15 серпня 2016 рокусправа № 808/4672/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.
суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.
за участю секретаря судового засідання: Федосєєвій Ю.В.
за участю представника позивача Щербини Є.Є., представника відповідача Гавриленко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні суду в місті Дніпро (Дніпропетровськ) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області ( на теперішній час - Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року по справі № 808/4672/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ВОСТОКМЕТ" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ВОСТОКМЕТ" звернулось із позовом до суду, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.07.2015 №0001402201, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 1981297,50 грн., № 0001412201, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 2207525,00 грн., №0000231705 яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб та фінансові санкції по податку з доходів фізичних осіб в сумі 18552,41 грн., та №0000221705, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: військовий збір у сумі 1145,15 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року даний позов задоволено повністю.
Вважаючи вказане рішення таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Обґрунтовуючи скаргу, апелянт вказав на правомірність спірних рішень винесених у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ВОСТОКМЕТ", оскільки господарська діяльність Товариства у спірному періоді із визначеними в акті перевірки контрагентами не мала реального характеру, а первинні документи були оформлені із метою отримання податкової вигоди шляхом завищення валових витрат та податкового кредиту, на що вказують зібрані матеріали у відношенні цих контрагентів, зокрема: матеріали досудового розслідування кримінального правопорушення у відношенні службових осіб ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт»; постанова слідчого від 20 квітня 2015 року, з якої податковий орган вбачає «фіктивну» діяльність ТОВ «Фідом-СТ» та інші. Судом безпідставно було враховано товарно-транспортні документи перевізника ТМЦ ТОВ «Сигурат-2011», ТОВ «Базис груп», з якими позивач не заключав договорів перевезення. Крім того судом не дана оцінка встановленого в ході перевірки факту отримання поворотної безвідсоткової допомоги, з якої позивач не включає до валових доходів звітного періоду суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду залишити в силі.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення суду скасувати.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що останню необхідно задовольнити частково з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ВОСТОКМЕТ» зареєстровано 16.10.2012 р. Запорізьким міським управлінням юстиції та перебуває на податковому обліку у відповідача.
У періоді з 02 по 22 червня 2015 року співробітниками відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.10.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 18.10.2012 по 31.12.2014.
Результати такої перевірки зафіксовані у акті від 30 червня 2015 року 73/08-29-22-0108/38415691 (далі Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено ряд порушень податкового законодавства з боку позивача, зокрема: пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.п. 135.5.5 п.135.5 ст.135, п.п. 14.1.231 п.14.1 ст.14, п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток підприємств, який підлягає сплаті до бюджету на суму 1585038,00 грн.; пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 192.1 ст. 192, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 1766020,00 грн.; завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту (рядок 19) на суму 71237,00 грн.; занижено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму 46644,00 грн.; занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (рядок 24); завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (рядок 24); п. 164.2 ст. 164, 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, що призвело до заниження податку у сумі 10 837,23 грн.; п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України, у податковому розрахунку за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2014 року не відображені, суми нарахованого та виплаченого доходу за « 157»; у податковому розрахунку за формою 1-ДФ за ІІІ квартал та ІV квартал 2014 року не відображені, суми нарахованого та виплаченого доходу за ознакою доходу « 126»; порушення п.п. 1.3, 1.4, п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, підприємство не перераховувало податки з доходу виплаченого на придбання пального у сумі 46923, 87 грн., що призвело до заниження податку у сумі 703,86 грн.
Такі висновки, на думку податкового органу, обумовлені зібраними матеріалами досудових розслідувань у кримінальних провадженнях по відношенню посадових осіб контрагентів позивача, які організовували діяльність підприємств з ознаками «фіктивності». За таких обставин, при перевірці достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності встановлено заниження Товариством чистого оподаткованого доходу та податкових зобов'язань внаслідок безпідставного завищення податкового кредиту та понесених витрат. Зауваження щодо безтоварності господарських операцій позивача стосувались поставок товарів від ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт», ТОВ «Фідом-СТ», ТОВ «Тітул Авто», ТОВ «Торгкомплект постач», ТОВ «Консалтрейд», ТОВ «Стенлі-К», ТОВ «Кастерлі».
На підставі висновків Акту перевірки 28 липня 2015 року контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001402201, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 1981297,50 грн., №0001412201, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 2207525,00 грн., № 0000231705, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб та фінансові санкції по податку з доходів фізичних осіб в сумі 18552,41 грн., та № 0000221705, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: військовий збір у сумі 1145,15 грн.
Не погодившись з такими рішеннями позивач звернувся з позовом до суду, правомірність винесення яких і є предметом розгляду у даній справі.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції виходив з того, що господарська діяльність Товариства з закупівлі/продажу ТЦМ (феросплавів, чавуну, свинець та інше) у перевіряємому періоді здійснювалась ним у відповідності до вимог податкового законодавства і з реальним вчиненням господарських операцій, що доведено належними первинними документами. Крім того вказав на безпідставність доводів відповідача стосовно посилань на матеріали кримінальних проваджень та припущень про фіктивну діяльність відносно контрагентів позивача з огляду на відсутність відповідних судових рішень. Також суд встановив факт використання паливно - мастильних матеріалів у господарській діяльності позивача та, як наслідок, відсутності підстав для донарахування податку з доходів фізичних осіб і військового збору. За таких обставин вказав на протиправність спірних рішень та задовольнив позов у повному обсязі.
Колегія суддів апеляційної інстанції такі висновки суду вважає частково хибними з наступних підстав.
Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин), входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статті 141 цього Кодексу; крім витрат визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 138.4. статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Відповідно до п.135.4.ст.135 ПК України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість та формування валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Доводи податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту та валових витрат.
Як вбачається з Акту перевірки, основною підставою для встановлення порушень з боку відповідача та винесення податкових повідомлень рішень № 0001402201 та №0001412201 є висновки перевіряючих щодо безтоварності спірних господарських операцій позивача із вказаними у Акті перевірки контрагентами: ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт», ТОВ «Фідом-СТ», ТОВ «Тітул Авто», ТОВ «Торгкомплект постач», ТОВ «Консалтрейд», ТОВ «Стенлі-К», ТОВ «Кастерлі», що підтверджується, зокрема, і матеріалами досудових розслідувань у кримінальних провадженнях у відношенні осіб, які організовували діяльність підприємств з ознаками «фіктивності».
Наявними в матеріалах справи письмовими доказами встановлено, що 17.07.2014 р. між ТОВ «НВФ «ВОСТОКМЕТ» («Покупець») та ТОВ «БУД-ЕНЕРГО-СТАНДАРТ» («Постачальник») укладений договір №1706, згідно якого Постачальник на умовах, в порядку та строки, встановлені Договором зобов'язується на протязі терміна дії Договору поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити майно (товар), згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Поставка товару здійснюється на умовах: DDP - склад покупця згідно «Інкотермс - 2010» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренко 1 на протязі 5 календарних днів з моменту виставлення заявки.
Згідно складених видаткових накладних від 02.07.2014 №5 на суму 246 762,72 грн., від 19.06.2014 №68 на суму 302 137,20 грн., від 11.07.2014 №60 на суму 116 841,12 грн.; податкових накладних від 02.07.2014 №5 на суму ПДВ 41 127,12 грн., від 19.06.2014 №68 на суму ПДВ 50 356,20 грн., від 11.07.2014 №60 на суму ПДВ 97 367,60 грн. ТОВ «БУД-ЕНЕРГО-СТАНДАРТ» було поставлено на адресу позивача товар (нікель, феромарганець, феромолібден, чавун, графіт, силікокальцій, кремній, феробор, клей та ін.) (т.3 а.с. 28-38).
З посиланням на вказаний договір позивачем перераховано вказані суми на рахунок контрагента у безготівковій формі, а згідно наданих товарно-транспортних накладних від 19.06.2014 р. та 11.07.2014р. доставка товару здійснювалась за рахунок Постачальника перевізником ТОВ «Сиурат-2011».
Згідно пояснень представника позивача судом з'ясовано, що у подальшому придбаний у ТОВ «НВФ «ВОСТОКМЕТ» товар був реалізований позивачем ТОВ «Тепловозоремонтний завод», ПАТ «Енергомашспецсталь», ТОВ НПП «Метрика», ДП «Укрвуглеперспектива», ТОВ «Приват-Буд», ПАТ «Донецький експериментальний ремонтно-механічний завод», ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів», ПАТ «Ужгородський турбогаз», ТОВ «Конкрет», ПАТ «Дніпропетровський агрегатний завод», ТОВ «Машхолдинг» на підтвердження чого позивач надав: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та довіреності на поставку такого ж товару.
Крім того, 14.04.2014 р. між ТОВ «НВФ «ВОСТОКМЕТ» («Покупець») та ТОВ «ФІДОМ-СТ» («Постачальник») укладений договір №1404, згідно якого Постачальник на умовах, в порядку та строки, встановлені Договором зобов'язується на протязі терміна дії Договору поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити майно (товар), згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Поставка товару здійснюється на умовах: DDP - склад покупця згідно «Інкотермс - 2010» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренко 1 на протязі 5 календарних днів з моменту виставлення заявки.
Згідно виписаних ТОВ «ФІДОМ-СТ» видаткових накладних від 14.04.2014 №70 на суму 230 580,00 грн., від 25.04.2014 №130 на суму 185 708,64 грн., від 05.05.2014 №30 на суму 377 276,16 грн., від 13.05.2014 №59 на суму 276 607,20 грн., від 15.05.2014 №80 на суму 327 600,00 грн., від 23.05.2014 №115 на суму 143 787,24 грн.; а також податкових накладних від 25.04.2014 №130 на суму ПДВ 30 951,44 грн., від 05.05.2014 №30 на суму ПДВ 62 879,36 грн., від 14.05.2014 №75 на суму ПДВ 54 600,00 грн., від 15.05.2014 №80 на суму ПДВ 54 600,00 грн., позивачу поставлено товар (крихта графітована, алюміній вторинний, ферохром, свинець, бій графітованих електродів, вуглецевий матеріал та ін.) (т.2 а.с. 154-158, 160, 162, 164, 166, 168).
З посиланням на вказаний договір позивачем перераховано вказані суми на рахунок контрагента у безготівковій формі, а згідно наданих товарно-транспортних накладних від 25.04.2014, 05.05.2014, 13.05.2014, 15.05.2014, 14.04.2014 та 23.05.2014 доставка товару здійснювалась за рахунок Постачальника перевізником ТОВ «Сиурат-2011» (т.2 а.с. 159, 161, 163, 165, 167, 169).
Згідно пояснень представника позивача, у подальшому придбаний товар був реалізований позивачем на адресу Richard Anton KG, ПАТ «Енергомашспецсталь», ТОВ «ТД «Ферро», ПАТ «АвтоКРАЗ», ПрАТ «Луганський патронний завод», TRAFER ENTERPRISE SAS, ПАТ «Ужгородський турбогаз», ПрАТ «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» на підтвердження чого позивач надав: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та довіреності.
Окрім цього 19.05.2014 р. між ТОВ «НВФ «ВОСТОКМЕТ» («Покупець») та ТОВ «ТОРГКОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» («Постачальник») укладений договір №1909-2014, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець - на умовах цього Договору прийняти та оплатити Катод Н1-У оброблений (товар), найменування (асортимент), ціна і кількість якого вказані в видаткових накладних та/або Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно складених видаткової накладної від 19.09.2014р. №1901 на суму 1277718,64 грн. та податкової накладної від 19.09.2014 р. №1901 на суму ПДВ 212 953,11 грн., ТОВ «ТОРГКОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» поставило позивачу товар (катод Н1-У).
З посиланням на вказаний договір позивачем перераховано вказані суми на рахунок контрагента у безготівковій формі, а згідно наданої товарно-транспортної накладної від 19.09.2014 №Р136 доставка товару здійснювалась за рахунок Постачальника перевізником ТОВ «Фемілі Трейд».
Згідно пояснень представника позивача, у подальшому придбаний у ТОВ «ТОРГКОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» товар був реалізований позивачем ПАТ «АЗОЦМ», на підтвердження чого позивач надав: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та довіреності.
Також, 01.08.2014 між ТОВ «НВФ «ВОСТОКМЕТ» («Покупець») та ТОВ «ТІТУЛ АВТО» («Постачальник») укладений договір №0108, згідно якого Постачальник на умовах, в порядку та строки, встановлені Договором зобов'язується на протязі терміна дії Договору поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити майно (товар), згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Поставка товару здійснюється на умовах: DDP - склад покупця згідно «Інкотермс - 2010» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренко 1 на протязі 5 календарних днів з моменту виставлення заявки.
Згідно складених видаткових накладних від 05.08.2014 №5 на суму 108 405,00 грн., від 06.08.2014 №8 на суму 280800,00 грн., від 12.08.2014 №20 на суму 161 239,50 грн., від 25.08.2014 №61 на суму 271072,20 грн., від 27.08.2014 №85 на суму 396 432,00 грн., від 28.08.2014 №88 на суму 292794,00 грн. та податкових накладних від 05.08.2014 №5 на суму ПДВ 18 067,50 грн., від 06.08.2014 №8 на суму ПДВ 46 800,36 грн., від 12.08.2014 №20 на суму ПДВ 26 873,25 грн., від 25.08.2014 №61 на суму ПДВ 45 178,70 грн., від 27.08.2014 №85 на суму ПДВ 66 072,00 грн., від 28.08.2014 №88 на суму ПДВ 78 799,00грн. ТОВ «ТІТУЛ АВТО» на користь позивача поставлено товар (кремній, бронза, силікокальцій, чавун, свинець, феросплави, нікель та ін.) (т.2 а.с. 172-178,180,182, 184, 186, 188).
З посиланням на вказаний договір позивачем перераховано вказані суми на рахунок контрагента у безготівковій формі, а згідно наданих товарно-транспортних накладних від 28.08.2014, 27.08.2014, 25.08.2014, 12.08.2014, 05.08.2014 та 06.08.2014 доставка товару здійснювалась за рахунок Постачальника перевізником ТОВ «Сиурат-2011» (т.2 а.с. 179, 181, 183, 185, 187, 189).
Згідно пояснень представника позивача, у подальшому придбаний у ТОВ «ТІТУЛ АВТО» товар був реалізований позивачем ПрАТ «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», ТОВ «Мелітопольський авто гідроагрегат», ПП НПКО «ТАТА», ТОВ «Дніпроліт», ТОВ «Полімет Плюс», ДП «Житомирський бронетанковий завод», ТОВ «Харківський акумуляторний завод «Владар», ПАТ «Ужгородський турбогаз», ПАТ «НКМЗ», ТОВ «Промвибух-ТК», ПАТ «Артемівський завод по обробці кольорових металів», ТОВ «Конкрет», на підтвердження чого позивач надав: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та довіреності.
Крім того, 03.11.2014 між ТОВ «НВФ «ВОСТОКМЕТ» («Покупець») та ТОВ «СТЕНЛІ-К» («Постачальник») укладений договір №0311/14, згідно якого Постачальник на умовах, в порядку та строки, встановлені Договором зобов'язується на протязі терміна дії Договору поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити майно (товар), згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Поставка товару здійснюється на умовах: DDP - склад покупця згідно «Інкотермс - 2010» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренко 1 на протязі 5 календарних днів з моменту виставлення заявки.
З посиланням на вказаний договір позивачем перераховано суми коштів на рахунок контрагента у безготівковій формі.
Суд першої інстанції в постанові зазначив, що реальне вчинення господарських операцій за вказаним договором підтверджено видатковими накладними, податковими накладними про постачання товару (марганець металевий, графіт, бій графітових електродів, феромолібден, нікель, чавун переробний, феросиліцій та ін.) та надання транспортно-експедиційних послуг, а також товарно-транспортними накладними від перевізника ТОВ «Компанія Базис Груп».
Натомість, в матеріалах справи відсутні вказані первинні документи.
Також, 20.11.2014 р. між ТОВ «НВФ «ВОСТОКМЕТ» («Покупець») та ТОВ «КАСТЕРЛІ» («Постачальник») укладений договір №2011/1, згідно якого Постачальник на умовах, в порядку та строки, встановлені Договором зобов'язується на протязі терміна дії Договору поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити майно (товар), згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Поставка товару здійснюється на умовах: DDP - склад покупця згідно «Інкотермс - 2010» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренко 1 на протязі 5 календарних днів з моменту виставлення заявки.
З посиланням на вказаний договір позивачем перераховано суми коштів на рахунок контрагента у безготівковій формі.
Суд першої інстанції в постанові зазначив, що реальне вчинення господарських операцій за вказаним договором підтверджено видатковими накладними, податковими накладними про постачання товару (марганець металевий, графіт, бій графітових електродів, феромолібден, нікель, чавун переробний, феросиліцій та ін.) та надання транспортно-експедиційних послуг, а також товарно-транспортними накладними від перевізника ТОВ «Компанія Базис Груп».
Натомість, в матеріалах справи відсутні вказані первинні документи.
Також з матеріалів справи вбачається, що 01.09.2014 р. між ТОВ «НВФ «ВОСТОКМЕТ» («Покупець») та ТОВ «КОНСАЛТРЕЙД» («Постачальник») укладений договір №0109/14, згідно якого Постачальник на умовах, в порядку та строки, встановлені Договором зобов'язується на протязі терміна дії Договору поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити майно (товар), згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Поставка товару здійснюється на умовах: DDP - склад покупця згідно «Інкотермс - 2010» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренко 1 на протязі 5 календарних днів з моменту виставлення заявки.
З посиланням на вказаний договір позивачем перераховано суми коштів на рахунок контрагента у безготівковій формі.
Суд першої інстанції в постанові зазначив, що реальне вчинення господарських операцій за вказаним договором підтверджено видатковими накладними, податковими накладними про постачання товару (нікель, графіт ливарний, алюміній вторинний, вуглецевий матеріал, чавун переробний, ферохром та ін.) та надання транспортно-експедиційних послуг, а також товарно-транспортними накладними від перевізника ТОВ «Фін код».
Натомість, в матеріалах справи відсутні вказані первинні документи.
Аналізуючи реальність вищевказаних господарських операцій позивача із контрагентами-постачальниками, колегія суддів встановила, що вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 28 січня 2016 року у справі № 335/6512/15-к, що набрав законної сили, ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст.205, ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 КК України до штрафу в сумі 68000 грн., а ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст. 27, ч.2, ст.205 КК України до штрафу в сумі 51000 грн. за здійснення фіктивного підприємництва. Вказаним вироком, зокрема, встановлено, що для здійснення фіктивного підприємництва з метою придбання підконтрольного «фіктивного» підприємства, яке б діяльно у складі підконтрольної групи фіктивних підприємств та було зареєстровано на особу, яка не усвідомлювала власної ролі у злочинній схемі та не обізнану у господарській діяльності, ОСОБА_6 залучив ОСОБА_8, яка стала власником і керівником ТОВ «Торгкомплект Постач». Після цього печатка ТОВ "Торгкомплект Постач", реєстраційні документи та банківські рахунки в подальшому використовувались ОСОБА_6 для здійснення незаконної фіктивної діяльності та для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 04.09.2014 по 01.02.2015, зокрема за вересень 2014 р. на користь ТОВ «НВФ «Востокмет» у сумі 212953,11 грн.
На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
- відсутність первинних документів обліку.
Таким чином, докази, на які послався суд першої інстанції на обґрунтування своїх висновків, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат позивача. У даній справі суд встановив, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, зокрема із ТОВ «Торгкомплект Постач».
Водночас, на момент розгляду зазначеної справи в суді апеляційної інстанції набрав законної сили вищевказаний вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 28 січня 2016 року у справі № 335/6512/15-к, яким осіб визнано винними у скоєнні злочинів, передбачених частиною другою ст. 205 КК України, зокрема і в використанні ТОВ «Торгкомплект Постач» як фіктивного підприємства з метою надання податкової вигоди. Отже враховуючи, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами, то висновок відповідача про відсутність підстав для отримання позивачем податкової вигоди на підставі первинних документів від цього контрагента є обґрунтованим та законним.
Первинних документів щодо господарських операцій з ТОВ «Стенлі-К», ТОВ «Кастерлі» та ТОВ «Консалтрейд» взагалі суду не надавались.
Крім того, досліджуючи здійснення господарських операцій позивача із іншими контрагентами, колегія суддів встановила, що на підтвердження факту перевезення придбаних товарів позивачем надано товарно-транспортні накладні, згідно яких перевізником виступало ТОВ «Сиурат-2011».
В той же час, як вбачається із вироку Орджонікідзевського районного суду м.запоріжжя від 23 жовтня 2015 року у справі № 335/2696/15-к, що набрав законної сили, ОСОБА_5 в липні 2013 року, маючи умисел на придбання суб'єкта підприємницької діяльності для прикриття незаконної діяльності і не маючи на меті здійснення господарської діяльності, придбав ТОВ «ТФМ «Сиурат-2011» і зареєстрував себе як його керівника, документи якого використовував, зокрема, для заволодіння чужим майном. При цьому з пояснень ОСОБА_5 вбачається, що реальної господарської діяльності підприємство не здійснювало.
Оскільки фіктивність ТОВ «ТФМ «Сиурат-2011» встановлена вироком суду, то оформлені цим підприємством первинні документи, зокрема щодо перевезення товарів на користь позивача, не можуть вважатися належними та підтверджувати переміщення активів на користь позивача і, відповідно, підтверджувати реальність господарських операцій позивача з його контрагентами.
Крім того, згідно наданих позивачем товарно-транспортних накладних частина перевезень товару від постачальників за спірними господарськими операціями здійснювалась ТОВ «Компанія Базис Груп» та ТОВ «Фін Код». Натомість з листа Управління ДАІ в Запорізькій області від 04.07.2015 р. вбачається, що за вказаними підприємствами транспортні засоби не зареєстровані (т.4 а.с. 58-59).
Також суд апеляційної інстанції в даному випадку вважає слушними посилання відповідача на те, що підприємства-постачальники позивача не є виробниками феросплавів, чавуну, кремнію, свинцю та інших товарів, які за наданими документами вони поставляли позивачу, і продаж такої групи товарів (сировина для промислового виробництва) не є видом їх діяльності. Більш того, вказані контрагенти не мають ані трудових, ані виробничих ресурсів для здійснення відображених у первинних документах господарських операцій. При цьому з постанови прокурора прокуратури Запорізької області про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «НВФ «ВОСТОКМЕТ» вбачається, що ТОВ «ФІДОМ-СТ», ТОВ «Сиурат-2011», ТОВ «ТІТУЛ АВТО» та ТОВ «ТОРГКОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» використовувались певними особами як фіктивні підприємства для прикриття незаконної діяльності, яка полягає у безпідставному формуванні податкового кредиту з ПДВ та витрат з податку на прибуток.
Зазначене вище у своїй сукупності, на думку колегії суддів, дає підстави для висновку про те, що навіть наявні первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом без реального характеру господарської операції, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.
Як вбачається з Акту перевірки, крім завищення валових витрат внаслідок включення до них вартості нібито придбаного у контрагентів-постачальників ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт», ТОВ «Фідом-СТ», ТОВ «Тітул Авто», ТОВ «Торгкомплект постач», ТОВ «Консалтрейд», ТОВ «Стенлі-К», ТОВ «Кастерлі» товару, позивачем також занижено валовий дохід за 2013 рік на суму 4242 грн. через не включення умовно нарахованих відсотків у зв'язку із отриманням від ПП «Базис-95» поворотної фінансової допомоги (а.с. 23 т.1), що потягло недоплату податку на прибуток в сумі 806 грн.
Факт отримання поворотної фінансової допомоги від ПП «Базис-95» в розмірах, відображених в Акті перевірки, сторонами не оспорюється. Спірним є обов'язок платника податків розраховувати та включати до валового доходу суми умовно нарахованих процентів за користування поворотною фінансовою допомогою, коли такі проценти не передбачені договором і не нараховуються фактично.
Відповідач в цій частині спору посилається на порушення позивачем приписів п.14.1.56 ст.14, п.135.5.5 ст. 135 ПК України.
Згідно п.14.1.56 ст. 14 ПКУ доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно п.135.5.5 ПКУ (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) до інших доходів включаються, зокрема, суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу. У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.
При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.
Отже, вказані норми не містять вимог щодо включення позивачем умовно нарахованих відсотків до валових доходів відповідного періоду.
За таких обставин відповідач протиправно збільшив позивачу податковим повідомленням-рішенням № 0001402201 суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 806 грн. за основним зобов'язанням, та на 201,5 грн. - за штрафними санкціями, а всього на суму 1007,50 грн. В іншій частині вказане податкове повідомлення рішення є правомірним.
Що стосується спірного рішення відповідача стосовно грошових зобов'язань позивача з ПДВ, то до їх складу, крім суми, пов'язаною із завищенням податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих контрагентами-постачальниками ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт», ТОВ «Фідом-СТ», ТОВ «Тітул Авто», ТОВ «Торгкомплект постач», ТОВ «Консалтрейд», ТОВ «Стенлі-К», ТОВ «Кастерлі», також позивачем включена сума, пов'язана із сплатою сум ПДВ у вартості паливно-мастильних матеріалів від ТОВ «Сервісна компанія «Формула» та ТОВ «Торговий дім «СКФ».
Як вбачається з Акту перевірки, позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у вартості паливно-мастильних матеріалів, оскільки ці витрати не пов'язані із господарською діяльністю позивача, тому що останній на мав власних чи орендованих транспортних засобів. Як вбачається із наданого відповідачем розрахунку до податкового повідомлення-рішення № 0001412201 (т.4 а.с. 228), із загальної суми основного зобов'язання розмір нарахованого ПДВ по цим операціям складає 4960 грн., та сума штрафної санкції - 1240 грн., а всього 6200 грн.
Вказані висновки щодо мети придбання паливно-мастильних матеріалів безпосередньо пов'язані із висновками щодо визначення грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та військового збору, оскільки вартість паливно-мастильних матеріалів відповідачем не визнана пов'язаною із господарською діяльністю позивача та віднесена до розміру оподатковуваного доходу фізичних осіб як додаткове благо, яке було використано директором підприємства для власних потреб, а не для провадження господарської діяльності, оскільки у підприємства відсутні власні чи орендовані автомобілі.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
01 листопада 2014 року між ТОВ «НВФ «ВОСТОКМЕТ» («Покупець») та ТОВ «Торговий дім «СКФ» («Продавець») укладений договір №ТДСКФ/СК/ПО/005-6444 поставки товарів з використанням пластикових смарт-карт, згідно якого Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця Товари на АЗС з використанням пластикових смарт-карт, а покупець зобов'язується приймати у власність Товари та повністю оплачувати їх вартість (ціну), в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі. Передача (відпуск) пального продавцем та його приймання (заправка) продавцем здійснюються відповідно до однієї з зазначених нижче схем відпуску товарів, що обирається покупцем відповідно до умов Договору. Передача та приймання товарів здійснюється при пред'явленні покупцем (його довіреною особою) пластикової смарт-картки на АЗС.
Придбані старт-картки оприбутковані в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується долученими до справи витягами з оборотно-сальдової відомості по рахунку 92 та 93 .
При цьому, відповідно до договору позички транспортного засобу від 01.07.2014 громадянка ОСОБА_9 передала, а ТОВ «НВФ «ВОСТОКМЕТ» прийняло в тимчасове безоплатне користування в господарській діяльності строком з 01.07.2014 по 31.12.2014 транспортний засіб - автомобіль марки Nissan, модель Qashqai, рік випуску 2010, реєстраційний номер НОМЕР_5. А відповідно до договору позички транспортного засобу від 01.07.2014 громадянин ОСОБА_10 передав, а ТОВ «НВФ «ВОСТОКМЕТ» прийняло в тимчасове безоплатне користування в господарській діяльності строком з 01.07.2014 по 31.12.2014 транспортний засіб - автомобіль марки Daewoo-FSO Lanos TF 696, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_6.
Вказані транспортні засоби передані в тимчасове безоплатне користування в господарській діяльності ТОВ «НВФ «ВОСТОКМЕТ» відповідно до актів приймання-передачі транспортних засобів від 01.07.2014 р.
На підтвердження використання в господарській діяльності вказаних транспортних засобів Nissan Qashqai та Daewoo-FSO Lanos TF 696 позивачем надані подорожні листи службового легкового автомобіля, копії яких наявні в матеріалах справи.
Використання придбаного пального підтверджується наданими до перевірки актами списання товарів №7 від 31.07.2014 на суму 6 412,37 грн., №8 від 31.07.2014 на суму 8 099,33 грн., №10 від 31.08.2014 на суму 7 914,78 грн., №11 від 31.08.2014 на суму 7 264,98 грн., №12 від 30.09.2014 на суму 10 281,66 грн., №13 від 30.09.2014 на суму 8 845,75 грн., №18 від 31.10.2014 на суму 2 927,43 грн., №21 від 30.11.2014 на суму 6983,01 грн., №22 від 31.12.2014 на суму 2 706,26 грн.
Крім того, вказані суми витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів включені товариством до загальної вартості адміністративних витрат (рядок 06.1) та до загальної вартості витрат на збут (рядок 06.2).
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає доведеним факт використання придбаного позивачем пального у господарській діяльності підприємства, зокрема для перевезення керівника та працівників підприємства, а тому посилання контролюючого органу на неможливість відображення позивачем права на податковий кредит з ПДВ за вказаними господарськими операціями з ТОВ «Сервісна компанія «ФОРМУЛА» та ТОВ «Торговий дім «СКФ», є безпідставними та необґрунтованими.
З тих самих підстав необґрунтованим є і висновок відповідача про те, що вартість цих паливно-мастильних матеріалів є оподатковуваним доходом директора позивача, оскільки відповідачем не доведено використання пального у особистих цілях.
У зв'язку із викладеним та наявністю взаємозв'язку між придбаними паливно-мастильними матеріалами із господарською діяльністю товариства, висновки податкового органу про порушення ТОВ «НВФ «ВОСТОКМЕТ» вимог п. 168.1.1 п.168.1 ст. 168 ПК України (не утримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб з отриманого доходу у вигляді додаткового блага ) та п. п. 1.4 п. 16 прим.1 підрозд.10 розд. ХХ ПК України (нарахування, утримання та сплати військового збору) є також безпідставними, оскільки є похідними від наявності оподатковуваного доходу.
За таких обставин відповідач протиправно збільшив позивачу податковим повідомленням-рішенням № 0001412201 суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4960 грн. за основним зобов'язанням, та на суму штрафної санкції - 1240 грн., а всього на суму 6200 грн. В іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення є правомірним.
Крім того, суд першої інстанції з вищевказаних причин вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про протиправність та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0000231705, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб та фінансові санкції по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 18552,41 грн., та №0000221705, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: військовий збір на загальну суму 1145,15 грн.
Таким чином, частина висновків суду першої інстанції не в повній мірі відповідає встановленим у справі обставинам, що призвело до частково невірного вирішення спору, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, колегія суддів виходить з того, що задоволенню підлягає частина задоволених позовних вимог, тому і відшкодуванню на користь позивача підлягає частина понесених ним судових витрат пропорційно частині задоволених позовних вимог. Оскільки частка задоволених позовних вимог (на суму 26905,06 грн.) від загального обсягу заявлених позовних вимог (на суму 4208520,06 грн.) складає 0,6%, а сплачена при подання позову сума судового збору склала 487,20 грн., то стягненню на користь позивача підлягає сума в розмірі 2,92 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області ( на теперішній час - Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області) - задовольнити частково.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року по справі № 808/4672/15 - скасувати.
Адміністративний позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ВОСТОКМЕТ" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 28.07.2015 року № 0000231705 яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб та фінансові санкції по податку з доходів фізичних осіб в сумі 18552,41 грн., та № 0000221705, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: військовий збір у сумі 1145,15 грн., а також № 0001402201 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1007,50 грн. і № 0001412201 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6200 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ВОСТОКМЕТ" судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2,92 грн. з Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.
Головуючий: М.М.Гімон
Суддя: С.Ю. Чумак
Суддя: І.В. Юрко