., яка рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 10 вересня 2013 року була стягнута з відповідачки на користь позивача.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №PLXRRC00870026 від 03 червня 2008 року в сумі 22034,08 грн., яка складає різницю між загальною сумою заборгованості станом на 24 вересня 2015 року, в розмірі 63861,06 грн. та сумою заборгованості станом на 20 серпня 2013 року в розмірі 43352,41 грн.;
- штраф відповідно до п.5.3 Умов та правил надання банківських послуг в сумі 500 грн. (фіксована частина) та 1025,43 грн. (процентна частина);
- судові витрати по справі в сумі 1218,00 грн.
Ухвалою Шишацького районного суду Полтавської області від 21 січня 2016 року було уточнено анкетні дані відповідачки та на підставі копії свідоцтва про шлюб серія І-КЕ № 116897, виданого 21 травня 2014 року, змінено прізвище відповідачки з «Радченко» на «Федорченко».
Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 25 липня 2016 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
ПАТ КБ «ПриватБанк»оскаржило рішення місцевого суду, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку, оскільки вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
В судове засідання представник ПАТ КБ «ПриватБанк» не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить розписка про вручення повістки.
Відповідач у судовому засіданні просила рішення суду залиши без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається із змісту позовної заяви, 03 червня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, який складається із Заяви позичальника (а.с. 6) та Умов надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (а.с. 7-9), за яким банк надав відповідачці строковий кредит в розмірі 4400 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,0% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, строком на 36 місяців, до 03 червня 2011 року.
Відповідачка не виконувала умови договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 24 вересня 2015 року становила 63861,06 грн., і складається з заборгованості за кредитом в сумі 3778, 89 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 474, 05 грн., заборгованості за комісією за користування кредитом в сумі 1108,80 грн., заборгованості з пені за несвоєчасне виконання зобов'язань в сумі 58 499, 32 грн.
При цьому, у позовній заяві також зазначено що від цієї суми заборгованості (63861,06 грн.) віднімається сума заборгованості у розмірі 43 352, 41 грн., яка була стягнута рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 10 вересня 2013 року. Різниця становить 20 508, 65 грн., а також штрафи відповідно до п.5.3 Умов та правил надання банківських послуг в сумі 500 грн. (фіксована частина) та 1025,43 грн. (процентна частина). Заборгованість до стягнення становить 22 034, 08 грн. (а.с. 2).
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 10 вересня 2013 року стягнуто з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 43 352, 41 грн., яка утворилася станом на 20 серпня 2013 року (а.с. 4). Однак, у тексті рішення третейського суду не зазначено складові заборгованості по кредиту, яка була заявлена до стягнення (тіло кредиту, відсотки, пеня і т.і.), а зазначено лише загальний розмір боргу 43 352, 41 грн.
Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 19 квітня 2016 року у справі №200/27019/15-ц за заявою ОСОБА_3 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 10 вересня 2013 року вказане рішення третейського суду було скасоване.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції, предметом судового розгляду є сума заборгованості за кредитним договором, яка становить різницю між сумою боргу станом на 24 вересня 2015 року (63861,06 грн.) та сумою стягнутою рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 10 вересня 2013 року (43 352, 41 грн.) станом на 20 серпня 2013 року, яка при цьому не входить до суми заборгованості, що позивач просить стягнути з відповідачки.
Разом з тим, із приєднаного до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором №PLXRRC00870026 від 03 червня 2008 року (а.с. 5) неможливо встановити розмір заборгованості відповідачки станом на 24 вересня 2015 року.
В тому числі, із розрахунку неможливо встановити розмір заборгованості, який утворився з 31 грудня 2009 року по 24 вересня 2015 року, оскільки відсутні взагалі будь-які показники боргу за цей період, після рядка, який визначає розмір заборгованості станом на 31 грудня 2009 року відразу слідує наступний рядок із визначенням боргу на 24 вересня 2015 року.
Уточнень або змін до позовних вимог представником позивача до суду не надавалось, хоча про час та місце судового розгляду справи позивач повідомлявся у встановленому законодавством порядку, в судові засідання представник банку до суду першої інстанції жодного разу не з'являвся, тим самим відмовився брати участь у суді першої інстанції, а в послідуючому не з'явився до суду апеляційної інстанції.
Згідно з ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Частинами 2-4 ст. 60 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність можливості вирішити справу в межах заявлених ПАТ КБ «ПриватБанк» позовних вимог та відмову у задоволенні позову за недоведеністю, оскільки рішення суду не може грунтуватися на припущеннях.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо обов'язку суду встановлювати розмір заборгованості за кредитним договором, її складові, а також визначати період за який вона утворилась.
Так, відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Тобто гарантією принципу змагальності сторін процесу, закріпленому у ст. 10 ЦПК України, є наділення його учасників, зокрема, позивача, широким колом прав, в тому числі подавати до суду докази та брати участь в їх дослідженні, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення суду тощо, від чого і залежатиме майбутній результат вирішення справи.
При цьому, суд з власної ініціативи не зобов'язаний збирати докази в обґрунтування обставин позову.
Не ставлять під сумнів правильність висновків суду першої інстанції посилання в апеляційній скарзі на положення ст. 130 ЦПК України, оскільки вони закріплюють мету та порядок проведення саме попереднього судового засідання у справі для врегулювання спору до судового розгляду.
Вразі неможливості врегулювання спору суд уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову; вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню; з'ясовує, які докази подані чи подаються на попередньому судовому засіданні кожною стороною для обґрунтування своїх доводів чи заперечень щодо невизнаних обставин (ч.6 ст. 130 ЦПК України)
Частиною 1 ст. 131 ЦПК України визначено, що сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, представник позивача, будучи належним чином повідомлений про судові засідання у справі, в тому числі і про місце і час проведення попереднього судового засідання, жодного разу на виклик суду не з'являвся, уточнень до позовної заяви або будь-яких пояснень щодо підстав позову або обставин справи не надавав, як не з'явися і до суду апеляційної інстанції.
Щодо доводів апеляційної скарги про неправосудність рішення, що виразилося у підставі відмови у задоволенні позову банку - за недоведеністю, слід зазначити наступне.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ст. 60 ЦПК України).
Наданий ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунок заборгованості не можна вважати належним доказом у справі, оскільки з нього неможливо встановити розмір заборгованості відповідачки ОСОБА_4 (взагалі відсутні дані щодо боргу з 31 грудня 2009 року по 24 вересня 2015 року), а у рішенні Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 10 вересня 2013 року не зазначено складові кредитної заборгованості, лише її розмір та період утворення.
На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для скасування чи зміни рішення суду, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"- відхилити.
Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 25 липня 2016 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді: О.В. Прядкіна
ОСОБА_5 Згідно оригіналу ОСОБА_1