Справа № 415/3449/16-а
Провадження № 2-а/415/84/16
Іменем України
22.08.16 року Лисичанський міський суд Луганської області
у складі: головуючого - судді Бойко С.Л.
при секретарі Нестеренко С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганській області про визнання відмови в призначені пенсії за вислугу років протиправною та зобов'язання призначення пенсії за вислугу років,-
12.07.2016 року позивач звернувся до суду із указаним позовом, в якому зазначив, що 19 травня 2016 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області. Відповідачем йому в призначенні пенсії за вислугу років відмовлено через скасування норм ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VП від 14.10.2014р. Крім того, у рішенні є посилання на п.5 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VШ від 02.03.2015, з 01 червня 2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія /щомісячне грошове утримання/ призначається відповідно до законів України «Про прокуратуру». Вказане рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню з наступних підстав. Закон України «Про прокуратуру» №1697-VП від 14.10.2014 набрав чинності 15.07.2015 та на цей час є чинним. До ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VП від 14.10.2014 ніякі зміні щодо скасування пенсії за вислугу років до теперішнього часу не внесені. На момент звернення до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (19.05.2016р. ), позивач мав право на пенсію за вислугу років, оскільки на день звернення вислуга років складала 22 роки 06 місяців 13 днів, з них на посадах прокурора та слідчого прокуратури 16 років 01 місяць 21 день. Згідно чинної ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. «Прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:…з 01 жовтня 2015 по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців» у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців. Згідно п.5 розділу ХІІІ Перехідні положення Закону України «Про прокуратуру», положення ст. 86 цього Закону, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури.Таким чином, на момент звернення до Управління Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську Луганської області стаж роботи, який дає йому право на пенсійне забезпечення за вислугу років складав 22 роки 06 місяців 13 днів.
Стосовно дії положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015, відповідно до яких з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до (поміж іншого) Закону України «Про прокуратуру» зазначає наступне. Відповідно до ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. ОСОБА_2 право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно з ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. ОСОБА_2 повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а1) та від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13).
Таким чином, рішення про відмову в призначенні пенсії Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську від 26.05.2016 є противоправним та з урахуванням стажу його роботи 22 роки 06 місяців 13 днів на час звернення - 19.05.2016 р. до Управління Пенсійного фонду, він вже мав право на пенсію за вислугу років. Просив задовольнити позов у повному обсязі.
Позивач у судове засідання не з'явився, позовні вимоги підтримав, просив справу розглядати у його відсутність, про що надав відповідну заяву.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що з 01.06.2015 р. згідно п.5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VІІІ у зв'язку з неприйняттям закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Просив відмовити у задоволенні позову.
Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», Прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року -22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років. Працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої етапі 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п'ять років менше, ніж пенсійний вік. установлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті. До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів: слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ,податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Відповідно до п. 5 розділу ХШ (Перехідні положення) Закону України «Пpo прокуратуру» №1697-VII в редакції від 14.10.2014р. положення цього Закону, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності державного бюро розслідувані).
Відповідно до п.І розділу XII (Прикінцеві положення) Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII в редакції від 14.10.2014р., ОСОБА_2 набирає чинності з 15 липня 2015 року, крім: пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня наступного за днем його опублікування. Закон опубліковано 25.10.2014р. у газеті «Голос України».
Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-І № 9362330, останній має загальний стаж роботи 26 років 06 місяців 05 днів, в тому числі 22 роки 06 місяців 13 днів, з них на посадах прокурора та слідчого прокуратури 16 років 01 місяць 21 день, що дає право позивачу на пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ «Про прокуратуру».
Відповідно до копії рішення УПФУ в м. Лисичанську про відмову в призначенні пенсії №4420/09-30 від 01.06.2016 р., ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років згідно ЗУ «Про прокуратуру» з причини скасування норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до копії довідки № 11/90 вих.-16 від 18.05.2016 р., виданої прокуратурою Луганської області, ОСОБА_1 дійсно працює в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, та вислуга років останнього станом на 12.05.2016 р. складає 22 роки 06 місяців 19 днів, що дає йому право на пенсію згідно ст.86 ЗУ «Про прокуратуру».
Згідно копії довідки № 18-346 вих-16 від 19.05.2016 р., виданої прокуратурою Луганської області, сума заробітної плати для призначення пенсії ОСОБА_1 складає 10 789,58 грн.
Додатком до довідки № 18-346 вих-16 від 19.05.2016 р., виданої прокуратурою Луганської області, зазначені інші виплати, передбачені діючою системою оплати праці за період з 01.05.2011 р. по 30.04.2016 р. включно.
З огляду на викладене, відмова Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. № 1697 - VII, є протиправною, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на те, що з 1 червня 2015 року не здійснюється ні призначення, ані перерахунки пенсій відповідно до спеціального законодавства, а саме відповідно до Закону України «Про прокуратуру», є безпідставним, оскільки після набрання чинності з 01.04.2015 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VI1I від 02.03.2015 року, питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури було врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VIІ, відповідно до прикінцевих положень якого, норми щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури набули чинності 15 липня 2015 року та на цей час є чинними. Таким чином, на зміну вимог статті 50-1 Закону «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ набули чинності положення статті 86 Закону №1697-V1I «Про прокуратуру», відповідно до яких в повній мірі збережено право працівників прокуратури на пенсійне забезпечення за вислугу років. При цьому, положення статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №?697-VII аналогічні приписам статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ щодо періоду роботи який зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та розміру пенсійного забезпечення. У свою чергу, Конституційний Сул України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року :№ 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових- та інших якостей. ОСОБА_2 повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними її постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а1) Та від 17 грудня 2013 року (справа №21 -445а13). Крім того, вирішуючи питання про застосування наведеного Закону в часі, суд виходить з того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є-вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження зміст)- та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, суд не бере до уваги посилання відповідача на ОСОБА_2 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIIІ від 02.03.2015, прикінцевими положеннями якого скасовуються норми Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення осіб, оскільки це суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд приходить до висновку, що відповідачем УПФУ в м. Лисичанську Луганської області не доведено належними засобами доказування правомірності своєї відмови позивачу у призначенні пенсії, натомість позовні вимоги позивача ОСОБА_1 суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи положення ст. 94 КАС України, суд присуджує на користь позивача ОСОБА_1 витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 551,20 грн. за рахунок коштів Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 6, 8, 9, 11, 71, 94, 160-163, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в призначенні пенсії від 26.05.2016 р., зобов'язання призначити пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з моменту звернення, тобто з 19.05.2016р., задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську в Луганській області №1781 від 26.05.2016 р. про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську в Луганській області призначити пенсію ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014 р. з моменту звернення, тобто з 19.05.2016 р.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 551,20 грн. за рахунок коштів Управління Пенсійного фонду України в м Лисичанську Луганської області.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького окружного апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга не буде подана. Якщо апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий суддя: С.Л. Бойко