29 серпня 2016 року справа № 823/644/16
м. Черкаси
11 год. 05 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді: Тимошенко В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Цаплі І.Ю.,
представника позивача та третьої особи ТОВ "Альведен-3000" - Сухомлина О.М. (за довіреностями),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Ватутінський хлібокомбінат» до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» Білої Ірини Володимирівни, треті особи ТОВ «Альведен-3000», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
02 червня 2016 року до суду з позовною заявою звернулося публічне акціонерне товариство «Ватутінський хлібокомбінат», в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» Білої Ірини Володимирівни №2-ТА від 22.02.2016, яким віднесено до категорії нікчемних операції зі списання грошових коштів в рахунок погашення заборгованості ПАТ «Ватутінський хлібокомбінат» за кредитним договором №2012-14 від 11.04.2012, з вкладних/депозитних рахунків заставодавців (майнових поручителів), а саме:
- ТОВ "Альведен-300) - суми в розмірі 700000,00 грн, з депозитного рахунку №26150001100037 та суми в розмірі 27669400,00 грн з депозитного рахунку №26155001100043;
- ОСОБА_3 - суми в розмірі 1492000, 00 доларів США з депозитного рахунку НОМЕР_1;
- ОСОБА_4 - суми в розмірі 3382874,00 грн з депозитного рахунку НОМЕР_2, суми в розмірі 360000,00 доларів США з депозитного рахунку НОМЕР_3, суми в розмірі 141000,00 доларів США з депозитного рахунку НОМЕР_4;
- ОСОБА_5 - суми в розмірі 20000,00 доларів США з депозитного рахунку НОМЕР_5.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.02.2016 відповідач прийняв рішення № 2-ТА «Про віднесення правочинів до категорії нікчемних та застосування наслідків нікчемності», яким дії ПАТ «УКРІНБАНК» щодо звернення стягнення на передані в заставу майнові права на депозитні кошти (за договорами застави майнових прав № 53-2015-1з від 18.08.2015, №59-2015-1з від 13.10.2015 та №60-2015-1з від 18.11.2015) шляхом списання їх з депозитного рахунку ТОВ «Альведен - 3000», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та направлення їх на погашення заборгованості ПАТ «Ватутінський хлібокомбінат» перед банком за кредитним договором № 2012-14 від 11.04.2012 були віднесені до категорії нікчемних та визнано нікчемними. Одночасно постановлено застосувати до таких правочинів наслідки нікчемності, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України. Вказане рішення позивач вважає протиправним та таким, що прийнято з порушенням вимог Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки: за наслідками звернення стягнення на предмет застави перевагу ні позивач ні треті особи не отримали, на відміну від банку; процедура звернення стягнення банком порушена не була - направлення письмового повідомлення про наміри розпочати процедуру звернення стягнення підлягає застосуванню тільки в разі наявності інших обтяжувачів із відповідним пріоритетом, а відсутність реєстрації звернення стягнення на заставне майно в ДРОРМ не є підставою для визнання такого провину нікчемним; за умовами кредитного договору № 2012-14 від 11.04.2012 та на підставі ст. 1050 ЦК України банк має право дострокового звернення стягнення на предмет застави, в обсязі, що перевищує прострочений борг. Крім того, позивач наголосив, що відповідачем жодним чином не доведено, що оскаржуваний правочин носив протиправний характер, призвів до позбавлення банку ліквідного майна та збільшив витрати Фонду на виведення неплатоспроможного банку з ринку, в результаті зменшення ліквідаційної маси останнього.
Представник позивача, а також третьої особи 1 до зали судового засідання прибув та просив в повному обсязі задовольнити вимоги ПАТ «Ватутінський хлібокомбінат».
Відповідач заперечень проти позову не подав, свого представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
Треті особи 2,3,4 в судове засідання не з'явились, своїх представників не направили, пояснень по суті спору не надали.
Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи 1, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
24.12.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 934 «Про віднесення ПАТ «Український інноваційний банк» до категорії неплатоспроможних.
На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 24.12.2015 прийнято рішення № 239 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «УКРІНБАНК» та делегування повноважень тимчасовій адміністрації банку, у відповідності до якого в установі банку запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 25.12.2015 по 24.03.2016 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано їй всі повноваження тимчасового адміністратора банку, що визначені ст.ст.37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
На виконання вимог ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» комісією, створеною у відповідності до наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРІНБАНК» № 5 від 06.01.2016, перевірено ряд правочинів, вчинених банком протягом року до моменту запровадження тимчасової адміністрації.
Актом перевірки № 2-ТА від 22.02.2016 року встановлено, що 11.04.2012 між ПАТ «УКРІНБАНК» та ПАТ «Ватутінський хлібокомбінат» був укладений кредитний договір № 2012-14 із змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами.
Згідно умов кредитного договору банк надав позивачу кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії в розмірі 349031289,20 грн.
Станом на 24.12.2015 по кредитному договору утворилась заборгованість у такому розмірі:
1) за кредитом у гривні:
- 117359684, 00 грн - поточна заборгованість по кредиту;)
- 12292404,58 грн - нараховані проценти (строк сплати, яких у відповідності до умов Додаткового договору №20 від 10.07.2015 до Кредитного договору, починався з серпня 2016 року);
- 10000,00 грн - прострочені проценти за листопад 2015 року.
2) За кредитом у доларах США:
- 9961814,73 доларів США - поточна заборгованість по кредиту;
- 2342439,30 доларів США - нараховані проценти (строк сплати, яких у відповідності до умов Додаткового договору №20 від 10.07.2015 до Кредитного договору, починався з серпня 2016 року);
- 24705,76 доларів США - прострочені проценти за жовтень, листопад 2015 року.
Факт та розмір заборгованості підтверджується відповідними виписками з рахунків для обліку кредиту та процентів, які додаються.
Виконання позивачем кредитних зобов'язань по вищевказаному договору забезпечувалось договорами застави майнових прав з такими майновими поручителями:
- ТОВ «Альваден-3000» - укладено договір застави майнових прав №83-2014-1з від 29.08.2014, за яким передано в заставу право вимоги грошових коштів в сумі 700000,00 грн, розміщених на рахунку №26150001100037 на умовах договору банківського вкладу «Стандарт» №197349/ГО-1192 від 29.08.2014 та договір застави майнових прав №108-2014-1з від 29.10.2014, за яким передано в заставу право вимоги грошових коштів в сумі 46154900,00 грн, розміщених на рахунку №26155001100043 на умовах договору банківського вкладу «Стандарт» №197349/ГО-1289 від 29.10.2014;
- ОСОБА_4 - укладено договір застави майнових прав №53-2015-1з від 18.08.2015, договір застави майнових прав №59-2015-1з від 13.10.2015, договір застави майнових прав №40-2014-3з від 26.03.2014;
- ОСОБА_5 - укладено договір застави майнових прав №60-2015-1з від 18.11.2015;
- ОСОБА_3 - договір застави майнових прав №15-2015-2з від 27.02.2015.
В зв'язку з неналежним виконанням позивачем своїх зобов'язань за укладеним кредитним договором , 24.12.2015 Банк відповідно до п.3.2.9. укладених договорів застави та ст. 33 Закону Укрїани «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» здійснив звернення стягнення на передані в заставу майнові права на депозитні кошти шляхом списання їх з депозитних рахунків:
- ТОВ «Альведен-3000» з депозитного рахунку №26150001100037 суми в розмірі 700000,00 грн та суми в розмірі 27669400,00 грн з депозитного рахунку №26155001100043;
- ОСОБА_3 суми в розмірі 1492000, 00 доларів США з депозитного рахунку НОМЕР_1;
- ОСОБА_4 - суми в розмірі 3382874,00 грн з депозитного рахунку НОМЕР_2, суми в розмірі 360000,00 доларів США з депозитного рахунку НОМЕР_3, суми в розмірі 141000,00 доларів США з депозитного рахунку НОМЕР_4;
- ОСОБА_5 - суми в розмірі 20000,00 доларів США з депозитного рахунку НОМЕР_5.
В акті перевірки № 2-ТА від 22.03.2016 комісія запропонувала уповноваженій особі Фонду віднести вказані правочини до категорії нікчемних, вважати їх нікчемними та застосувати до них наслідки нікчемності правочинів у вигляді: сторнування банківських проводок та повернення Заставодавцям списаних коштів на вкладні рахунки в банку, а також відновлення в балансі банку заборгованості за ПАТ «Ватутінський хлібокомбінат», з проведенням донарахування відповідних платежів по кредитному договору.
На підставі висновків вищевказаного акту перевірки, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "УКРІНБАНК" - Білою І.В. 22.02.2016 прийнято рішення № 2-ТА «Про віднесення правочинів до категорії нікчемних та застосування наслідків нікчемності», яким дії ПАТ "УКРІНБАНК" щодо звернення стягнення на передані в заставу майнові права на депозитні кошти (за договором застава майнових прав № 2012-14 від 11.04.2012) шляхом списання їх з депозитних рахунків ТОВ «Альведен - 3000», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та направлення їх на погашення заборгованості ПАТ "Ватутінський хлібокомбінат» перед банком за кредитним договором № 73-2014 від 25.06.2014 були віднесені до категорії нікчемних та визнано нікчемними. Одночасно постановлено застосувати до таких правочинів наслідки нікчемності.
В подальшому, банком було направлено на адресу позивача повідомлення про нікчемність правочину № 232/0/25-16 від 29.03.2016.
Вважаючи рішення уповноваженої особи Фонду від 22.02.2016 № 2-ТА протиправним та таким, що порушує його права та інтереси, ПАТ «Ватутінський хлібокомбінат» звернулось з відповідним позовом до суду за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб'єкта владних повноважень.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
На час свого виникнення спірні правовідносин регулювались Цивільним кодексом України, та Законами України: «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (надалі - Закон № 4452), «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 № 1255-IV (надалі - Закон № 1255) та «Про заставу» від 02.10.1992 № 2654-ХІІ (надалі - Закон № 2654).
В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що аналіз проведених операцій дає підстави стверджувати, що всі вони були здійснені банком незаконно, з наданням явних переваг як третій особі так і позивачу, що є підставою для віднесення цих операцій до категорії нікчемних за критерієм нікчемності, наведеним в п. 7 ч.3 ст.38 Закону № 4452, який встановлює, що правочини неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Вказане твердження суд сприймає критично та зазначає таке.
У відповідності до ст.2 Закону № 1255, звернення стягнення на предмет обтяження полягає у вжитті обтяжувачем передбачених законом заходів щодо предмета обтяження для задоволення своїх прав чи вимог, які випливають із змісту обтяження.
В свою чергу приписами ст.1 Закону № 2654 передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Аналіз зазначених правових норм та обставин справи дає суду право зробити висновок про те, що укладення договору застави та звернення стягнення на предмет застави (в разі невиконання умов кредитного договору) дійсно здійснюється з метою отримання переваг, які отримає виключно заставодержатель, тобто банк, але аж ніяк не інші сторони - боржник або заставодавець. Таким чином, наслідком застосування банком правового інституту звернення стягнення на суму депозитних коштів є припинення права власності на них заставодавцем та перехід їх до стягувача (банку).
Суд зазначає, що інститут повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання який врегульовано ст.ст.27 та 32 Закону № 1255 введений законодавцем з метою охорони прав та інтересів обтяжувачів.
Так, у відповідності до вимог ст.27 Закону № 1255, якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права. Обтяжувач зобов'язаний повідомити в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, боржника та інших обтяжувачів відповідного права грошової вимоги про свій намір набути на свою користь таке право. Протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, інші обтяжувачі, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж права, можуть письмово заявити обтяжувачу, який ініціює звернення стягнення, про свій намір отримати задоволення своїх забезпечених обтяженням вимог за рахунок предмета забезпечувального обтяження. Після закінчення строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, обтяжувач з вищим пріоритетом, який висловив намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, надсилає письмове повідомлення всім особам, які повинні виконати вимоги за відповідним правом грошової вимоги боржника, яке є предметом забезпечувального обтяження. З дня відправлення зазначеного повідомлення обтяжувач з вищим пріоритетом набуває права кредитора в зобов'язанні, право вимоги за яким відступлене на його користь. Обтяжувач користується правами кредитора в цьому зобов'язанні до моменту повного задоволення його забезпеченої обтяженням вимоги (ч.ч.1-4 ст.32 Закону № 1255).
Оскільки у спірних правовідносинах ПАТ «УКРІНБАНК» був єдиними обтяжувачем права вимоги грошових коштів на вищевказаних депозитних рахунках, то в даному випадку не було об'єктивної потреби в направленні повідомлення про порушення основного зобов'язання. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в своєму рішенні від 31.10.2011 у справі № 6-47цс11, де суд зокрема наголосив, що положення частин 3 та 4 ст.32 Закону № 1255 щодо необхідності направлення письмового повідомлення підлягають застосуванню тільки в разі наявності інших обтяжувачів із відповідним пріоритетом.
Відсутність реєстрації звернення стягнення на заставне майно в ДРОРМ, на думку суду, не є також підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки у відповідності до ч.2 ст.12 Закону № 1255, реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем. Тобто, в даному випадку, спірні правовідносини щодо відсутності реєстрації звернення стягнення на заставне майно в ДРОРМ слід врегульовувати саме ст.12 Закону № 1255, яка не виключає можливості вчинення правочину звернення стягнення на майно без реєстрації останнього в реєстрі обтяжень.
Судом досліджений кредитний договір № 2012-14 від 11.04.2012 та з'ясовано, що п.5.2.5. останнього зазначено, що в разі невиконання чи неналежного виконання позичальником зобов'язань за цим договором банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості за договором, відшкодування збитків та звернути стягнення на предмет застави чи інше майно, що належить позичальнику. Крім цього, п.6.2 договору також передбачалось, що в разі коли виникла і триває подія невиконання зобов'язань, сума кредиту, нараховані проценти, а також інші суми, що нараховані згідно з цим договором, підлягають достроковому поверненню. Тобто, зазначені обставини підтверджують наявність у ПАТ «УКРІНБАНК» права вимоги дострокового повернення кредиту.
За приписами ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Матеріалами справи встановлено, що в зв'язку з неналежним виконанням ПАТ «Ватутінський хлібокомбінат» умов кредитного договору №2012-14 від 11.04.2012, додатковим угодами до нього вносились зміни щодо продовження граничного терміну повернення кредиту, тобто відбувалась неодноразова пролонгація кредитного договору.
Таким чином, беручи до уваги, що ПАТ «Ватутінський хлібокомбінат» договірні зобов'язання неодноразово не виконувались належним чином, то у ПАТ «УКРІНБАНК» виникло право ініціювати звернення стягнення на всю суму предмету застави (яка перевищує борг), а не на її частину, що в повній мірі узгоджується з приписами ч.2 ст.1050 ЦК України та не суперечить їм.
Дослідження матеріалів справи та аналіз норм чинного законодавства дає суду підстави зробити висновок, що в уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" - Білої І.В. були також відсутні правові підстави застосовувати до спірних правовідносин критерії нікчемності наведені в п.9 ч.3 ст.38 Закону № 4452, за якими правочини неплатоспроможного банку є нікчемними в разі здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства, оскільки при зверненні стягнення на заставне майно ПАТ "УКРІНБАНК" не поніс витрати пов'язані з таким стягненням, беручи до уваги, що наслідком такого стягнення стало набуття банком права власності на високоліквідні активи у формі грошової суми. Натомість, твердження відповідача про збільшення кошторису витрат зі здійснення ліквідації банку, зумовлене стягненням на депозит, є на думку суду безпідставним та необґрунтованим.
З огляду на вищевказане суд дійшов висновку, що ПАТ «УКРІНБАНК» здійснивши примусове стягнення заборгованості позивача за кредитним договором, в т.ч. шляхом здійснення договірного списання відповідного договору застави грошових коштів в сумі, що розміщені на депозитних рахунках ТОВ «Альведен - 3000», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 діяло на підставі, в межах та у спосіб, що передбачений законодавством України. Натомість відповідач прийняв оскаржуване рішення всупереч вимогам кредитного договору № 2012-14 від 11.04.2012 та вимог Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Суд додатково наголошує, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016 у справі № 823/1162/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 - визнано незаконною та скасовано постанову Правління Національного банку України № 934 від 24.12.2015 «Про віднесення ПАТ «Український інноваційний банк» до категорії неплатоспроможних»; - визнано незаконним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 239 від 24.12.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасовій адміністрації банку»; - зобов'язано НБУ надати термін в 95 днів для відновлення платоспроможності ПАТ «УКРІНБАНК».
Зазначена обставина, на думку суду, виключає можливість створення для ПАТ «Ватутінський хлібокомбінат» жодних правових наслідків, зокрема у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Врахувавши вищевикладене суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "УКРІНБАНК" - Білої І.В. № 2-ТА від 22.02.2016 «Про віднесення правочинів до категорії нікчемних та застосування наслідків нікчемності» є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрінбанк" Білої Ірини Володимирівни №2-ТА від 22.02.2016, яким віднесено до категорії нікчемних операції зі списання грошових коштів в рахунок погашення заборгованості ПАТ "Ватутінський хлібокомбінат" за кредитним договором №2012-14 від 11.04.2012, з вкладних/депозитних рахунків заставодавців (майнових поручителів), а саме:
- ТОВ "Альведен-3000" - суми в розмірі 700000,00 грн, з депозитного рахунку №26150001100037 та суми в розмірі 27669400,00 грн з депозитного рахунку №26155001100043;
- ОСОБА_3 - суми в розмірі 1492000, 00 доларів США з депозитного рахунку НОМЕР_1;
- ОСОБА_4 - суми в розмірі 3382874,00 грн з депозитного рахунку НОМЕР_2, суми в розмірі 360000,00 доларів США з депозитного рахунку НОМЕР_3, суми в розмірі 141000,00 доларів США з депозитного рахунку НОМЕР_4;
- ОСОБА_5 - суми в розмірі 20000,00 доларів США з депозитного рахунку НОМЕР_5.
Стягнути з відповідача на користь публічного акціонерного товариства "Ватутінський хлібокомбінат" (код ЄДРПОУ - 00380669) судовий збір за подання цього позову в сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., відповідно до квитанції від 30.05.2016 № 96.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.П. Тимошенко
Повний текст постанови виготовлено 31 серпня 2016 року