ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
10 серпня 2016 року № 826/27009/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б.., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг
провизнання протиправним та скасування розпорядження №2639 від 03.11.2015 р
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (надалі - Позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (надалі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 03.11.2015 року №2639 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна».
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване розпорядження Відповідача є протиправним та таким, що прийняте необґрунтовано, без з'ясування всіх обставин справи, а Позивач не порушував вимог абзацу 4 статті 28 Закону України «Про страхування», а отже спірне рішення підлягає скасуванню.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи. В обґрунтування заперечень Відповідач зазначає, Позивачем неправомірно, в порушення вимог абзацу четвертого статті 28 Закону України «Про страхування» у випадку дострокового припинення дії договору страхування, що обумовлено порушенням страховиком умов договору страхування, не повернуто страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.
Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.
03 листопада 2015 відповідачем, на підставі акта про правопорушення № 750/13-15/13/6 від 19.10.2015, прийнято оскаржуване розпорядження:
- № 2639, яким позивача за порушення вимог абзацу 4 ст.28 Закону України «Про страхування» зобов'язано усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін до 24.11.2015 включно.
Як вбачається зі змісту акта про правопорушення та письмових заперечень відповідача, підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження № 2639, стали наступні обставини.
Так, 11 серпня 2015 до Нацкомфінпослуг надійшло звернення гр. ОСОБА_1 щодо невиконання Товариством зобов'язань за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 095745 від 15.12.2014 та порушення Товариством вимог законодавства про фінансові послуги.
У зверненні ОСОБА_1 порушувалось питання щодо неповернення страхової премії при достроковому розірванні Договору страхування.
З метою належного розгляду питань, порушених у зверненні ОСОБА_1, Нацкомфінпослуг надіслано вимогу щодо отримання від Товариства інформації та документів на її підтвердження.
За результатами розгляду документів та пояснень, наданих Товариством на вимогу Нацкомфінпослуг листом від 05.10.2015 № 1580/13, відповідачем встановлено, що 06.08.2015 Товариство отримало вимогу ОСОБА_1 про припинення дії договору та про повернення страхової премії у зв'язку з невиконанням Товариством умов Договору, а саме - не здійсненням виплати страхового відшкодування.
07.08.2015 Товариством здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 4 071,49 грн.
Крім того, за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування Товариством 09.09.2015 здійснено виплату пені за кожен день прострочення виплати страхового платежу в розмірі 23,21 грн.
Відповідно до інформації наданої Товариством до контролюючого органу, станом на 05.10.2015 ОСОБА_1 не повернуто страхову премію та не припинено дію Договору.
За таких обставин, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог абзацу 4 ст. 28 Закону України «Про страхування», яким передбачено, що у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.
Не погоджуючись з правомірністю та обґрунтованістю зазначених вище доводів контролюючого органу, позивач посилається на те, що: 1) обов'язок по виплаті страхового відшкодування ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виконала, внаслідок чого у ОСОБА_1 відсутні будь-які законні підстави для припинення договору страхування в односторонньому порядку з одночасною виплатою йому страхових платежів у повному обсязі; 2) будь-яких інших заходів цивільно-правової відповідальності за порушення строків виплати страхового відшкодування, окрім як виплата пені, договір страхування та Закон України «Про страхування», в собі не містять; 3) до позивача неправомірно застосовано подвійну відповідальність за порушення строків виплати страхового відшкодування - пеню та одночасно зобов'язання повернути страхувальнику страховий платіж в повному обсязі; 4) питання розірвання договору страхування має вирішуватись виключно в судовому порядку; 5) кошти не були перераховані вчасно не з вини страхової, а з вини ПАТ «Дельта Банк», де була введена тимчасова адміністрація.
За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
15 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ПрАТ СК «ПЗУ Україна» укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 095745. Вигодонабувачем за даним Договором страхування гр. ОСОБА_1 призначив AT «Дельта Банк».
24 травня 2015 стався страховий випадок передбачений Договором і з настанням якого винник обов'язок Страховика здійснити страхову виплату .
25 травня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» з заявою про настання страхового випадку.
12 червня 2015 Товариством був складений страховий акт від 12.06.2015 № UA2015052400001/L01/01 та прийнято рішення про відшкодування збитків на підставі умов Договору в сумі 4 071,49 грн.
Згідно до пункту 10.2 розділу X Договору Страховик здійснює виплату страхового відшкодування протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів від дати отримання останнього документу, необхідного для з'ясування обставин страхового випадку та/або розміру збитку.
Відтак, оскільки рішення про відшкодування збитків прийнято 12.06.2015, то страхове відшкодування мало бути виплаченим до 02.07.2015 включно.
Однак, АТ «Дельта Банк» листом № 05-303074 від 09.07.2015 повідомило ОСОБА_1 про те, що сума страхового відшкодування в розмірі 4071,49 грн з боку ПрАТ «СК ПЗУ Україна» на рахунок банку не надходила.
Як зазначає позивач в позовній заяві, 12 червня 2015 року ПрАТ СК «ПЗУ Україна» направило до AT «Дельта Банк» платіжне доручення яким ініціювало переказ коштів з поточного рахунку ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на рахунок вказаний AT «Дельта Банк» для виплати страхового відшкодування в рахунок погашення кредиту ОСОБА_1
Згідно пояснень позивача, AT «Дельта Банк» не виконало переказ страхового відшкодування мотивуючи це тим, що проведення операцій по перерахуванню коштів з рахунків юридичних осіб, незалежно від призначення платежу, обмежено згідно ч. 5 ст. 36 та ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки AT «Дельта Банк» відповідною постановою Правління НБУ віднесено до категорії неплатоспроможних, внаслідок чого в AT «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію.
Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє зазначені доводи позивача, враховуючи наступне.
В матеріалах справи (а.с. 99 Том І) наявна копія платіжного доручення № 57 від 12.06.2015 на суму 4 071,49 грн, платником в якому зазначено ПрАТ СК «ПЗУ Україна», а отримувачем коштів зазначено ПАТ «Дельта Банк», призначення платежу - страхове відшкодування ОСОБА_1 по договору АМ 95745 від 15.12.2014.
Однак, суд приймає до уваги те, що в даному платіжному дорученні відсутні відмітки банку при його одержання/прийняття та про проведення трансакції.
Посилання позивача на те, що AT «Дельта Банк» не виконало переказ страхового відшкодування мотивуючи це тим, що проведення операцій по перерахуванню коштів з рахунків юридичних осіб, незалежно від призначення платежу, обмежено згідно ч. 5 ст. 36 та ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», судом відхиляються, адже в матеріалах справи відсутній будь який доказ на підтвердження даної обставини.
Таким чином, є можливим дійти висновку, що платіжне доручення № 57 було складено позивачем, однак на виконання до банку передано не було. Страхове відшкодування станом на 02.07.2015 - не виплачено.
Пунктом 6.2 Договору страхування передбачено, що дію договору страхування може бути достроково припинено в односторонньому порядку за вимогою страхувальника або страховика.
Керуючись п. 6.2. Договору ОСОБА_1 звернувся до позивача з вимогою від 04.08.2015 про повернення страхової премії, якою просив припинити дію договору та повернути страхову премію за договором АМ 095745 від 15.12.2014 в сумі 10 219,72 грн.
Вимога отримана Товариством 06.08.2015, що підтверджується копією поштового повідомлення № 0100130520230, яка наявна в матеріалах справи.
Згідно з частиною третьою ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до пункту 6.3 Договору, якщо вимога Страхувальника щодо дострокового припинення дії Договору обумовлена порушенням Страховиком умов Договору, то останній повертає Страхувальнику сплачену ним премію (платежі), зазначену в Договорі, в повному обсязі.
Як вже зазначалось, відповідно до інформації, наданої Товариством до контролюючого органу, станом на 05.10.2015 ОСОБА_1 не повернуто страхову премію та не припинено дію Договору.
Абзацом 4 ст. 28 Закону України «Про страхування» передбачено, що у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Товариством порушено вимоги абзацу четвертого статті 28 Закону України «Про страхування», відповідно до якого у разі дострокового припинення дії договору страхування, якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, останній зобов'язаний повернути страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.
До того ж, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Зі змісту резолютивної частини оскаржуваного розпорядження від 03.11.2015 суд встановив, що термін дії розпорядження - до 24.11.2015.
Водночас, до суду позивач звернувся лише 08.12.2015, тобто після строку наданого на усунення порушень.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп в справі № 3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.»
В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Таким чином, право позивача не може бути відновлено шляхом визнання протиправним акта індивідуальної дії - розпорядження від 03.11.15, з урахуванням чого, на думку Окружного адміністративного суду м. Києва, в позові слід відмовити.
Посилання позивача на те, що обов'язок по виплаті страхового відшкодування ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виконала, внаслідок чого у ОСОБА_1 відсутні будь-які законні підстави для припинення договору страхування в односторонньому порядку з одночасною виплатою йому страхових платежів у повному обсязі, судом відхиляються, адже п. 6.2 Договору ОСОБА_1 надано право на дострокове припинення договору в односторонньому порядку. При цьому, згідно умов договору, таке право н ставиться в залежність від виплати страхового відшкодування.
Доводи позивача про те, що будь-яких інших заходів цивільно-правової відповідальності за порушення строків виплати страхового відшкодування, окрім як виплата пені, договір страхування та Закон України «Про страхування», в собі не містять, судом відхиляються, адже сплата пені страховиком за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, не позбавляє страхувальника права на розірвання договору в односторонньому порядку.
Твердження позивача про те, що до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» неправомірно застосовано подвійну відповідальність за порушення строків виплати страхового відшкодування - пеню та одночасно зобов'язання повернути страхувальнику страховий платіж в повному обсязі, судом відхиляються, адже оскаржуваним актом індивідуальної дії до позивача не застосовувалась міра відповідальності, натомість позивача зобов'язано привести свою діяльність у відповідність до вимог законодавства.
Посилання позивача на те, що питання розірвання договору страхування має вирішуватись виключно в судовому порядку, судом відхиляються, як такі, що суперечать п. 6.2 Договору.
Доводи позивача з приводу того, що кошти не були перераховані вчасно не з вини страхової, а з вини ПАТ «Дельта Банк», де була введена тимчасова адміністрація, є безпідставними, адже жодного письмового доказу на підтвердження даної обставини матеріали справи в собі не містять.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» - відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук