Справа НОМЕР_22ц -6670/ 06 Головуючий у 1 -й інстанції - Залімська Н.В.
Категорія-44 Доповідач - Гайдук В.І.
26 грудня 2006 року колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Гайдук В.І.
суддів - Поплавського В.Ю., Дерев'янко О.Г.
при секретарі - Колесниченко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства ( далі ВАТ) «Дніпрометробуд" про визнання наказу про звільнення з роботи недійсним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за додаткову відпустку, стягнення доплати за шкідливі і важкі умови праці, за роботу у нічний та вечірній час, відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
У березні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ВАТ «Дніпрометробуд" в якому просив визнати наказ про його звільнення недійсним, поновити його на роботі ІНФОРМАЦІЯ_1 ВАТ «Дніпрометробуд" УГКР-1, стягнути з відповідача на його користь за час вимушеного прогулу суму 777,80 грн., компенсацію за щорічну додаткову відпустку за особливі умови праці в сумі 753,16 грн., доплату за роботу в важких і шкідливих умовах праці в сумі 1992,49 грн., доплату за роботу в нічний і вечірній час в сумі 929,97 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн., посилаючись на те, що перебував з відповідачем в трудових відносинах з ІНФОРМАЦІЯ_2 працюючи спочатку ІНФОРМАЦІЯ_3, а з ІНФОРМАЦІЯ_4. був переведений ІНФОРМАЦІЯ_1 з повним робочим днем під землею. Але згідно наказу НОМЕР_1. він був незаконно звільнений з роботи по ст.7 КЗпП України. Тому позивач просив суд задовольнити його вимоги.
Відповідач проти позову заперечував.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2006 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду та просить постановити по справі нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, вказуючи на те, що судом не вірно застосовані норми закону і невірно дана оцінка зібраним по справі доказам.
Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів не находить підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду.
З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями сторін.
Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановлено матеріалами справи, що позивач з ІНФОРМАЦІЯ_2. був прийнятий на роботу в будівельно-монтажне управління НОМЕР_2, яке в подальшому реорганізоване в участок гірничо-капітальних робіт НОМЕР_3, ВАТ «Дніпрометробуд" ІНФОРМАЦІЯ_3 з повним робочим днем під землею, а з ІНФОРМАЦІЯ_6 переведенийІНФОРМАЦІЯ_7, з ІНФОРМАЦІЯ_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 з повним робочим днем під землею (а.с.36,37).
Відповідно до довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників товариства робота ІНФОРМАЦІЯ_8 пов'язана з доставкою вибухових речовин до місця виконання вибухових робіт під наглядом підривника, зобов'язаний знати правила зберігання вибухових матеріалів на місці проведення вибухових робіт та на інших об'єктах (а.с.42,88). Згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 р. «Про затвердження інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.1998 р. № 637/3077, передбачено надання дозволу на укладення трудового договору на виконання робіт, пов'язаних, в тому числі, з вибуховими матеріалами. При цьому органи внутрішніх справ не мають права видавати дозволи громадянам при наявності непогашеної або не знятої у встановленому порядку з такої особи судимості за умисні злочини (а.с.26).
Позивач, при прийомі його на роботу, не повідомив адміністрацію про наявність у нього судимостей, які не погашені і про які адміністрації стало відомо у лютому 2006 року (а.с.41). Тому, в силу ст.7 КЗпП України, відповідач мав право звільнити позивача по цим підставам і суд обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позову про поновлення на роботі.
Доводи позивача про те, що у зв'язку з втратою працездатності на виробництві його не мали право звільняти, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги оскільки відповідно до ч.З ст. 9 Закону України «Про охорону праці" за працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата за весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. Позивачу стійку втрату працездатності було встановлено 20% за висновком МСЕК від ІНФОРМАЦІЯ_9., а потім 15% - ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.25,67).
В ст. 10 Закону України «Про відпустки" зазначено, що щорічна додаткова відпустка, передбачена статтею 7 та пунктами 1 і 2 частини першої статті 8 цього Закону, надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав встановлює Кабінет Міністрів України.
Позивачу надавалася відпустка з урахуванням додаткової на 35 днів відповідно до Положення про надання щорічних оплачуваних відпусток в підрозділах і апараті управління ВАТ «Дніпрометробуду" (а.с.45),а також міжгалузевої Угоди на 2005 р.
(a.c.106). Тому посилання позивача, про неправильне надання щорічної додаткової відпустки є безпідставними.
Доводи позивача, що відповідач не проводив підвищену оплату праці пов'язану з важкими роботами та особливими умовами праці, також не найшли свого підтвердження матеріалами справи, оскільки як вбачається із розрахункових листів позивача, йому нараховувалась оплата праці відповідно до положень норм ст. 100 КЗпП України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці", положень міжгалузевих Угод та колективного договору на підприємстві. Вимоги позивача про оплату праці у вечірній час не ґрунтуються на законі.
Перевіривши справу в повному об'ємі, судова колегія приходить до висновку про обгрунтованість висновків суду та безпідставності приведених в апеляційній скарзі доводів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,308,317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 2-х
МІСЯЦІВ.