Справа № 415/2958/16-ц
Провадження № 2/415/1388/16
25.08.16 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Нестеренко Н.В.,
при секретарі Павлові О.В.
за участі:
позивача ОСОБА_1
відповідача Павлової Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до заступника директора Лисичанського територіального центру соціального обслуговування Павлової Любов Олександрівни про визнання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконним та відшкодування моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Лисичанського міського суду з позовною заявою до заступника директора Лисичанського територіального центру соціального обслуговування Павловій Любові Олександрівни про визнання наказу про притягнення до посилаючись на те, що 25.06.2012 року позивач була прийнята на посаду юрисконсульта Лисичанського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), на якій працює по теперішній час. Відповідно до рішення виконкому Лисичанської міської ради від 11.11.2014 року № 357 «Про організацію роботи з обліку осіб, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції» та наказу по установі від 24.11.2014 р. №125 крім виконання основних посадових обов'язків на позивача було покладено обов'язки з прийняття заяв про видачу довідок в УПСЗН особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території. На підставі листа УПСЗН від 19.05.2016р. № 4602 наказом від 19.05.2016р. №33 позивач була притягнута до дисциплінарної відповідальності, за нетактовну поведінку та приниження гідності переселенців. Позивач вважає, що питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності відносно неї розглянуто не об'єктивно, тому просить скасувати наказ № 33 від 19.05.2016р.»Про накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1» та стягнути на її користь 5000 грн. моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач заявлений позов підтримала повністю та пояснила, що оголошення їй догани не має законного підґрунтя, оскільки є наслідком неприязних стосунків, що склалися між нею та керівництвом.
Відповідач в судовому засіданні заявлений позов не визнала, суду пояснила, що ніяких неприязне них відносини між нею та ОСОБА_1 немає. При розгляді питання про застосування чи незастосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 керівництво керувалось не власними спонуканнями а виключно заявою мешканки, свідченнями свідків, присутніх в момент конфлікту, пояснювальною запискою та особистими свідченнями ОСОБА_1 та іншими документами, що регулюють діяльність юрисконсульта.
Вважає, що ОСОБА_1 правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності, тим більше не заподіяно їй і моральної шкоди, тому просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.60 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.
Як установлено у судовому засіданні 25.06.2012 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду юрисконсульта Лисичанського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (а.с. 5).
Згідно з п. 4.5 посадової інструкції юрисконсульт несе відповідальність за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, норм поведінки посадової особи (а.с. 11)
Рішенням виконкому Лисичанської міської ради від 11.11.2014 року № 357 «Про організацію роботи з обліку осіб, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції» та наказу по установі від 24.11.2014 р. №125 крім виконання основних посадових обов'язків на позивача було покладено обов'язки з прийняття заяв про видачу довідок в УПСЗН особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території (а.с. 6,7)
Як вбачається з листа начальника УПСЗН, 18 травня до УПСЗН надійшла заява мешканки м. Лисичанська зі скаргою на некоректну поведінку та приниження гідності переселенців з боку працівника тер центру ОСОБА_1, яка 17 травня 2016 року здійснювала прийом внутрішньо переміщених осіб в УПСЗН (а.с. 8)
19.05.2016 року наказом №33 «Про накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1», ОСОБА_1 за некоректне ставлення до внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1 оголошено догану (а.с. 9).
Згідно з актом від 19.05.2016 року, інспектором з кадрів ОСОБА_3 у присутності юрисконсульта ОСОБА_1 зачитано у голос наказ від 19.05.2016 року №33 «Про накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1» і запропоновано надати письмовий підпис про ознайомлення з наказом. Остання від підпису відмовилась, однак написала заперечення про незгоду з наказом (а.с. 41).
Згідно журналу реєстрації актів по територіальному центру, під порядковим номером є запис від 19.05.2016 року про акт відмови від підпису в наказі про оголошення догани від 19.05.2016р. №33 (а.с. 39-40).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що 17.05.2016 року вона здійснювала прийом внутрішньо переміщених осіб та чула як ОСОБА_1 приймаючи свого відвідувача розмовляла на підвищених тонах та в некоректній формі.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що ОСОБА_1 здійснювався прийом внутрішньо переміщених осіб. На прийом до ОСОБА_1 звернулась жінка та чоловік за отриманням довідки. ОСОБА_1 поводилась некоректно, допускала в адресу заявників грубість, яка притягнула увагу всіх тих, хто знаходився на прийомі, нетактовність, образи. Аналогічні випадки непоодинокі.
Свідок ОСОБА_3 пояснила, що на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення та оголошено догану, ОСОБА_1 особисто на наказі написала своє заперечення. Від підпису відмовилась, про що був складений акт .
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно зі ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку
Суд вважає, що обставини, зазначені в ч. 3 ст. 149 КЗпП України, а саме: ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника власник або уповноважений ним орган повинен враховувати лише при обранні виду стягнення, тобто при виборі - оголошувати догану чи звільняти, так як інших видів стягнення трудове законодавство не передбачає. Оскаржувати ж догану, посилаючись на те, що власник не врахував перелічені фактори, не можна, оскільки догана це найменш суворий вид стягнення, який власник має право застосувати за будь-яке порушення трудової дисципліни, а зобовязати власника при оголошенні догани враховувати тяжкість проступку та інші обставин означало б взагалі позбавити власника застосовувати стягнення при наявності порушення.
Таким чином, притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності було здійснено відповідачем з дотриманням вимог статей 147-149 КЗпП України, факти виявлених порушень з боку позивача посадової інструкції знайшли своє документальне підтвердження в ході судового розгляду справи, у зв'язку з чим підстав для скасування наказу №33 від 19.05.2016р. «Про накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 » суд не вбачає.
Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то згідно із п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього і її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи яками діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Підстави для стягнення з відповідачів моральної шкоди також відсутні.
Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 174, 209, 212, 215, ЦПК України, 139,142,147,149,150 КЗпП України
У задоволенні позову ОСОБА_1 до заступника директора Лисичанського територіального центру соціального обслуговування Павлової Любов Олександрівни про визнання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконним та відшкодування моральної шкоди відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Лисичанський міський суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ Н.В. НЕСТЕРЕНКО