Справа № 359/6475/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/780/401/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Категорія 29.08.2016
Іменем України
29 серпня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
перекладача - ОСОБА_7 ,
представника посольства - ОСОБА_8 ,
захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
особи, щодо якої розглядається питання екстрадиційного арешту - ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги захисника громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_9 та прокурора, який приймав участь у розгляді клопотання в суді першої інстанції на ухвалу слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2016 року, -
Прокурор Бориспільської місцевої прокуратури звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (екстрадиційного арешту) щодо громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), для вирішення питання про його видачу та фактичну передачу компетентним органам Ірану.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що в ході екстрадиційної перевірки встановлено, що 19.04.2016 року слідчим прокуратури міста Кермана Ісламської Республіки Іран видано ордер на арешт громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_12 .
Згідно інформації компетентних органів Ісламської Республіки Іран, Ніазі Абдольхаліл обвинувачується у вчиненні шахрайства, а саме у продажі підроблених шкіряних виробів замість ондатрових, чим спричинив потерпілому матеріальної шкоди у розмірі 600 млрд іранських ріалів. Указав на те, що інкриміновані ОСОБА_12 злочинні діяння є екстрадиційними, оскільки за кримінальним законодавством України кваліфікуються за ч.4 ст.190 КК України та передбачають покарання у виді позбавлення волі.
Ухвалою від 16.08.2016 року, слідчий суддя у задоволенні клопотання прокурора відмовила, застосувала до громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 21-ї до 07-ї години ранку наступного дня, заборонивши залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на строк до 16 жовтня 2016 року.
Не погоджуючись із даним рішенням, захисник ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, вказавши на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді в частині застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. В обґрунтування її доводів указав на те, що слідчий суддя не навела будь-яких обґрунтувань прийнятого рішення з посиланням на докази, які б указували на наявність ризиків переховування ОСОБА_12 від правосуддя. Окрім цього, указав на невідповідність вимогам закону матеріалів екстрадиційної перевірки, зокрема здійснення перекладу на російську мову, а також невідповідність прізвища особи, яку просять видати для екстрадиції. Так, у аналогічному клопотанні прокурора від 28.05.2016 року, він просив застосувати екстрадиційний арешт до ОСОБА_11 , а у клопотанні від 16.08.2016 року до ОСОБА_12 . Присутні в судовому засіданні представники посольства, на запитання слідчого судді чи є ОСОБА_11 та ОСОБА_12 однією особою, отримала відповідь, що це є різні особи і не можуть ототожнюватися між собою. Окрім цього, звернув увагу і на перекладений текст заяви слідчого Керманської прокуратури, у якій прізвище злочинця написано у перекладі як « ОСОБА_14 ». Указав на неповноту екстрадиційних документів, зокрема на заяву потерпілого, у якій прізвище ОСОБА_12 чи інше схоже взагалі не фігурує, а посилання слідчого Керманської прокуратури на те, що ОСОБА_15 є псевдонімом ОСОБА_12 є його припущенням, яке слідчий суддя не повинна була брати до уваги. Звернув також і на релігійні та політичні переконання ОСОБА_16 , які є принципово відмінні від тих, які проповідуються в Ісламській Республіці Іран, де діє терористичний рух «Талібан», який воює в Афганістані та для яких особа ОСОБА_16 є першочерговою мішенню, оскільки він був у минулому викладачем, а саме довгий час викладав у Кабульському національному університеті. Дана обставина, з огляду на положення Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 року, на думку апелянта свідчить про неможливість видачі ОСОБА_16 до Ісламської Республіки Іран. Просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_16 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою обрати щодо ОСОБА_12 запобіжний захід у виді тримання під вартою для забезпечення видачі особи. В обґрунтування поданої апеляційної скарги прокурор указував на те, що ОСОБА_12 не має родини на території України, є особою непохилого віку із задовільним станом здоров'я, а також те, що він переслідується за злочинні діяння, які за кримінальним законодавством України кваліфікуються за ч.4 ст.190 КК України, за який передбачене покарання до 12 років позбавлення волі. Наведене, на думку прокурора, указує на наявність ризиків ухилення ОСОБА_12 від правосуддя, а наявність у останнього постійного місця проживання та засобів для існування, жодним чином не гарантує запобіганню його втечі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення:
ОСОБА_12 та його захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили її доводи та просили її задовольнити, апеляційну скаргу прокурора вважали необґрунтованою, просили залишити її без задоволення;
прокурора, який подану апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, апеляційну скаргу захисника вважав необґрунтованою, просив залишити її без задоволення;
вивчивши матеріали клопотання та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_9 підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) є надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України, прокурор звертається з клопотанням про її екстрадиційний арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою. Разом із клопотанням на розгляд слідчого судді подаються копія запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи (екстрадицію), документи про громадянство особи та наявні матеріали екстрадиційної перевірки.
Як вбачається із матеріалів запиту компетентного органу іноземної держави, його предметом була екстрадиція громадянина Афганістану ОСОБА_12 , на підставі якого, прокурор Бориспільської місцевої прокуратури звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (екстрадиційного арешту) щодо громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ).
Розглядаючи клопотання прокурора, слідчий суддя місцевого суду належним чином не встановила особу, щодо якої вирішувалося питання екстрадиційного арешту. Так, у клопотанні прокурора, питання екстрадиції стосувалося ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), а відповідно до наявних у матеріалах клопотання даних, запобіжний захід застосовано до ОСОБА_11 ( ОСОБА_13 ).
Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) та ОСОБА_11 ( ОСОБА_13 ) не ототожнюються та фактично є різними особами, що вбачається із написання прізвищ та імен цих осіб, а також було підтверджено при розгляді клопотання слідчим суддею працівником посольства Ісламської Республіки Афганістан. Дана обставина виключала можливість обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_11 , оскільки предметом клопотання прокурора був екстрадиційний арешт іншої особи.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що ідентифікація особи, щодо якої надійшов запит компетентного органу іноземної держави, здійснювалась за трьома ознаками (критеріями): прізвище - Ніазі, ім'я - ОСОБА_17 та ім'я батька - ОСОБА_18 .
Особа, щодо якої обрано запобіжний захід, ідентифікується як ОСОБА_11 , що не співпадає із даними особи, щодо якої здійснено запит. Наведене додатково указує на те, що запобіжний захід було обрано щодо іншої особи, а не тієї, щодо якої надійшов запит.
Докази того, що ОСОБА_12 батьком якого є ОСОБА_18 і ОСОБА_11 ( ОСОБА_13 ) є однією і тією ж особою, на даний час відсутні, що підтверджено прокурором у ході судового розгляду у суді апеляційної інстанції.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, про незаконність ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2016 року щодо ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), а тому вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, про відмову у задоволенні клопотання прокурора в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 404, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2016 року щодо ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) скасувати.
Постановити нову ухвалу.
Клопотання прокурора Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_19 про застосування щодо ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) запобіжного заходу у виді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4