Справа № 22а-5936/11 Головуючий у 1-й інстанції Кузнєцова О. Ю. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
31 березня 2011 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Бондаревської С.М.,
Суддів: Буленка О.О., Триголова В.М.,
розглянула у письмовому провадженні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 ^іипня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в ЧІолтавському районі про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності, що настала в результаті каліцтва внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтаві від 15 липня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправними дії та відмову Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_2 у розмірах, передбачених ст. 50, ст.54 ч. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01 січня 2005 року по третій групі інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, встановленої законом на час виплат, а з 05 жовтня 2009 року по другій групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно ч .4 ст. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за виключенням перерахунку за період з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року та провести відповідні виплати з урахуванням вже здійснених виплат.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_2 з 01 січня 2005 року по третій групі інвалідності в розмірі 50 % мінімальних пенсій за віком, встановленої законом на час виплат, а з 15 жовтня 2009 року по другій групі інвалідності в розмірі 75 % мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до ст. 50 Закону країни «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за (виключенням перерахунку за період з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року та провести відповідні виплати з урахуванням вже здійснених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
З рішенням суду не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій прохає його скасувати, оскільки вважає, що воно винесено з порушенням норм матеріального права, вказуючи на те, щсі порядок обчислення даної пенсії визначається Кабінетом Міністрів України, у зв'язку з чим, у даному випадку, норми закону не є нормами прямої дії, оскільки вони не встановлюють механізм реалізації даного права. Прохав прийняти по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, зважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено, і не заперечується сторонами, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, і з 20 вересня 2004 року мав 3 групу інвалідності, а з 05 жовтня 2009 року є інвалідом 2 групи захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідкою, у зв'язку з чим має право ва пенсію відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності у позивача ОСОБА_2 права на отримання, а у відповідача обов'язку по здійсненню позивачу виплати пенсії у розмірі не менше, ніж 6 та 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 та 75 процентів мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-УІ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” статтю 54 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” змінено та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по 3 групі інвалідності - 180 процентів і по 2 групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Статтю 50 вказаного Закону також викладено в новій редакції, а саме: особам віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам 3 групи - 15 процентів та інвалідам 2 групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-УІ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому з цього дня діяли норми ст.ст. 50, 54 вказаного закону, якими" встановлено, що розмір пенсії для інвалідів 3 та 2 груп, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 та 8 мінімальних пенсій за віком відповідно, а розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, становить 50 та 75 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно.
Враховуючи, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно- правового акта (закону), який би визначав або встановлював інший розмір, немає, тому, правомірним вважає колегія суддів і застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень даної статті.
За таких обставин, посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що розмір пенсії позивачу повинен виплачуватись, не відповідно до вимог Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 з наступними змінами, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” вказаний закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного та соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
В свою чергу, встановлені КМУ порядок розрахунку пенсій та розміри щорічної допомоги на оздоровлення, не відповідають їх розмірам, що встановлені спеціальним Законом, і, з урахуванням того, що Постанови КМУ є підзаконними нормативно-правовими актами, останні не підлягають застосуванню у разі виникнення колізії між ними та нормами Закону.
На підставі наведеного, колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись нормами Закону України “Про внесення змін до розділу XII “Прикінцеві положення” Закону України “Про судоустрій та статус судців” щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами” від 02 грудня 2010 року, ст.ст. • 195, 197,198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області відхилити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 липня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Бондаревська С.М. Судді: Буленко О.О. Триголов В.М. З оригіналом згідно: