Справа № 369/8024/16-а
Провадження № 2-а/369/564/16
іменем України
01.09.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Волчко А.Я.
за участю секретаря Раситюк М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Київ адміністративну справу за адміністративним позовом Києво-Святошинського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Київській області до громадянина Республіки Азербайджан, ОСОБА_2 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення громадянина Республіки Азербайджан, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, -
Позивач Києво-Святошинський районний відділ Управління державної міграційної служби України в Київській області звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області в порядку адміністративного судочинства з адміністративним позовом до громадянина Республіки Азербайджан, ОСОБА_2 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення громадянина Республіки Азербайджан, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 31 серпня 2016 року під час проведення цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері у Києво-Святошинському районі Київської області на ринку «Столичний» який розташований за адресою: Київська область, Кільцева дорога 110-А виявлений громадянин Республіки Азербайджан, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 який перебуває на території України без наявних законних підстав, які б надавали йому право законно перебувати на території України на визначений термін.
Позивач наголошує, що в результаті проведення перевірки документи, які б підтверджували особу не виявлено, а тому виникла необхідність затримати громадянин Республіки Азербайджан, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2
Посилаючись на вищевикладене позивач просив суд затримати з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення Республіки Азербайджан, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2
У процесі розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги просили затримати з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення громадянина Республіки Азербайджан, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та утримання відповідача в Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на строк, необхідний для виконання рішення суду про примусове видворення, але не більше як дванадцять місяців.
Представники позивача завідувач сектору організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Києво-Святошинського РВ УДМВС України в Київській області Кравчук А.Ю. в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити з урахуванням уточнених позовних вимог та утримання відповідача в Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.
Відповідач громадянин Республіки Республіки Азербайджан, ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував. Пояснив, що прибув в Україну в липні 2015 року з метою працевлаштування, постійного місця проживання та фінансового забезпечення не має, а паспортний документ по якому прибув в Україну втратив.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, надані докази в їх сукупності, вислухавши сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що в 31 серпня 2016 року під час проведення цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері у Києво- Святошинському районі Київської області на ринку «Столичний» який розташований за адресою: Київська область, Кільцева дорога 110-А виявлений громадянин Республіки Азербайджан, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 який перебуває на території України без наявних законних підстав, які б надавали йому право законно перебувати на території України на визначений термін.
Відповідно до ст.2 ч.1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Як вбачається з пояснень громадянина Республіки Республіки Азербайджан, ОСОБА_2 він прибув в Україну в липні 2015 року з метою працевлаштування, постійного місця проживання та фінансового забезпечення не має, а паспортний документ по якому прибув в Україну втратив. Будь-яких документів,які б підтверджували законність його перебування не має.
Іноземець та особа без громадянства можуть бути примусово видворені за межі України з підстав та в порядку, що визначені статтею 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", статтею 13 Закону України «Про імміграцію".
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Іноземці та особи без громадянства перебувають у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, протягом строку, необхідного для виконання рішення суду про примусове видворення, але не більш як дванадцять місяців.
Стаття 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачає підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України
Зокрема, відповідно до ч.15 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Згідно статті 9 Закону іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов'язані подати свої біометричні дані для їх фіксації.
Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Частиною першою статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їхні дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"
Частиною 5 статті 26 Закону визначено, що іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Відповідно до вимог чинного законодавства України особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:
- де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;
- де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;
- де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;
- де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Враховуючи те, що відповідач відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», грубо та свідомо порушував законодавство України, останній не підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» тому суд має всі підстави вважати, що відповідач всілякими можливостями буде ухилятися від виїзду за межі території України.
Відповідно до статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог.
Згідно статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Із позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що відповідач не надав належних документів на імміграцію в Україну, офіційно ніде не працює, а тому, що є всі підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду про примусове повернення та перейде на нелегальне становище.
Згідно з пунктом 8 Типового Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1110, поміщення іноземців до пункту перебування здійснюється його адміністрацією на підставі рішення адміністративного суду згідно з актом приймання-передачі після завершення органами внутрішніх справ, охорони державного кордону чи Служби безпеки документування порушення іноземцями законодавства України та у разі неможливості з об'єктивних причин (відсутність паспортних документів, коштів для повернення тощо) проведення організаційних і практичних заходів щодо їх адміністративного видворення.
Відповідно до п.3.1.1. Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.10.2007 р. №390, адміністративне видворення в примусовому порядку передбачає затримання іноземця, оформлення примусового видворення, за необхідності примусового тримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Пунктом 3.1.3 вищезазначеного Положення передбачено, що поміщення іноземців до пункту тимчасового перебування здійснюється за направленням МВС України, Адміністрації Держприкордонслужби України чи Служби безпеки України або їх територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - заінтересовані органи), зразок якого наведено у додатку 1. До направлення долучаються документи, що посвідчують особу іноземця (за наявності), постанова суду про затримання іноземця або його примусове видворення, матеріали адміністративного затримання іноземця, передбачені законодавством України про адміністративні правопорушення (протокол про адміністративне затримання, протокол особистого огляду і огляду речей, протокол вилучення речей, документів та ін.).
Згідно до частини 3 статті3розділу1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватисяКонституціїта законів України, інших нормативно- правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до частини 1 стаття9розділуII Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.
Частиною 1 статті 16 розділу II зазначеного вище Закону передбачено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції.
За таких підстав суд дійшов висновку про обґрунтованість підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виїзду з території України в добровільному порядку, про що свідчить порушення чинного законодавства України, відсутність документа на право перебування в Україні та коштів, на підставі яких вона може самостійно покинути територію України, а також відсутність у неї законних підстав перебування та проживання на території України.
Відповідно до п. 26 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Під час вирішення питання про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства судам варто враховувати, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захистстатті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободабостатті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн.
У судовому засіданні встановлено, що громадянин Республіки Азербайджан, ОСОБА_2 не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту.
З матеріалів справи вбачається, що документів громадянин Республіки Азербайджан, ОСОБА_2 не має, тому позивач просить суд затримати відповідача з метою ідентифікації.
Згідно статті 183-5 КАС України позовні заяви іноземців чи осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про прийняття рішення про примусове видворення іноземців чи осіб без громадянства з України або щодо затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземців чи осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню, або з метою ідентифікації та забезпечення передачі іноземців чи осіб без громадянства відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію подаються до адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців чи осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Відповідно ч.4 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства перебувають у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, протягом строку, необхідного для виконання рішення суду про примусове видворення, але не більш як дванадцять місяців.
Згідно ст. 183-5 КАС України вказана позовна заява подається без сплати судового збору.
Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.
Також п. 5 ч. 2 ст. 256 КАС України встановлено, що суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або власної ініціативи може ухвалою в порядку письмово провадження або зазначаючи це в постанові, звернути до негайного виконання постанову про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України та про продовження строку такого затримання, про затримання до завершення такої заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Керуючись ст.ст. 23-25, 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 18, 162, 183-5, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Києво-Святошинського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Київській області до громадянина Республіки Азербайджан, ОСОБА_2 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення громадянина Республіки Азербайджан, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Затримати з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення громадянина Республіки Азербайджан, ОСОБА_2 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення громадянина Республіки Азербайджан, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з утриманням в Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства (адреса: 15044, Чернігівська область, Ріпкинський район, с. Розсудів, вул. Лісна, 5) на строк, необхідний для виконання рішення суду про примусове видворення, але не більш як дванадцять місяців.
Постанову суду у відповідності до вимог статті 256 КАС України допустити до негайного виконання.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів, починаючи з дня наступного після її проголошення.
Суддя А.Я. Волчко