Постанова від 19.08.2016 по справі 823/979/16

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2016 року справа № 823/979/16

м. Черкаси

13 год. 10 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Орленко В.І.,

за участю секретаря - Дудки Г.О.,

представника позивача ОСОБА_1 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_2, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про відмову ОСОБА_2 у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 20 га для сінокосіння і випасання худоби в адміністративних межах Галаганівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області (за межами населеного пункту), викладене у листі від 17.05.2016 №4046/6-16;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 15.04.2016 вх. №6420/0/5-16-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 20 га для сінокосіння і випасання худоби в адміністративних межах Галаганівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області (за межами населеного пункту) та прийняти рішення у відповідності до чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та пояснив, що листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 17.05.2016 №4046/6-16 позивачу відмовлено у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду спірної земельної ділянки з тих підстав, що остання включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на продаж на земельних торгах, згідно ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України.

Позивач вважає, що, по-перше, така підстава для відмови не передбачена статтею 123 Земельного кодексу України; по-друге, посилання відповідача на ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України є необґрунтованими, оскільки спірна земельна ділянка не сформована як окремий лот для виставлення на земельні торги, їй не присвоєно кадастровий номер; по-третє, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування не є її відчуженням.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, до суду надіслав письмові заперечення. Відповідно до письмових заперечень відповідача, 30.05.2016 відповідачем видано наказ №289, яким спірну земельну ділянку включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах. Відповідно до ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 20 га в користування на умовах оренди в адміністративних межах Галаганівської сільської ради Чигиринського району, за межами населеного пункту для сінокосіння та випасання худоби. До клопотання додано: графічний матеріал, копію паспорта та ідентифікаційного номера.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 17.05.2016 №4046/6-16 позивача повідомлено про те, що земельна ділянка площею 20 га в адміністративних межах Галаганівської сільської ради включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на продаж на земельних торгах. У вказаному листі управління зазначило про неможливість вирішення порушеного питання.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до підп.12 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 лютого 2015 року №14, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Суд встановив, що вказаних вимог позивач дотримався.

Згідно з ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельним кодексом України визначені вичерпні підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Разом з тим суд вважає, що не заслуговують уваги посилання відповідача на норми ч.3 ст. 136 ЗК України, згідно якої земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Статтею 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу (ч. 2 ст. 135 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Земельного кодексу України, організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 136 ЗК України добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Відповідно до п. 2.1 Методичних рекомендацій щодо підготовки територіальними органами Держземагентства до продажу на земельних торгах прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за рахунок коштів виконавців земельних торгів, затверджених наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 22.10.2014 № 343 (далі - Методичні рекомендації) (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 23.06.2016) структурним підрозділам головних управлінь Держземагентства в областях, місті Києві, управлінням (відділам) Держземагентства у районах (містах), міжрайонним, міжміським, міськрайонним управлінням (відділам) Держземагентства за результатами аналізу матеріалів інвентаризації, іншої землевпорядної документації, звернень фізичних і юридичних осіб про надання (передачу) земельних ділянок для ведення фермерського господарства та ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва рекомендується здійснити добір земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які можуть бути виставлені на земельні торги, включаючи несформовані земельні ділянки, що можуть бути об'єктами землеустрою під час підготовки відповідних лотів до продажу.

Структурним підрозділам головних управлінь Держземагентства в областях, місті Києві, управлінням (відділам) Держземагентства у районах (містах), міжрайонним, міжміським, міськрайонним управлінням (відділам) Держземагентства після здійснення добору земельних ділянок, включаючи несформовані земельні ділянки (об'єкти землеустрою) сільськогосподарського призначення державної власності, права на які можуть бути виставлені на земельні торги, рекомендується звернутись до начальників головних управлінь Держземагентства в областях, місті Києві з пропозиціями про включення зазначених земельних ділянок до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги, із зазначенням їх місця розташування, орієнтовних кількісних та якісних (у разі наявності) характеристик (п. 2.2 Методичних рекомендацій).

Відповідно до п. 2.3. Методичних рекомендацій Головним управлінням Держземагентства в областях, місті Києві після надходження пропозицій, зазначених у пункті 2.2 цих методичних рекомендацій, рекомендується видати наказ, яким:

включити земельні ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із зазначенням їх місця розташування та орієнтовних кількісних та якісних (у разі наявності) характеристик;

надати дозвіл на проведення робіт із землеустрою та (у разі необхідності) нормативної грошової оцінки;

створити конкурсну комісію (у разі, якщо вона ще не створена) та доручити їй здійснити відбір виконавця робіт із землеустрою, оцінки земель та земельних торгів;

визначити уповноважену особу та надати їй довіреність щодо передачі документів та матеріалів на лот виконавцю земельних торгів, організації проведення державної реєстрації прав на земельну ділянку, підписання протоколу земельних торгів та укладення договору оренди на земельну ділянку.

Частина 3 статті 136 ЗК України передбачає, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Згідно письмових заперечень відповідача, 23.05.2016 в.о. начальника відділу розпорядження землями сільськогосподарського призначення Коваленка В.Г., на виконання наказу Держземагентства від 15.10.2014 №328 «Про введення в дію рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014» та пункту 2.2. Методичних рекомендацій щодо підготовки територіальними органами Держземагентства до продажу на земельних торгах прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за рахунок коштів виконавців земельних торгів», написано службову записку на ім'я в.о. начальника Головного управління Мироненка Д.О., з проханням включити спірну земельну ділянку площею 20,0 га до переліку для продажу прав на неї на земельних торгах.

30.05.2016 відповідачем видано наказ №289, яким вищезазначену земельну ділянку включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах.

11.07.2016 відповідач та ПП «Регіональний інвестиційний центр аукціонів» уклали договір про надання послуг з підготовки лотів земельних торгів відповідно до додатку 1.

При цьому, відповідач до суду не надав документи на підтвердження включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок, права на яку виставлені на земельні торги (зокрема, наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 30.05.2016).

Суд звернув увагу, що на момент звернення ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою від 15.04.2016 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, та надання відповіді на заяву (17.05.2016), вказана земельна ділянка була вільна та не зазначена в переліку вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які виставляються на земельні торги окремими лотами.

Крім того, відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Як вище зазначалось, абзац 2 частини 1 статті 136 ЗК України визначає, що у переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, окремими лотами зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Із аналізу наведених вище норм ЗК України слідує, що Перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та прав на них, які виставляються на земельні торги визначається організатором земельних торгів і заборона щодо відчуження встановлена саме на ті земельні ділянки, які включені до Переліку. У свою чергу, до вказаного Переліку може бути включено земельну ділянку тільки за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку, оскільки об'єктом продажу на аукціоні може бути земельна ділянка, яка є об'єктом цивільних прав.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка є несформованою та нікому у власність або користування не передана. Тобто земельній ділянці не присвоєно кадастрового номеру.

На думку суду, встановлені вище обставини свідчать про необґрунтованість посилань відповідача на ч. 3 ст. 136 ЗК України як підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Оскільки відмова, що є предметом цього спору, оформлена листом відповідача від 17.05.2016 №4046/6-16, враховуючи наведені вимоги законодавства, суд вважає її рішенням суб'єкта владних повноважень, яке з огляду на вищевикладене, є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд наголошує, що згідно з висновком Верховного суду України, викладеному в постанові від 10.12.2013, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її в оренду.

У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання (заяву) позивача від 15.04.2016 (вх.№6420/0/5-16-СГ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду вказаної земельної ділянки та прийняти за наслідками такого розгляду рішення у межах, строки та в спосіб, що передбачені вимогами чинного законодавства. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивач просить судові витрати позивача на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн. покласти на Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області та стягнути на користь ОСОБА_2

Відповідно до калькуляції щодо надання послуг (правової допомоги), складеної представником позивача, вартість надання послуг юридичної консультації становила 2 год. - 800грн., складання адміністративного позову за 4,5 год. - 1800грн. та вартість за 1год. роботи з представництва інтересів позивача в суді під час розгляду цієї справи - 400грн.

На підставі ч.1 ст.90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони.

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.10.2002 у справі №30/63 витрати на правову допомогу при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу згідно з ч.3 статті 90 КАС України встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України від 20.12.2011 №4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Ст.8 Закону України від 25.12.2015 №928-VIII "Про Державний бюджет України на 2016 рік" встановлено мінімальну заробітну плату з 1 травня 2016 року в розмірі 1450 гривень.

Отже, компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи з часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді та не може перевищувати 580,00грн. за годину участі представника у таких діях.

З аналізу ч.2 ст.5 КАС України вбачається, що вчинення окремих процесуальних діє є складовою частиною розгляду і вирішення адміністративної справи. Частинами 2-3 ст.122 КАС України встановлено, що судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні, яке проводиться у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань. Окремі процесуальні дії в разі необхідності можуть вчинятися за межами приміщення суду.

Згідно з даними журналів судових засідань представник позивача ОСОБА_1 брав участь у судовому засіданні з розгляду цієї справи 19.08.2016 (11хв.). Участь в інших процесуальних діях він не брав, ознайомлення з матеріалами справи не здійснював. Юридична консультація та складання адміністративного позову не є вчиненням окремих процесуальних дій в розумінні вищенаведених норм КАС України.

Тому належною до відшкодування пропорційно витраченому представником часу у судових засіданнях є 106,37 грн., а решта понесених витрат згідно з законом не входить до сум компенсації.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, викладене у листі від 17.05.2016 №4046/6-16, про відмову ОСОБА_2 у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 20 га для сінокосіння і випасання худоби в адміністративних межах Галаганівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області (за межами населеного пункту).

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 15.04.2016 вх. №6420/0/5-16-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 20 га для сінокосіння і випасання худоби в адміністративних межах Галаганівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області (за межами населеного пункту) та прийняти рішення у відповідності до чинного законодавства.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39765890) на користь ОСОБА_2. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір за подання цього позову в сумі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 42 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 106 (сто шість) грн. 37 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.І. Орленко

Повний текст постанови виготовлений 23.08.2016.

Попередній документ
60144010
Наступний документ
60144012
Інформація про рішення:
№ рішення: 60144011
№ справи: 823/979/16
Дата рішення: 19.08.2016
Дата публікації: 06.09.2016
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Черкаський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі: