Справа № 139/750/16-а
30 серпня 2016 року смт Муровані Курилівці
Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Коломійцевої В.І.
секретаря Мельник А.О.
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Яцюк Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Муровані Курилівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Михайловецької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Михайловецької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення. Позовні вимоги мотивував тим, що на виконання Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» 23.01.2015 року Михайловецька сільська рада Мурованокуриловецького району Вінницької області прийняла рішення № 233 «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2015 рік», яким було затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік. Вказаним Положенням визначено платників такого податку, об'єкти оподаткування, базу оподаткування, ставку податку, податковий період, строк та порядок сплати податку, строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку та інше. Про існування цього рішення йому стало відомо з листа податкової інспекції про необхідність сплати податку на нерухоме майно. Вважає, що дане рішення Михайловецької сільської ради підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням процедури його прийняття та набрання чинності. Просить визнати його протиправним та скасувати, а також вирішити питання про судові витрати.
В судовому засіданні позивач позов підтримав за наведених у ньому обставин, просив його задоволити.
Представник відповідача Яцюк Р.С. позов не визнала та пояснила, що оскаржуване рішення було прийнято в межах повноважень відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи приходить до наступних висновків.
Позивач ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі їдальні, що складається з чотирьох приміщень площею 101 кв.м., прибудови до їдальні площею - 36,2 кв.м., підвалу площею - 5,4 кв.м., гаража площею - 276 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13, 16-17).
23 січня 2015 року 28 сесія 6 скликання Михайловецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області прийняла рішення № 233 «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2015 рік» (а.с. 9), яким вирішила встановити на території Михайловецької сільської ради на 2015 рік місцеві податки і збори:
1.1. податок на майно, в тому числі:
- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- транспортний податок;
- плату за землю;
1.2. єдиний податок.
Цим же рішенням затверджено:
- положення про механізм справляння та порядок зарахування до бюджету сум податку на майно (Додаток № 1);
- положення про механізм справляння та порядок зарахування до бюджету сум транспортного податку (Додаток № 2);
- положення про механізм справляння та порядок зарахування до бюджету сум сплати за землю (Додаток № 3);
- положення про механізм справляння та порядок зарахування до бюджету сум єдиного податку (Додаток № 4).
Податковим повідомленням-рішенням № 116135-02 від 04.07.2016 року ОСОБА_1 повідомлено про визначення йому податкового зобов'язання за податковий період 2015 року в сумі 5098,55 грн. за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власником об'єктів нежитлової нерухомості (а.с. 18).
14 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до сільського голови Михайловецької сільської ради із заявою в якій просив на позачерговій сесії переглянути і змінити ставку податку (зменшити) на нерухоме майно у власності фізичних осіб за 2015 рік (а.с. 19).
Рішенням 8 (позачергової) сесії 7 скликання Михайловецької сільської ради від 28.07.2016 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні поданої ним заяви (а.с. 14-15).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання, а згідно до п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 24) встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року N 1160-IV регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, а згідно до ст. 12 Закону України від 11 вересня 2003 року N 1160-IV регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.
Відповідно до п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів..
Підпунктом 12.3.4. п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Законом України від 28.12.2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набув чинності 01.01.2015 року внесено низку змін до Податкового кодексу України.
В пункті 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 28.12.2014 року №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набув чинності 01.01.2015 року зазначене наступне:
«4. Рекомендувати органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Таким чином, вказаними нормами було саме рекомендовано органам місцевого самоврядування прийняти таке рішення та визначено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Суд зазначає, що оскільки податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортний податок, плата за землю, єдиний податок віднесені до місцевих податків і зборів, місцеві ради на виконання вимог чинного законодавства повинні прийняти рішення про встановлення даних податків і, зокрема, визначити їх ставки та перелік пільг зі сплати.
Загальні засади встановлення податків і зборів визначено ст. 7 Кодексу.
Податковим кодексом України визначені принципи, на яких ґрунтується податкове законодавство, зокрема, пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПКУ визначено принцип стабільності, який говорить, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Аналогічні положення принципу стабільності податкового законодавства визначено у пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, про який уже зазначалося вище.
Статтями 1, 5 Податкового кодексу України визначено порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме, що для регулювання відносин у сфері справлення податків і зборів, застосовуються поняття, правила та положення, які встановлено Податковим кодексом України.
Порядок формування доходної частини бюджетів, визначено у частині 3 статті 27 Бюджетного кодексу України, а саме: закони України, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Статтею 4 Бюджетного кодексу України визначено, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є, зокрема, рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Отже правила, які визначено податковим та бюджетним законодавством, про прийняття місцевими радами рішень, щодо зміни розмірів податків, які справляються до бюджетів, та формують їх доходну частину, є однакові.
З урахуванням вимог чинного законодавства зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Таким чином, рішення 28 сесії 6 скликання Михайловецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 233 «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2015 рік» від 23 січня 2015 року суперечить вимогам чинного законодавства, що обумовлює його скасування та задоволення позовних вимог.
Судом враховано, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99 КАС України).
Оскільки доказів офіційного оприлюднення оскаржуваного рішення Михайловецької сільської ради №233 «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2015 рік» представник відповідача не надала, тому суд вважає, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа податкової інспекції про необхідність сплати податку на нерухоме майно від 04.07.2016 року, відтак строк звернення до суду ним не пропущений.
Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 94 КАС, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути 551,20 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 4, 5, 12 Податкового кодексу України, ст.ст. 4, 27 Бюджетного кодексу України, Законом України від 28.12.2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», статтями 11, 14, 18, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення 28 сесії 6 скликання Михайловецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 233 «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2015 рік» від 23 січня 2015 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Михайловецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят один) гривень 50 копійок.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлений 31.08.2016 року.
Суддя: