Справа № 22ц-63/07 Головуючий в 1 інстанції Гладіч Н.І.
Категорія - 27 Доповідач Расевич С.І.
іменем України
8 лютого 2007 року. м. Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в
складі:
головуючого - судді Расевича С.І.,
суддів Киці С.І., Шевчук Л.Я.
при секретарі Гордійчук І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди і зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 16 листопада 2006 року.
Особи, які беруть участь у справі: позивач за первинним позовом - ОСОБА_1; відповідач за первинним позовом - ОСОБА_2; представник відповідача - ОСОБА_3.
Колегія суддів
встановила:
Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 16 листопада 2006 року в задоволенні первинного і зустрічного позовів відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 протягом 1995-2005 років обіймав виборну посаду голови профкому працівників охорони здоров'я Маневицького району, а ОСОБА_2 була членом даної профспілки.
5 вересня 2005 року відбулася звітно-виборна конференція працівників охорони здоров'я Маневицького району, на якій про роботу голови профкому та профкому в цілому звітувався ОСОБА_1, як голова, та в обговоренні доповіді виступала ОСОБА_2 як член профспілки, в якій висловила свою думку щодо роботи профкому.
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Відповідно до п. 18 Статуту професійної спілки працівників охорони здоров'я України член профспілки має право особисто брати участь у профспілкових зборах (конференціях), вільно обговорювати на зборах, конференціях всі питання діяльності профспілки.
Судом встановлено, що в 2000 році у відповідача ОСОБА_2 померла мати, а в 2003 році - батько, однак матеріальну допомогу вона отримала лише у 2005 році. Наведені обставини позивач в судовому засіданні не заперечував.
З протоколу НОМЕР_1 звітно-виборчої конференції Маневицької центральної районної лікарні від 5 вересня 2005 року вбачається, що під час свого виступу відповідач ОСОБА_2
2
у своєму виступі зазначила, що головою профкому ОСОБА_1 їй було ' відмовлено у видачі матеріальної допомоги в зв'язку з смертю батьків (а.с. 4).
Позивач в підтвердження заявленим ним позовних вимог вказує, що поширені відповідачем ОСОБА_2 відомості у її виступі на профспілковій конференції 5 вересня 2005 року, які зафіксовані в протоколі НОМЕР_1, є недостовірними, зачіпають його честь, гідність та ділову репутацію та спричинили йому моральну шкоду.
З показань свідків - секретаря конференції ОСОБА_4 та голови зборів ОСОБА_5 - вбачається, що вказаний протокол містить ряд неточностей і є неповним. Дана обставина підтверджується також поясненнями ОСОБА_1, який вказав, що на конференції він виступив у відповідь ОСОБА_2 і частково спростував її висловлювання в свою адресу.
За таких обставин до відомостей щодо виступу ОСОБА_2 на конференції, вказаних у протоколі НОМЕР_1 звітно-виборчої конференції Маневицької центральної районної лікарні від 5 вересня 2005 року слід віднестися критично і не брати їх до уваги.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 11 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 14 критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, критичні рецензії творів не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Однак якщо при цьому допускаються образа чи порушення інших захищених законом прав особи (розголошення без її згоди конфіденційної інформації, втручання в приватне життя тощо), то це може тягти за собою відшкодування моральної шкоди.
З показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 вбачається, що висловлювання відповідача ОСОБА_2 на звітно-виборній конференції Маневицької ЦРЛ були емоційними і стосувались несвоєчасної виплати допомоги у зв'язку зі смертю її рідних.
Отже виступ відповідача ОСОБА_2 фактично містив критику діяльності позивача ОСОБА_1, як члена виборного органу профспілкової організації. Фактів образ чи порушення інших захищених законом прав позивача ОСОБА_1 з боку відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні здобуто не було.
За таких обставин колегія суддів вважає, що підстав для задоволення первісного позову немає, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив ОСОБА_1 в задоволенні його первісного позову до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації і відшкодування моральної шкоди.
Стосовно законності вирішення судом зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації і відшкодування моральної шкоди рішення суду сторонами не оскаржується.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у рішенні.
Рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити, а рішення Любешівського районного суду Волинської області від 16 листопада 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.