30 серпня 2016 року м.ПолтаваСправа № 816/1146/16
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,
представника Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" - ОСОБА_1,
представника Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Автозаводського районного відділу у м. Кременчуці управління Державної міграційної служби України у Полтавській області, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними, скасування рішення, -
22 липня 2016 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі по тексту - ПАТ "УкрСиббанк" / позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Автозаводського районного відділу у м. Кременчуці управління Державної міграційної служби України у Полтавській області (далі по тексту Автозаводський РВ у м.Кременчуці УДМС України у Полтавській області / відповідач 1), Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (далі по тексту - Управління ДМС України в Полтавській області / відповідач 2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дій Автозаводського районного відділу у м. Кременчуці управління Державної міграційної служби України у Полтавській області по реєстрації ОСОБА_4 11 листопада 2010 року за адресою: АДРЕСА_1 протиправними та скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1, як таку, що проведена з порушенням вимог законодавства.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Автозаводським районним відділом у м. Кременчуці управління Державної міграційної служби України у Полтавській області протиправно прийнято рішення про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, оскільки власник нерухомого майна, що знаходиться в обтяженні та є предметом іпотеки, може використовувати його тільки за цільовим призначенням та розпоряджатися останнім тільки за наявності відповідної згоди іпотекодержателя.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Автозаводський РВ у м.Кременчуці УДМС України у Полтавській області та Управління ДМС України в Полтавській області у письмових запереченнях зазначили, що вичерпний перелік документів необхідних для реєстрації місця проживання фізичної особи визначений у Законі України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", при цьому вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів, ніж тих, що визначені законодавством, забороняється.
Представник Управління ДМС України в Полтавській області у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 02 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_6 укладено Договір про надання споживчого кредиту НОМЕР_1 (а.с. 9-14).
В цей же день, для забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_6, між Банком та ОСОБА_3 укладено Договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом О.Е. за реєстровим номером 5569 (а.с. 15-18).
Пунктом 2.4.6 Договору іпотеки передбачено, що іпотекодавець зобов'язаний не надавати дозвіл на реєстрацію в житлових приміщеннях, що складають предмет іпотеки, фізичних та юридичних осіб без згоди іпотекодержателя.
04 серпня 2014 року Автозаводський районний суд м. Кременчука ухвалив рішення у справі №524/3061/14-ц за позовною заявою банку, який звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 72,5 м.кв., житловою площею 45,2 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_3 для задоволення вимог АТ "УкрСиббанк" за кредитним договором НОМЕР_1 від 02 листопада 2007 року у розмірі 27501,87 доларів США, шляхом реалізації на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження (а.с. 19-22).
16 грудня 2014 року Автозаводським районним судом м.Кременчук видано виконавчий лист (а.с. 23-24).
Постановою державного виконавця від 25 грудня 2014 року відкрито виконавче провадження №45933674 з примусового виконання виконавчого листа №524/3051-14ц (а.с. 25).
Згідно довідки ТОВ "Житлорембудсервіс" у квартирі за адесою: АДРЕСА_1 зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 26).
Не погоджуючись із проведеною реєстрацією без згоди позивача ОСОБА_4 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до суду із вимогами про визнання протиправною та скасування такої реєстрації.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно статті 1 Закону України "Про іпотеку" від 05 червня 2003 року №898-IV (далі по тексту Закон України №898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною третьою статті 9 Закону України №898-IV встановлено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
Іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором (частина друга статті 10 Закону України №898-IV).
В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до пункту 2.4.6 Договору іпотеки від 02 листопада 2007 року іпотекодавець зобов'язаний не надавати дозвіл на реєстрацію в житлових приміщеннях, що складають предмет іпотеки, фізичних та юридичних осіб без згоди іпотекодержателя.
Для забезпечення виконання іпотекодавцем своїх зобов'язань, підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 Договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема у разі порушення іоптекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.
Виходячи з вищевикладеного, суд констатує, що іпотекодавець обмежений у наданні дозволу на реєстрацію в житловому приміщенні фізичних осіб без згоди іпотекодержателя, а в разі порушення такого зобов'язання іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (станом на дату народження ОСОБА_4) дія цього Закону поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до статті 11 Закону України № 1382-IV, реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі.
Згідно пункту 1 розділу I "Примірного регламенту з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні", затвердженого наказом МВС України № 96 від 03 лютого 2006 року, (чинного до 14 липня 2011 року) реєстрація та зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, відповідно до основних покладених на нього завдань проводить Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України та його територіальні органи і підрозділи.
У разі реєстрації неповнолітніх дітей до 15 років разом з батьками (одним з батьків) відомості про їх реєстрацію вносяться до талона реєстрації одного з батьків (пункт 2 розділу II "Примірного регламенту з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні".
Відповідно до статті 6 Закону України № 1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Для реєстрації особа подає: письмову заяву. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку; паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України. Іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; два примірники талона зняття з реєстрації.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
З вищевказаної норми слідує, що для державної реєстрації місця проживання особи визначено вичерпний перелік документів, які необхідно подати до органу реєстрації, при цьому такому органу прямо заборонено вимагати для реєстрації інші документи.
Таким чином, суд вважає, що орган, який проводив державну реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 дій, які б можливо було визнати протиправними не вчинив.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2011 року №658 "Про утворення територіальних органів Державної міграційної служби України" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної міграційної служби, зокрема Управління ДМС у Полтавській області.
Згідно пункту 2 вищевказаної Постанови Міністерству внутрішніх справ до врегулювання питання щодо організації діяльності територіальних органів Державної міграційної служби, що утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, вжити заходів до їх розміщення у приміщеннях територіальних органів та підрозділів Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб - урядового органу, який діяв у системі Міністерства внутрішніх справ, що ліквідуються.
Як слідує із переданого від Відділу у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Автозаводського РВ УМВС України в Полтавській області адресного листка прибуття (а.с. 123), разом із ОСОБА_3 (прописаним за адресою АДРЕСА_1 прибули діти до 16 років, а саме: ОСОБА_4.
Відповідно до статті 383 Цивільного кодексу України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Статтею 405 Цивільного кодексу України визначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Відповідно до частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання, її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає
Згідно із статтею 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Таким чином, особа, яка не досягла десяти років може бути зареєстрована лише з батьками, або одним із батьків, а тому відсутні правові підстави для скасування такої реєстрації, а перебування житлового приміщення в іпотеці не є перешкодою для такої реєстрації.
Аналогічні правові висновки зазначені в ухвалі Вищого адміністративного суду від 09 червня 2016 року справа №К/800/47601/15.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 31 серпня 2016 року.
Суддя С.О. Удовіченко