Справа № 22ц - 7038 / 2006 Головуючий в 1 інстанції - Якименко Л.Г.
Категорія - 44 Доповідач - Глущенко Н.Г.
26 грудня 2006 року Колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е.І., Прозорової М.Л.
при секретарі - Білоконь Н.В.
з участю адвоката - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення завдатку в подвійному розмірі та зустрічному позові ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, відшкодування вартості отриманого за угодою, стягнення збитків та моральної шкоди, -
У лютому 2005 року ОСОБА_2. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми завдатку в подвійному розмірі посилаючись на те, що нею ІНФОРМАЦІЯ_1було передано відповідачці завдаток в сумі 7965 грн., в зв'язку з домовленістю між ними щодо купівлі - продажу домоволодіння АДРЕСА_1. Гроші відповідачка отримала, як завдаток в забезпечення їх усної домовленості щодо купівлі-продажу будинку, про що власноручно написала розписку.
Будинок сторонами було оцінено в 79650 грн., при цьому гроші в сумі 71685 грн. позивачка зобов'язалась виплатити відповідачці при оформленні договору купівлі-продажу в нотаріальній конторі, а відповідачка повинна була оформити всі абонентські книжки про сплату за комунальні послуги.
Отримавши суму завдатку, відповідачка відмовилась від продажу їй будинку та укладення договору купівлі-продажу в нотаріальній конторі, не зважаючи на те, що вже була отримана довідка - характеристика в БТІ. Відповідачка від оформлення договору купівлі -продажу ухиляється і суму завдатку не повертає, що змусило її - позивачку звернутися до суду з позовом.
За таких обставин, позивачка просила суд, в силу ст.ст. 570-571 ЦК України, стягнути з відповідачки на її користь 15930 грн. - подвійну суму завдатку / а. с.3-4 /
Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала і разом з ОСОБА_4 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_2.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_2 посилались на те, що домоволодіння АДРЕСА_1 є їх спільною частковою власністю, де кожному із них належить по 1/4 частині. Дійсно, ними ІНФОРМАЦІЯ_1було прийнято рішення щодо продажу будинку, а ОСОБА_2. - вирішила його придбати, про що домовились між собою в усній формі. Договір про купівлі-продажу нотаріально посвідчено не було, оскільки у ОСОБА_2. не було всієї суми грошей, а у них - витягу з реєстру про право власності, але цей факт ними було засвідчено розпискою від ІНФОРМАЦІЯ_1згідно з якою ОСОБА_2. передала так званий "завдаток".
З самого початку ОСОБА_2. було відомо, що домоволодіння, яке ними продавалось, належить на праві власності їм обом, тобто ОСОБА_3 та ОСОБА_4, і вони обговорили його вартість 122130 грн., що еквівалентне 23000 доларів США. Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1у ОСОБА_2. було тільки 7965 грн. і вона передала їх ОСОБА_3, яка і написала їй розписку. При цьому ОСОБА_2. завірила їх, що решту суми виплатить найближчим часом, після продажу нею квартири, та просила дозволу вселитися в будинок до нотаріального оформлення договору.
Повіривши ОСОБА_2. вони дозволили їй поселитися в будинку. Станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 ніяких боргів по оплаті за газ, воду, електроенергію не було, а в подальшому ОСОБА_2. брала оплату цих послуг на себе.
Отримавши ІНФОРМАЦІЯ_3 витяг із реєстру про право власності на нерухоме майно вони звернулися до позивачки з пропозицією оформити нотаріально договір купівлі-продажу на первинних умовах, однак ОСОБА_2. заявила, що в неї немає належної суми і вона має намір оформити кредит в банку, в зв'язку з чим попросила копії документів на будинок, проти чого вони не заперечевали. Про те, позивачка кредит в банку не отримувала, посилаючись на різні причини, але від укладення договору не відмовлялась і просила їх зачекати. Починаючи з середини січня 2005 року ОСОБА_2. перестала відповідати на їх телефонні дзвінки, в спірному будинку вони її теж не могли застати, а 17.02.2005 року -вона їм зателефонувала і сказала, що звернулася до суду з позовом, і це при тому, що вони не відмовлялися від укладення договору і взагалі у них не було ніякого спору.
Фактично з ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 користується їхнім будинком, де замінила замок на вхідних дверях і ключ їм не передала, чим чинить перепони в користуванні будинком.
За таких обставин ІНФОРМАЦІЯ_2 просили суд усунути їм перешкоди в користуванні будинком, шляхом виселення ОСОБА_2. з нього, та стягнути з ОСОБА_2. на їх користь: 12000 грн. за користування їх власністю в порядку ст.216 ЦК України ( виходячи із 500 грн. за кожний місяць проживання, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_4) ; 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди; судові витрати по справі; 350 грн. - збитків ( сума, яка заплачена в БТІ для отримання виписки із реєстру) та відмовити ОСОБА_2. в стягненні завдатку в подвійному розмірі / а. с. 19-24,80-81 /.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.09.2006 року позовні вимоги ОСОБА_2. задоволено частково і з ОСОБА_3 стягнено на її користь 7575 грн. сплаченого авансу в рахунок купівлі будинку, а в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Зазначеним рішенням зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_3 6000 грн. в рахунок сплати за користування житлом і 800 грн. - витрати на правову допомогу, а всього 6800 грн. Також, суд стягнув з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_4 6000 грн. в рахунок сплати за користування житлом. В іншій частині позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовлено / а. с. 120-121 /.
З рішенням суду від 11.09.2006 року частково не погодилась ОСОБА_2., яка звернулася до суду з апеляційною скаргою, де ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення з неї на їх користь 12000 грн. за користування житлом та ухвалення нового рішення про відмову позивачам в цій частині позовних вимог.
Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_2. посилається на те, що рішення суду в оскаржуваній частині є незаконним, оскільки воно ухвалене з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи / а. с. 125-126 /.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в оскаржуваній частині скасуванню з ухваленням нового рішення у відповідності з п. п. З, 4 ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.
Судом встановлено, що дійсно сторони мали намір укласти договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, де кожному із них належить по 1А частині. Дані обставини підтвердили суду, як самі сторони, так і підтверджується оригіналом розписки від ІНФОРМАЦІЯ_1/ а. с. 107 /, згідно якої ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2. задаток в розмірі 1500 доларів США за відчужуваний нею будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1. За згодою сторони будинок оцінили в 15000 доларів США, куди входить і сума завдатку.
Крім того, згідно зазначеної розписки, сторони прийшли до згоди, щодо оплати нотаріальних послуг продавцем та покупцем. Також продавець - ОСОБА_3 зобов'язалась залишити будинок в тому стані, в якому його бачив покупець, та зобовязалась до моменту оформлення договору купівлі-продажу надати абонентські книжки про оплату за комунальні послуги / а. с. 107 /.
Після отримання ОСОБА_3. від ОСОБА_2. авансової суми 7965 грн., що еквівалентно 1500 доларів США, остання, зі згоди власників, поселилась в спірний будинок і стала в ньому проживати з ІНФОРМАЦІЯ_4, тобто ще до укладення договору купівлі -продажу.
Однак, сторони договір купівлі-продажу не уклали, так як в послідуючому у них виник спір щодо вартості будинку. Не зважаючи на те, що в розписці зазначено вартість будинку 15000 доларів США, ІНФОРМАЦІЯ_2 стали наполягати на сплаті їм 23000 доларів СІЛА, вказуючи, що в розписці ОСОБА_3 зазначила лише вартість тієї частини будинку, що належить їй, без урахування вартості частини будинку, що належить ОСОБА_4, а тому ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2. звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 задатку в подвійному розміру, виходячи з умов розписки від ІНФОРМАЦІЯ_1.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що між сторонами мав місце намір на укладення договору купівлі-продажу будинку, а тому грошова сума в 1500 доларів США, яка була передана ОСОБА_2. продавцю ОСОБА_3, відповідно до розписки від ІНФОРМАЦІЯ_1, є не що інше, як авансова сума в рахунок майбутнього платежу за будинок, договір купівлі-продажу якого сторони так і не уклали у встановленому законом порядку. Тому, суд правильно, виходячи із дійсних обставин справи та діючого матеріального закону, стягнув з відповідачки ОСОБА_3на користь ОСОБА_2. 7575 грн., що еквівалентно 1500 доларам США.
Рішення ж суду в частині стягнення з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4по 6000 грн. кожному в рахунок сплати за користування житловою площею в будинку, який вони мали намір продати, а ОСОБА_2. - купити, не може залишатись в силі, оскільки висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи та діючому матеріальному і процесуальному закону.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_2 в цій частині, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що між сторонами виникли правовідносини, які були спрямовані на укладення договору купівлі-продажу будинку, який сторонами не було укладено у відповідності з вимогами діючого матеріального закону, і ні в якому разі між сторонами не йшла мова та не укладались ніякі договори щодо передачі будинку в оренду, найм чи таке інше. ОСОБА_2., як встановлено судом, поселилась в спірний будинок зі згоди власників та з метою його купівлі. Питання щодо звільнення ОСОБА_2. спірного будинку могло бути урегульоване сторонами в добровільному порядку, після повернення їй ОСОБА_3. авансової суми в розмірі 1500 доларів США, а оскільки авансова сума нею не поверталася, то ОСОБА_2., не звільняючи будинок, звернулася до суду, щодо вирішення спірного питання у встановленому законом порядку, яке і розглядалось судом з лютого 2005 року по вересень 2006 року. Крім того, в цей період ІНФОРМАЦІЯ_2, як власники спірного будинку, поставили питання про відключення газу, води та електроенергії перед відповідними органами, що тими було і зроблено, а тому ОСОБА_2. не могла належним чином ним користуватись та проживати в будинку.
За таких обставин, у суду першої інстанції не було підстав для стягнення з ОСОБА_2. коштів за користування житлом, виходячи із розміру 500 грн. за кожний місяць, тобто виходячи із суми оплати при наймі аналогічного житла в цьому районі міста Дніпропетровська.
Виходячи з наведено, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з відмовою ІНФОРМАЦІЯ_2 в їх позовних вимогах щодо стягнення з ОСОБА_2. грошової суми за користування їх власністю - проживання в спірному будинку.
Посилання ІНФОРМАЦІЯ_2 на ч.І ст.216 ЦК України є безпідставним і як таке, що суперечить дійсним обставинам справи та правовідносинам, які склались між сторонами.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2. підлягає задоволенню, а рішення суду, в оскаржуваній частині скасуванню, як таке, що не відповідає обставинам справи та діючому матеріальному закону.
Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2006 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 6000 грн. в рахунок сплати за користування житлом, а також в частині стягнення на користь ОСОБА_4 6000 грн. в рахунок сплати за користування житлом - скасувати.
Відмовити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в їх позовних вимогах до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми за користування їх власністю.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.