Справа № 539/2412/16-а
31.08.2016 Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
В складі: головуючого судді - Іващенка Ю. А.
при секретарі - Мирна Т.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання рішення не законним,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання рішення не законним, мотивуючи тим, що 23 березня 2016 р. рішенням № 65 виконавчого комітету Лубенської міської ради було затверджено акт комісії по визначенню збитків власникам землі га землекористувачам. Даним актом від 16.03.2016 р. комісія вирішила встановити, що ОСОБА_1 в період з 31.12.2009 р. по 16.03.2016 р. в результаті користування землею без право установчого документу та не внесення в повному розмірі плати за користування землею, нанесено міському бюджету збитки в розмірі 265210,94 грн. Лист з повідомленням, копією акту комісії та рішенням виконкому він отримав 07 квітня 2016 р., після чого він звернувся до виконкому з заявою про те, що не згоден з даним актом, однак відповіді на дану заяву від 13.04.2016 р. йому надано не було.
Вважав, що не оформлення договірних відносин щодо землекористування між орендодавцем - Лубенською міською радою та набувачем права власності за договором купівлі-продажу: ВВО № 074484 від 22.10.2004 року на нерухоме майно, яке розміщене на земельній ділянці за адресою : м. Лубни вул.. Шевченка, 6-Ж не підпадає під дію ст. 156 Земельного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджених постановою КМУ від 19.04.1993р. № 284.
Порядок визначення та відшкодування територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства, затвердженого рішенням Лубенської міської ради 14.02.2014 р. є за межами приписів ст. 156 ЗК України та Порядку, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993р. № 284, в частині сфери дії порядку щодо відшкодування збитків.
Орендна плата є договірною величиною. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений га зареєстрований відповідно до законодавства
Рішенням Лубенської міської ради від 10 грудня 2004 року було передано земельну ділянку і укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення: загальною площею 0, 0072 га - землі гаражного будівництва та загальною площею 0, 0764 га - землі комерційного використання за адресою м. Лубни вул.. Шевченка, 6 і передані ці земельні ділянки в оренду терміном на 5 років.
Саме з зазначеної дати 10.12.2004р. розпочався відлік для орендодавця - ради (оскільки саме він, за наведеного вище, зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку) розпочати процедуру оформлення договірних відносин щодо оренди земельної ділянки.
Автоматична пролонгація договору оренди землі станом на 01.01.2010 р. за чинним земельним законодавством не була передбачена. Він не підписав договір оренди, хоча і просив поновити договір, але в зв'язку з підвищенням орендної плати від підпису відмовився.
В зв'язку з деякими обтяженнями на земельній ділянці він просив власника - міську раду надати дозвіл на виготовлення технічної документації після вилучення частини земельної ділянки. В 2009 р. звернувся до Лубенської міської ради з приводу продовження договору оренди земельної ділянки і написав заяву про те, щоб залишили лише частину земельної ділянки, яка необхідна для експлуатації та обслуговування належних приміщень за адресою м. Лубни вул.. Шевченко, 6. На дану заяву йому було надано відповідь за підписом начальника відділу Держкомзему у м. Лубни від 12.03.2010 р., в якій вказувалося, що заява буде розглянута на депутатській комісії міської ради і про результати розгляду буде повідомлено. Оскільки його ніяким чином повідомлено про результати розгляду не було, то він не міг і підписати договір оренди землі до вирішення даного питання.
Тому, зазначений договір оренди землі є таким, що припинив свою дію. Доказів користування фактично після закінчення строку дії договору оренди землі, земельною ділянкою міська рада не надала, а акт обстеження комісії від 16.03.2016 р. таких даних не містить. В акті комісії від 25.01.2016 р. підтверджується, що межі, площа та конфігурація земельних ділянок відповідають даним технічної документації із землеустрою, виготовленої в 2004 р., що суперечить рішенню Лубенської міської ради від 11.04.2014 р., яким у нього було вилучено з користування 0,0240 га. Тобто, змінилася площа та конфігурація земельної ділянки.
Приведений Лубенською міською радою розмір збитків, що складає ціну позову, не є обгрунтованим, оскільки визначений без врахування тієї обставини, що орендна плата є договірною величиною, нормативна грошова оцінка є підставою для внесення змін в умови договору, а не складовою в визначенні збитків та відсутність доказів щодо фактичного користування земельними ділянками відповідачем після сплину дії договорів оренди землі в 2010 році.
Таким чином, комісією не доведено та не надано доказів в підтвердження жодної із чотирьох складових правопорушення з його боку, як підстави для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді збитків, розмір яких складає ціну позову.
На підставі викладеного, позивач прохав суд : визнати незаконним рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради № 65 від 23.03.2016 р. «Про затвердження актів про визначення збитків» в частині затвердження акту комісії по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою по вул. Шевченко, 6 площею 0,0596 га за цільовим призначенням - землі гаражного будівництва та для будівництва і обслуговування будівель торгівлі.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали та прохали його задовольнити.
Представник відповідача виконавчого комітету Лубенської міської ради та представник третьої особи Лубенської міської ради в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи відповідач та третя особа були повідомлені належним чином, про причини неявки своїх представників суд не повідомляли.
Суд, дослідивши матеріали справи та наявні по справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суб'єкт владних повноважень - відповідач у справі зобов'язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані - на користь відповідача чи навіть позивача.
Згідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 22.10.2004 року ОСОБА_1 набув право власності на нежитлову будівлю, а саме безалкогольний цех «Е» загальною площею 246,8 м.кв. та гараж «П», що становить 19/100 частини об'єкта за адресою м. Лубни вул. Шевченка, 6.
Рішенням Лубенської міської ради від 10.12.2004 року ОСОБА_1 були передані в оренду земельні ділянки за адресою: м.Лубни, вул.Шевченка, 6, площею 0,0072 га за цільовим призначенням - землі гаражного будівництва, площею 0,0764 га за цільовим призначенням - землі комерційного використання терміном на 5 років.
Рішенням Лубенської міської ради від 17.12.2009 року в зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди, поновлено договір оренди терміном на 5 років ОСОБА_1 на земельну ділянку несільськогосподарського призначення по вул.Шевченка,6 в м.Лубни, загальною площею 0,0836 га.
17.02.2010 року ОСОБА_1 звертався до Лубенської міської ради із заявою про укладення договору оренди, в якій прохав виключити із загальної площі орендованої земельної ділянки ту частину, яка ним не використовується.
12.12.2011 року ОСОБА_1 звернувся до Лубенської міської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації земельної ділянки площею 344 м.кв. за адресою: м.Лубни, вул.Шевченка, 6.
Рішенням Лубенської міської ради від 11.04.2014 року на підставі зібраних матеріалів щодо користування земельною ділянкою за адресою: м.Лубни, вул.Шевченка, 6, загальною площею 0,0836 га, яка перебувала на правах оренди в громадянина ОСОБА_1, з метою подальшого раціонального використання землі комунальної власності, припинено право користування на частину земельної ділянки по вул. Шевченка, 6, площею 0,024 га з користування ОСОБА_1 та передано до земель запасу.
Відповідно до акту комісії від 14.06.2016 року, ОСОБА_1 з 2009 року не користується прилеглою територією земельної ділянки.
Згідно акту обстеження від 25.01.2016 року, комісією у складі начальника управління комунального майна та земельних відносин виконкому Лубенської міської ради, двох провідних спеціалістів відділу земельних відносин управління комунального майна та земельних відносин виконкому Лубенської міської ради, проведено обстеження земельних ділянок по вул.Шевченка, 6 в м.Лубни, за результатами якої, комісія прийшла до висновку, що з 31.12.2009 року земельні ділянки перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_1
Актом комісії по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам від 16.03.2016 року встановлено, що ОСОБА_1 в період з 31.12.2009 року по 16.03.2016 року в результаті користування землею без правоустановчого документу та не внесення в повному розмірі плати за користування землею, нанесено міському бюджету збитки в розмірі 265 201,94 грн.
Рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради № 65 від 23.03.2016 р. «Про затвердження актів про визначення збитків» затверджено акти комісії по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам стосовно визначення збитків нанесених ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою по вул. Шевченко, 6 площею 0,0596 га за цільовим призначенням - землі гаражного будівництва та для будівництва і обслуговування будівель торгівлі.
Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, серед іншого, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Згідно з частиною 1 статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є, зокрема доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Пунктом «д» частини 1 статті 156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Згідно з пунктом 3.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (далі - Постанова Пленуму ВГСУ від 17 травня 2011 року № 6) власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 .квітня 1993 року № 284.
Відповідно до пункту 3.8 Постанови Пленуму ВГСУ від 17 травня 2011 року № 6 вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 Цивільного кодексу України, частини другої статті 224 Господарського кодексу України. Крім того, для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), так і ступінь вини в розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України.
У розгляді таких справ суди мають враховувати обставини вчинення господарюючими суб'єктами дій щодо оформлення відповідного землекористування та факти своєчасного виявлення контролюючими органами користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів, а також вчинення дій щодо спонукання суб'єкта оформити право землекористування.
Отже виходячи з пункту 3.8 Постанови Пленуму ВГСУ від 17 травня 2011 року № 6, стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки) з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, повинно вирішуватись і встановлюватись при вирішенні спору за позовом органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення збитків, а не при оскарженні акту, яким визначено розмір цих збитків.
Відповідно до статті 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок № 284), пунктом 1 якого встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
Відповідно до абзаців 1, 4 пункту 2 Порядку № 284 розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Отже виконком, який створив Комісію з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, вправі був затвердити акт Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам від 23 березня 2016 року № 65, а тому обгрунтування позовної заяви про незаконність рішення виконкому є безпідставними.
При цьому, суд не входить в обговорення правомірності визначення розміру збитків, тобто достовірності їх розрахунку, підставності нарахування збитків, тому як останнє може бути предметом іншого судового розгляду.
На підставі оспорюваного рішення, щодо якого заявлено вимоги про визнання його незаконним, у позивача само по собі не виникають обов'язки щодо сплати нарахованих збитків, вказане рішення свідчить лише про намір органу місцевого самоврядування стягнути дані збитки із ОСОБА_1
Вищевикладене підтверджується фактом подачі Лубенською міською радою до суду позову до ОСОБА_1 про стягнення збитків по цивільній справі № 539/1662/16-ц.
Керуючись ст.ст. 5, 9-12, 122, 128, 158 -163 КАС України,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання рішення не законним - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області ОСОБА_3 Ю. А.