№ 11-99/07 Головуючий в 1 інстанції Квятковський М.С.
ст. 186 ч.2 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Опейда В.О.
м. Луцьк 13 лютого 2007 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді Опейди В.О.
суддів Олексюка Я.М., Матата О.В.
з участю прокурора Єндрущака В.В.
захисника ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією старшого помічника прокурора міста Луцька на вирок Луцького міськрайонного суду від 21 грудня 2006 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працює, не судимий, засуджений, -
за ст. 186 ч2 КК України на 4 роки позбавлення волі,
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлений іспитовий строк 2 роки, покладені обов'язки, передбачені п.п. З, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати, -
Даним вироком ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 21 жовтня 2006 року близько 21-00 год., перебуваючи поблизу магазину «Мікос», що по вул. Воїнів Інтернаціоналістів в м. Луцьку, із погрозою та застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я і полягало в утриманні та відштовхуванні ОСОБА_3 в темне місце, відкрито викрав у потерпілого мобільний телефон «Нокіа 6125» і гарнітуру до нього, заподіявши матеріальну шкоду на загальну суму 1515 грн..
В поданій на вирок апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій засудженого, вказує, що оскільки ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, призначення покарання із застосуванням ст.75 КК України є несправедливим внаслідок м'якості. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити свій вирок.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, думку прокурора про скасування вироку в частині призначеного покарання і постановления нового вироку апеляційною інстанцією, пояснення засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2, які заперечували доводи апеляції старшого помічника прокурора міста Луцька, перевіривши матеріали справи колегія суддів судової палати встановила, що апеляція прокурора до задоволення не підлягає.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, які правильно оцінені та обгрунтовано
2
покладені судом в основу вироку, що по суті у апеляції не заперечується. Кваліфікація злочинних дій засудженого за ч.2 ст. 186 КК України є правильною і також не оспорюється.
При призначенні покарання суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 50, 65 КК України інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_1 та конкретні обставини справи.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не є судимою особою, є інвалідом 3 групи, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, а потерпілому збитки відшкодовані, суд на підставі ст.75 КК України прийшов обгрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Разом з тим, в повній мірі враховані і тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, а також і інші обставини справи та дані про особу засудженого, в тому числі і ті, на які посилається в апеляції прокурор, тому вірно встановлено двохрічний іспитовий строк.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку в частині призначеного покарання, про що ставиться питання в апеляції прокурора.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Апеляцію старшого помічника прокурора міста Луцька залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 21 грудня 2006 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.