30 серпня 2016 рокуСправа № 808/2420/16
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Нечипуренко О.М., розглянувши матеріали справи
за позовом ОСОБА_1, м.Запоріжжя
до Управління Держгеокадастру у Запорізькому районі Запорізької області, м.Запоріжжя
треті особи: фізична особа - підприємць ОСОБА_2, ОСОБА_3,
про визнання протиправним та скасування Витягу та скасування запису,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Держгеокадастру у Запорізькому районі Запорізької області (далі - відповідач), за участі третіх осіб - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Витяг з технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (кадастровий номер НОМЕР_1) від 14 листопада 2013 року;
- скасувати в Державному земельному кадастрі запис про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 розташовану за адресою: АДРЕСА_1
За приписами ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.
Згідно п. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого врядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Пунктом 7 ст. 3 КАС України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з {...} питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів {...}. З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
Спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі ст.15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи суть спору полягає у суперечностях щодо розмірів земельної ділянки у проекті відведення земельної ділянки та в державному акті про право власності на землю що, в свою чергу, порушило права третіх осіб, зокрема, фізичної особи.
Запорізьким районним судом Запорізької області розглядалася також справа стосовно прав на спірну земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 де приймали участь позивач та третя особа по даній справі.
Таким чином, спір точиться щодо захисту цивільних прав, що виникли із земельних відносин.
Згідно п.1 ч.1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права у спорах цієї категорії, висловленій, зокрема у постановах від 11.11.2014 № 21-493а14, 09.12.2014 № 21-308а14, 16.12.2014 № 21-544а14, 29.09.2015 № 21-345а15, 25.11.2015 № 339/113/14-а, яка згідно вимог ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Ч. 6 ст. 109 КАС України передбачає, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
З огляду на зазначене, суддя приходить до висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі у зв'язку з тим, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та роз'яснити позивачу його право на звернення із позовом в порядку цивільного судочинства.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 107, 109, 160, 165 КАС України, суддя,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Держгеокадастру у Запорізькому районі Запорізької області, третіх осіб: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування Витягу та скасування запису.
Роз'яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого суду в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали надіслати на адресу позивача разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали (якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то в 5-денний строк з дня отримання цією особою копії ухвали) апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.В.Стрельнікова