30.08.2016 року Справа № 904/4477/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Вечірка І.О, ОСОБА_1
при секретарі: Погорєловій Ю.А
за участю представників:
позивача: не явився.;
відповідача-1: не явився.;
відповідача-2: не явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Дніпро» (м. Київ) на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2016 року у справі № 904/4477/16
за позовом: публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Дніпро» (м. Київ)
до: 1- товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМІС КАНЦ» (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)
2- товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМІС-АГРО» (м. Підгородне Дніпропетровської області)
про: солідарне стягнення заборгованості у сумі 3 350 969,46 грн. за кредитним договором (ухвала про зупинення провадження у справі)
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2016 року у справі №904/4477/16 (суддя Кеся Н.Б.) за позовом публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Дніпро» (м. Київ) до товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМІС КАНЦ» (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) та товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМІС-АГРО» (м. Підгородне Дніпропетровської області) про солідарне стягнення заборгованості у сумі 3 350 969,46 грн. за кредитним договором №02/010613/КЛВ від 01.06.2013р. зупинено провадження у справі до закінчення розгляду (до затвердження реєстру кредиторів) пов'язаної із нею іншої справи господарського суду Дніпропетровської області №904/5344/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМІС КАНЦ».
Не погодившись з прийнятою ухвалою суду, позивач - публічне акціонерне товариство ««ОСОБА_2 Дніпро», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу в частині позовних вимог до ТОВ «ДЕМІС-АГРО», справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаржник вважає, що ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню, оскільки винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права. В порушення вимог п. 3 ч. 2 ст. 86 ГПК України судом не наведено правового обґрунтування необхідності зупинення провадження у справі щодо ТОВ «ДЕМІС-АГРО», який не визнаний банкрутом та відносно, якого відсутня справа про банкрутство. На думку позивача ОСОБА_3 процесуальним кодексом не встановлено заборон на зупинення провадження у справі в частині одного відповідача. Зупинення позовного провадження щодо відповідача, який не визнаний банкрутом без наявності підстав ч. 2 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є незаконним та призводить до порушення права Банку на своєчасний упродовж розумного строку судовий захист порушених прав та інтересів. 26.08.2016р. від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника Банку.
Відповідач -1 - товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕМІС КАНЦ» та відповідач-2 - товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕМІС-АГРО» відзиви на апеляційну скаргу не надали, представники в судове засідання не явились.
Беручи до уваги, що неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню спору по суті, матеріали справи є достатніми для прийняття рішення по справі, строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, встановлений ст. 102 ГПК України, та те, що ухвалою суду від 15.08.2016р. явка сторін не визнавалась обов'язковою, а сторони попереджені про можливість розгляду справи за їх відсутності, справа переглядалася без участі представників відповідачів за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що предметом позовних вимог є солідарне стягнення з ТОВ «ДЕМІС КАНЦ», як позичальника за кредитним договором №02/010613/КЛВ від 01.06.2013р. (з подальшими змінами) та з ТОВ «ДЕМІС-АГРО» як поручителя за договором поруки №231215-П заборгованості у сумі 3350969,46 грн.
15.07.2016р. арбітражним керуючим ОСОБА_4 до господарського суду Дніпропетровської області подано заяву про зупинення провадження у справі №904/4477/16. Заява обґрунтована тими обставинами, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі від 08.07.2016р. №904/5344/16 порушено провадження у справі про банкротство товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМІС КАНЦ» (50011, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Світлогірська, буд. 1А, код ЄДРПОУ 36295682), введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4 (свідоцтво № 243 від 25.02.2013р.). Відповідне оголошення №33308 про порушення провадження у справі про банкротство № 904/5344/16 та призначення розпорядника майна розміщено на офіційному веб-сайті ВГСУ 11.07.2016р. Обставини підтверджені копією ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2016р. у справі №904/5344/16 та роздруківкою з офіційного веб-сайту Вищого господарського суду України.
Відповідач у справах позовного провадження з моменту оприлюднення оголошення про судове рішення про порушення стосовно боржника справи про банкрутство набуває особливого статусу і за визначенням ст. 1 Закону України від 14.05.1992р.N 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(із змінами і доповненнями) є боржником - юридичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності або фізичною особою за зобов'язаннями, які виникли у фізичної особи у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.
В свою чергу кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника є конкурсними кредиторами.
З моменту порушення провадження у справі про банкрутство: пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство (ч. 15 ст. 16 Закону).
Статтею 17 Закону передбачено порядок розгляду позовних вимог конкурсних кредиторів до боржника.
Згідно ч.1 і ч. 2 зазначеної статті у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.
Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.
Окремо ч. 3 ст. 17 Закону встановлено, що якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову. За ч. 4 ст. 23 Закону, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Відповідно до п. 54 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 «Про судову практику у справах про банкрутство» від 18.12.2009 р. № 15 зазначено, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону.
Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону.
Роз'яснення були надані з метою правильного та однакового застосування законодавства про банкрутство.
З вищенаведених приписів вбачається, що кредитори боржника, в яких наявні грошові вимоги до нього, що виникли до моменту порушення провадження у справі про банкрутство останнього, з метою визнання цих грошових вимог зобов'язані звернутись до господарського суду протягом тридцяти днів від дня опублікування оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство з відповідною заявою. За наслідком розгляду заявлених вимог, господарським судом приймається ухвала попереднього засідання суду, якою затверджується реєстр вимог кредиторів боржника, що містить всі без виключення визнані господарським судом вимоги кредиторів з вимогами, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, за умови їх пред'явлення в установленому порядку в межах справи про банкрутство.
Ухвала господарського суду про затвердження реєстру вимог кредиторів за своїм змістом є судовим рішенням про визнання безспірними вимог кредиторів до боржника, тобто є рівнозначною рішенню суду про стягнення з такого боржника заборгованості в порядку позовного провадження.
Частиною 1 ст. 79 ГПК України встановлено обов'язок суду зупинити провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
З ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2016р. у справі №904/5344/16 вбачається, що попереднє засідання було призначено судом на 27.09.2016р.
Враховуючи приписи чинного законодавства, базування позовних вимог публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Дніпро» на господарських відносинах між сторонами, зобов'язання за якими виникли до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача-1, неможливість розгляду справи №904/4477/16 до розгляду грошових вимог в межах справи про банкрутство в силу прямої вказівки закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зупинення провадження у справі.
Крім того, місцевий господарський суд правильно вказав, що за суттю позовних вимог обидва відповідача пов'язані солідарним пред'явленням вимога, а положення господарсько-процесуального кодексу України не дозволяють зупиняти провадження частково.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає необхідним зазначити, що ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до ч. 1 ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Положеннями статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, а солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
За законом у цьому випадку немає так званої обов'язкової процесуальної співучасті, тобто законом передбачено право позивача звернутися в суд з позовом до кожного з боржників окремо.
В даному випадку позовні вимоги були заявлені до боржника і поручителя, як солідарних боржників однією позовною заявою.
Частиною 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Тобто, характер поруки є похідним і залежним від основного зобов'язання.
Оскільки відносно відповідача-1 як основного боржника було порушено справу про банкрутство визначальним у даному контексті є момент припинення зобов'язання основного боржника, який збігається у часі з моментом припинення юридичної особи. Незалежно від способів припинення юридичних осіб такий момент є однаковим для всіх - з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи (ч. 2 ст. 104 ЦК України, Закону України від 15.05.2003р.N 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»(із змінами і доповненнями)). При цьому правовою підставою для внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру у нашому випадку є ухвала господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі.
Таким чином, враховуючи порушення справи про банкрутство зобов'язання боржника-1 щодо повернення суми боргу можуть бути припинені з дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру. З цієї ж дати, у випадку ліквідації ТОВ «ДЕМІС КАНЦ» відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України,є підставою для припинення договору поруки припиняються і зобов'язання поручителя, зважаючи на його акцесорний (додатковий, похідний) характер по відношенню до основного зобов'язання.
В апеляційній скарзі скаржник також посилався на вірогідну можливість порушення судом у зв'язку із зупиненням провадження у справі, розумних строків розгляду справи. Дане твердження є безпідставним. З цього приводу суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача на постанову Верховного Суду України від 13.04.2016р. у справі № 908/4804/14/3-304гс16, в якій вказано, що за змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».
Відповідно до положень статті 41 ГПК господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. ОСОБА_3 суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом № 2343-XII.
Системний аналіз положень Закону N 2343-XII дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону N 2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Зазначені обставини свідчать, що ухвала про зупинення провадження у справі прийнята місцевим господарським судом обґрунтовано у повній відповідності з нормами процесуального законодавства і підстави для її скасування відсутні.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 99,102,103-106 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Дніпро» (м. Київ) залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/4477/16 від 02 серпня 2016 року залишити без змін.
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: І.О.Вечірко
ОСОБА_1