Справа № 524/6504/16-ц
Провадження № 2/524/2292/16
31.08.2016 року м.Кременчук
Суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Кременчуцької міської ради про визнання права власності,-
ОСОБА_2 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука з вказаною позовною заявою.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
В позові позивач не вказує щодо звернення позивача до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об'єкта самочинного будівництва до експлуатації та відсутні посилання на висновки органів архітектурного, санітарного та протипожежного наглядів про відповідність самочинно збудованої будівлі державним будівельним, санітарним та протипожежним нормам.
Крім того, відповідно до ст. 119 ЦПК України, позовна заява повинна містити зокрема зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України визначено, що позовна заява майнового характеру повинна містити ціну позову.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 80 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року визначено, що розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216,статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80,пункту 4частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача
Згідно ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
В порушення вимог ЦПК України позивачем не зазначено ціни позову та не надано відомостей про дійсну ринкову вартість нерухомого майна, з приводу якого виник спір, на момент звернення до суду., що не дає змоги суду правильно визначити розмір судового збору, який підлягає сплаті.
Також, позивачем заявлено вимогу про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по справі.
Так, відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Однак, заявляючи вказану вимогу, позивач не надає жодного доказу на підтвердження свого матеріального становища, що не дає підстав та можливості суду застосувати положення ч.1 ст.82 ЦПК України.
Позивачеві слід уточнити, за захистом якого свого порушеного, оспорюваного та/чи невизнаного права звернувся до суду, а також в чому полягає таке порушення, невизнання або оспорювання його права відповідачем - виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради.
Окрім цього, позивачем до позовної заяви не додано копію паспорта громадянина України, що не дає змоги суду встановити обсяг цивільної процесуальної дієздатності позивача.
За таких обставин позовна заява повинна бути залишена без руху для усунення названих недоліків.
Керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України, суддя,-
Дійсну позовну заяву ОСОБА_2 до Кременчуцької міської ради про визнання права власності - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків терміном три дні з дня отримання позивачем даної ухвали, у супротивному випадку заява буде визнана неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Д.Д.Андрієць