ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
22 серпня 2016 року № 826/25535/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні
за позовом ОСОБА_1
до Аудиторської палати України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся з адміністративним позовом до Аудиторської палати України (надалі - Відповідач), в якому з урахуванням поданих уточнень, просив визнати незаконним та скасувати рішення Аудиторської палати України від 24.09.2015р. №315/5.1, яким до ОСОБА_1 застосоване стягнення у вигляді анулювання сертифіката аудитора банків №0014, виданого рішенням АПУ від 29.02.1996р. №42, чинний до 01.01.2020 р.
Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки таке винесено Відповідачем з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема Позивачем вказується на порушення строків процедури застосування стягнення, а також на невідповідність висновків дійсним обставинам справи.
В судовому засіданні представник Позивача позов підтримав у повному обсязі та наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові та заяві про зміну підстав позову.
Представники Відповідача проти позовних вимог заперечували в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву. Доводи Відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки.
У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Позивач ОСОБА_1 відповідно до сертифікату аудитора, виданий рішенням АПУ від 29.02.1996р. №42, чинний до 01.01.2020 р. здійснював аудиторську діяльність.
За результатом розгляду перевірки інформації, викладеної у зверненні, що надійшло до Аудиторської палати України (далі АПУ) від ОСОБА_2 «на халатне відношення до виконання роботи і необ'єктивність ТОВ Аудиторська фірма «Консультант» в особі її працівника аудитора ОСОБА_1», яким до аудитора ОСОБА_1 застосовано стягнення у вигляді анулювання сертифіката аудитора банків №0014.
Позивач не погоджується з таким рішенням, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні та створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації визначає Закон України "Про аудиторську діяльність".
Згідно зі ст. ст. 12, 22 Закону України "Про аудиторську діяльність" повноваження Аудиторської палати України визначаються цим Законом та Статутом Аудиторської палати України.
Статут Аудиторської палати України приймається двома третинами голосів від загальної кількості членів Аудиторської палати України.
Аудиторська палата України: 1) здійснює сертифікацію осіб, які мають намір займатися аудиторською діяльністю; 2) затверджує стандарти аудиту; 3) затверджує програми підготовки аудиторів та за погодженням з Національним банком України програми підготовки аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків; 4) веде Реєстр; 5) здійснює контроль за дотриманням аудиторськими фірмами та аудиторами вимог цього Закону, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів; 6) здійснює заходи із забезпечення незалежності аудиторів при проведенні ними аудиторських перевірок та організації контролю за якістю аудиторських послуг; 7) регулює взаємовідносини між аудиторами (аудиторськими фірмами) в процесі здійснення аудиторської діяльності та у разі необхідності застосовує до них стягнення; 8) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та Статутом Аудиторської палати України.
Щорічно Аудиторська палата України отримує від аудиторських фірм та аудиторів звіти про виконані ними роботи, здійснює їх аналіз та подає до Кабінету Міністрів України узагальнену інформацію про стан аудиторської діяльності в Україні.
За неналежне виконання професійних обов'язків до аудитора (аудиторської фірми) можуть бути застосовані Аудиторською палатою України стягнення у вигляді попередження, зупинення чинності сертифіката на строк до одного року або анулювання сертифіката, виключення з Реєстру.
Порядок застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень визначається Аудиторською палатою України.
Рішення Аудиторської палати України щодо застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень можуть бути оскаржені до суду.
До аудиторів можуть бути застосовані інші види відповідальності відповідно до закону.
Аудитор та аудиторська фірма не несуть дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності за подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, інформації про фінансову операцію, навіть якщо такими діями завдано шкоди юридичним або фізичним особам, та за інші дії, якщо вони діяли в межах виконання Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
Порядок застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень за неналежне виконання професійних обов'язків затверджено рішенням АПУ від 15 листопада 2007 року N 184/4 (надалі - Порядок), на підставі якого АПУ приймаються рішення про застосування стягнень.
Відповідно до п. п. 2.1, 2.2, 2.4 розділу II Порядку дисциплінарне провадження здійснюється Дисциплінарною комісією АПУ згідно із вимогами цього Порядку.
Підставами для відкриття дисциплінарного провадження можуть бути: рішення АПУ; результати зовнішніх перевірок системи контролю якості аудиторських послуг або вчинення аудиторською фірмою (аудитором) перешкод при здійсненні АПУ контролю за дотриманням вимог Закону України "Про аудиторську діяльність", стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів або не проходження аудиторською фірмою (аудитором) зазначеного контролю у визначений АПУ термін без поважних причин; неподання аудиторською фірмою (аудитором) в установлений АПУ термін звіту про виконані роботи за минулий рік (форма N 1-аудит) або зазначення у звіті недостовірної інформації щодо обсягу наданих послуг, надання недостовірної інформації в документах аудиторської фірми (аудитора), що подані до АПУ, яка стала відома АПУ після внесення заявника до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів; подання Голови АПУ в зв'язку із виявленням фактів неналежного виконання аудиторами (аудиторськими фірмами) професійних обов'язків; подання Комісій АПУ за результатами перевірок дотримання аудиторами (аудиторськими фірмами) вимог Закону України "Про аудиторську діяльність", стандартів аудиту, норм професійної етики та рішень АПУ; інші підстави для порушення дисциплінарного провадження щодо аудиторів (аудиторських фірм) згідно з вимогами чинного законодавства.
Не можуть бути предметом дисциплінарного провадження дії або висловлювання суб'єктів аудиту, сутність яких кваліфікується виключно судовими органами за Кримінальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення. У випадку коли судовими або іншими органами виявлено порушення Кримінального кодексу України або Кодексу України про адміністративні правопорушення, таке виявлення є підставою для відкриття дисциплінарного провадження.
Рішенням АПУ від 27 листопада 2008 року N 196/7 затверджено Порядок проведення перевірок матеріалів скарг, які надходять до Аудиторської палати України, щодо недотримання аудиторськими фірмами та аудиторами законодавства України, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів, рішень Аудиторської палати України при наданні ними аудиторських послуг (далі - Порядок N 196/7).
Зокрема, згідно з п. 1.1 Порядку N 196/7 цей Порядок розроблено відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність", рішення Аудиторської палати України від 27 вересня 2007 року N 182/3 "Про затвердження Концептуальної основи контролю аудиторської діяльності в Україні" з метою встановлення єдиних правил і процедур здійснення перевірок матеріалів скарг, які надходять до Аудиторської палати України (далі - АПУ), щодо недотримання аудиторськими фірмами та аудиторами законодавства України, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів, рішень АПУ при наданні ними аудиторських послуг.
Перевірки матеріалів скарг, які надходять до АПУ, здійснюються Комітетом з контролю якості аудиторських послуг (далі - Комітет) відповідно до положень цього Порядку та інших нормативних документів, затверджених АПУ.
З матеріалів справи вбачається, що 28.01.2015 до АПУ надійшла інформація від ОСОБА_2 «на халатне відношення до виконання роботи і необ'єктивність ТОВ Аудиторська фірма «Консультант» в особі її працівника аудитора ОСОБА_1».
За результатом аналізу інформації АПУ встановлено, що, зокрема, Позивачем порушено ст. 6 та ст. 19 Закону України «Про аудиторську діяльність», а саме, порушено значну кількість норм Міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг видання 2010року.
Листом від 29.01.2015р. Позивачу направлено повідомлення, щодо надходження скарги від ОСОБА_2, а також повідомлено про необхідність подання письмових пояснень з приводу поставлених у скарзі питань.
З матеріалів справи вбачається, що листами від 09.02.2015 № 12 та № 13 Позивачем для перевірки надано копії витребовуваних документів та письмові пояснення.
Відповідно до п. 1.2 розділу І Порядку N 196/7 скарга - письмове звернення фізичної або юридичної особи до АПУ, в якому чітко ідентифіковано особу, що звертається, місце її проживання (місцезнаходження), дата складання скарги та в якому викладені факти та/або обставини, що свідчать або можуть свідчити про недотримання з боку аудиторів та/або аудиторських фірм вимог Закону України "Про аудиторську діяльність", інших нормативно-правових актів України, стандартів завдань, норм професійної етики аудиторів, рішень АПУ при здійсненні ними аудиторської діяльності.
Разом з тим, згідно з п. 1.2 розділу І Інструкції про затвердження порядку розгляду звернень, що надходять до Аудиторської палати України, затвердженою рішенням АПУ від 15 листопада 2007 року N 184/2 (далі - Інструкція N 184/2), звернення - це викладені заявником у письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги; письмові звернення - це викладені в письмовій формі пропозиції, заяви, скарги, надіслані поштою чи передані заявником особисто або через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства; усні звернення - це викладені в усній формі пропозиції, заяви, скарги, записані Головою АПУ під час особистого прийому.
Відповідно до п. 4.1 Прядку N 196/7 упродовж одного календарного дня від дати реєстрації скарги в книзі реєстрації скарг голова Комітету визначає зі складу штатних працівників уповноважену особу Комітету для її розгляду. Уповноважена особа Комітету готує та направляє суб'єкту скарги листом з оголошеною цінністю з описом вкладення (далі - лист) повідомлення про факт надходження скарги (далі - повідомлення) із фіксацією дати його відправлення у книзі реєстрації скарг.
З матеріалів справи вбачається, що АПУ направлено Позивачу повідомлення про надходження скарги з вимогою надати пояснення по її суті та документи для перевірки.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивачем надано витребувані матеріали та письмові пояснення.
Згідно п. 4.11 Прядку N 196/7 за наслідками здійснення виїзної або невиїзної перевірки складається звіт про результати перевірки матеріалів скарги (далі - звіт). Звіт повинен містити такі елементи (розділи): заголовок, адресат, вступний розділ;описовий розділ;фактичні результати перевірки за скаргою;дата звіту;підпис голови Комітету та співробітників Комітету, які здійснювали перевірку.
З матеріалів справи вбачається, що за результатом невиїзної перевірки АПУ складено звіт про результати перевірки матеріалів інформації, яка надійшла до АПУ.
Судом встановлено, що за результатом розгляду Комітетом АПУ з контролю 2 березня 2015 р. складено та направлено 10 березня 2015 р. Позивачу «Звіт про результати невиїзної перевірки матеріалів скарги, яка надійшла до АПУ від громадянина ОСОБА_2 (колишнього директора Рівненської філії ПАТ «Укрінбанк»), щодо недотримання стандартів аудиту та норм професійної етики заступником директора ТОВ «Аудиторська фірма «КОНСУЛЬТАНТ» ОСОБА_1 під час виконання завдання, за результатами якого складено два звітних документа: Аудиторський висновок про аудиторську перевірку кредитних договорів 15-ти позичальників Рівненської філії ПАТ «Укрінбанк» від 27.12.2011 р. та Звіт про аудиторську перевірку кредитних договорів 15-ти позичальників Рівненської філії ПАТ «Укрінбанк» від 27.12.2011 р.» (надалі - Звіт з перевірки).
Відповідно до п. 4.22. Прядку N 196/7 комісія АПУ з контролю якості та професійної етики після отримання примірника звіту на своєму черговому засіданні розглядає його одночасно із письмовими вмотивованими зауваженнями та/або додатковими поясненнями, що надійшли від суб'єкта скарги.
Якщо за наслідками такого розгляду виявляються факти щодо неналежного виконання професійних обов'язків суб'єктом скарги, Комісія АПУ з контролю якості та професійної етики готує та надає свої висновки до Дисциплінарної комісії АПУ.
Згідно п. 4.23. Прядку N 196/7 відповідно до Порядку застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень за неналежне виконання професійних обов'язків Дисциплінарна комісія АПУ на своєму черговому засіданні розглядає висновки Комісії АПУ з контролю якості та професійної етики та примірник звіту одночасно з письмовими вмотивованими зауваженнями та/або додатковими поясненнями від суб'єкта скарги. За наслідками такого розгляду Дисциплінарна комісія АПУ разом із Комісією АПУ з контролю якості та професійної етики забезпечує підготовку спільного узгодженого проекту рішення АПУ за результатами перевірки матеріалів скарги. Цей проект рішення АПУ передається для розгляду та прийняття відповідного рішення на черговому засіданні АПУ в порядку, встановленому Регламентом АПУ.
Комісією з контролю після отримання звіту з перевірки від 02.03.2015 р. № 10/КК на черговому засіданні 18.06.2015 р. розглянуто вказаний звіт, одночасно із додатковими поясненнями, що надійшли до АПУ 14.05.2015 р. № 30 від ТОВ «АФ «Консультант», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією протоколу № 59 від 18.06.15р.
За результатами розгляду питання «Про розгляд скарги від бувшого директора Рівненської філії ПАТ «Укрінбанк», у зв'язку з виявленням фактів щодо неналежного виконання професійних обов'язків Позивачем, Комісією з контролю прийнято рішення про надання на розгляд Дисциплінарної комісії АПУ висновок від 30.06.15р. № 12/СК щодо неналежного виконання професійних обов'язків директором - аудитором ТОВ «Аудиторська Фірма «Консультант» ОСОБА_1
Дисциплінарною комісією АПУ, 17.09.2015 р. розглянуто висновок від 30.06.2015 р. № 12/СК Комісії з контролю та звіт від 02.03.2015 р. № 10/КК Комітету з контролю та інші матеріали по скарзі, а також прийнято рішення пропонувати АПУ застосувати стягнення до аудитора ТОВ «Аудиторська фірма «Консультант» ОСОБА_1 у вигляді анулювання сертифіката аудитора банків та надати відповідний проект рішення із зазначеного питання на чергове засідання АПУ.
За результатами розгляду Відповідачем 24.09.2015 р. проекту рішення, наданого Дисциплінарною комісією, рішенням АПУ від 24.09.2015 р. № 315/5.1 за неналежне виконання професійних обов'язків з боку Позивача, а саме: порушення статей 6 та 19 Закону «Про аудиторську діяльність», недотримання рішень АПУ та суттєвого порушення професійних стандартів під час виконання завдань з узгоджених процедур стосовно фінансової інформації, до позивача застосовано стягнення у вигляді анулювання сертифіката аудитора банків.
Відповідно до п. 2.11. Порядку строк розгляду матеріалів дисциплінарного провадження не повинен перевищувати трьох місяців. У окремих випадках (у зв'язку із необхідністю витребування додаткової інформації чи документів, проведенням додаткової перевірки та ін.) за рішенням Голови АПУ зазначений строк може бути продовжений. Матеріали дисциплінарного провадження після їх розгляду передаються до Секретаріату АПУ.
Разом з тим, з аналізу наведених норм вбачається, що перебіг тримісячного строку на розгляд дисциплінарного провадження слід починати не з моменту надходження скарги, як про це вказує Позивач, а зокрема з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження, а відтак доводи Позивача, щодо порушення термінів дисциплінарного провадження є не обґрунтованими та безпідставними.
Отже, оскаржуване рішення прийнято уповноваженою особою відповідно до норм Порядку застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень за неналежне виконання професійних обов'язків затверджено рішенням АПУ від 15 листопада 2007 року N 184/4, Порядку проведення перевірок матеріалів скарг, які надходять до Аудиторської палати України, щодо недотримання аудиторськими фірмами та аудиторами законодавства України, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів, рішень Аудиторської палати України при наданні ними аудиторських послуг.
В частині щодо встановлених порушень, Суд зазначає наступне.
Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, в рамках дисциплінарного провадження встановлено допущення Позивачем недотримання рішень АПУ та суттєвого порушення професійних стандартів під час виконання завдань з узгоджених процедур стосовно фінансової інформації, а саме:
параграфу 5 МССП 4400, оскільки аудитор надає звіт про фактичні результати узгоджених процедур, упевненість не висловлюється;
параграфу 6 МССП 4400 в частині не узгодження переліку процедур для здійснення розсилки звіту;
параграфу 9 МССП 4400 в частині не визначення характеру завдання, передбачуваної форми звіту про фактичні результати, обсягу конкретних процедур, які слід застосовувати та відсутності обмеження щодо розсилки звіту про фактичні результати;
параграфу 12 МССП 4400 в частині відсутності у листі-зобов'язанні: твердження щодо обмеження розсилки звіту та переліку узгоджених процедур;
параграфу 15 МССП 4400 в частині не дотримання форми та структури звіту про фактичний результат узгоджених процедур;
параграфу 17 МССП 4400 в частині відсутності детального опису мети, завдання з узгоджених процедур.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про аудиторську діяльність» при здійсненні аудиторської діяльності аудитори та аудиторські фірми застосовують відповідні стандарти аудиту.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про аудиторську діяльність», Аудитори і аудиторські фірми зобов'язані в аудиторській діяльності дотримуватися вимог цього Закону, Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" та інших нормативно-правових актів, стандартів аудиту, принципів незалежності аудитора та відповідних рішень Аудиторської палати України;
Рішенням АПУ № 122/2 від 18.04.2003 р. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики прийняття в якості Національних стандартів аудиту (далі - МСА) з 01.01.2004 р. Відповідно до вищезазначеного рішення вони підлягають обов'язковому застосуванню суб'єктами аудиторською діяльністю.
Як вбачається з наявних матерів справи, Відповідачем зроблено висновок, щодо надання аудиторських послуг, у даному випадку здійснювалось відповідно до Договору № 32 від 16.12.2011 р. на виконання робіт з погоджених процедур з підтвердженням документальної повноти окремої кредитної справи укладеного між ТОВ «АФ «Консультант», з однієї сторони, та ПАТ «Укрінбанк» (далі - Замовник), при цьому Позивач у листі-зобов'язанні зазначає наступне: «Наш звіт призначений для Вас та може бути поданий до суду».
Відповідно до змісту параграфу 6 МССП 4400, звіт надається лише тим сторонам, які надали згоду на проведення процедур, оскільки інші сторони, не обізнані з основами проведення процедур та можуть не правильно тлумачити їх результати, а тому зазначення про можливість надання такого звіту іншим особам, у даному випадку - суду є на переконання Відповідача протиправним.
Суд не вправі погодитись з такими висновками Відповідача, оскільки із преамбули Аудиторського висновку, що складався Позивачем вбачається, що такий складено на виконання Постанови старшого слідчого прокуратури м. Рівне «про призначення незалежної аудиторської експертизи».
Надання звіту виконаного за постановою слідчого, в рамках кримінального провадження, судовим чи правоохоронним органом не може вважатись наданням такого «іншим особам» в розумінні параграфу 6 МССП 4400, а відтак висновки Відповідача є безпідставними та не обґрунтованими.
Разом з тим, Суд зазначає, що допущення інших порушень, встановлених перевіркою Позивачем не заперечується, однак вказується, що такі не є суттєвими, а тому не можуть слугувати підставою для анулювання сертифіката аудитора банків.
Відповідно до змісту ст. 22 Закону України "Про аудиторську діяльність", за неналежне виконання професійних обов'язків до аудитора (аудиторської фірми) можуть бути застосовані Аудиторською палатою України стягнення у вигляді попередження, зупинення чинності сертифіката на строк до одного року або анулювання сертифіката, виключення з Реєстру. Порядок застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень визначається Аудиторською палатою України.
Відповідно до пункту 3.3 Порядку застосування стягнень при застосуванні до позивача стягнення враховується суттєвість порушення професійних обов'язків, їхні наслідки, ступінь вини та інші обставини, що впливають на обрання міри відповідальності. Суттєвість порушення визначає Дисциплінарна комісія при розгляді матеріалів дисциплінарного провадження.
З аналізу наведених норм вбачається, що визначення ступеню суттєвості порушень відноситься до виключної компетенції колегіального органу Аудиторської палати України, саме Дисциплінарна комісія при розгляді матеріалів дисциплінарного провадження, що приймає рішення за результатами дисциплінарного провадження.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження Дисциплінарної комісії при розгляді матеріалів дисциплінарного провадження щодо прийнятті рішення про притягнення аудитора до відповідальності, є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Таким чином, висновок щодо суттєвості порушень встановлених в рамках проведеного дисциплінарного провадження є виключно компетенцією Дисциплінарної комісії при розгляді матеріалів дисциплінарного провадження, а тому не може визначатись судом, є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Враховуючи наведені фактичні обставини справи, а також норми права, що регулюють дані правовідносини, суд приходить до переконання про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а відтак позов задоволенню не підлягає.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук