Справа № 11-77/07 Головуючий у 1 інстанції Неверов І. М.
Категорія ст. 194 ч. 2 КК України Доповідач Матвієнко Н.В.
м. Луцьк 09 лютого 2007 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Силки Г.І.
суддів Матата О.В., Матвієнко Н.В.
з участю прокурора Смолюка Б.С.
засудженого ОСОБА_1
адвоката ОСОБА_2
потерпілої ОСОБА_3
її представника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією адвоката в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Іваничівського районного суду від 27 листопада 2006 року, -
Зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, вдівець, пенсіонер, раніше не судимий, -
- засуджений за ст. 194 ч. 2 КК України на 7 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання визначено рахувати з 11.07.2006 року.
Вирішено долю речових доказів.
Стягнуто з ОСОБА_1 в доход держави 729 грн. 70 коп. судових витрат.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винними в тому, що 10 липня 2006 року приблизно о 12 годині, знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3, з метою його знищення, за допомогою паливно-мастильних
2
матеріалів, вчинив пожежу, якою повністю було знищено вказаний будинок вартістю 50000 грн., чим заподіяно шкоду потерпілій у великих розмірах.
В апеляції захисника в інтересах засудженого ОСОБА_1 вказується, що суд безпідставно визнав засудженого винним, так його вина в підпалі будинку не доведена. Судове слідство по справі проведено поверхово. Досудове слідство і суд обмежились тільки однією версією щодо підпалу, не перевіривши інших версій. Не допитані спеціалісти, свідок на ім'я ОСОБА_5, який, як пояснював засуджений, ночував в будинку. Експертизу пожежного сміття не можна рахувати доказом по справі, тому що невідомо, що на дослідження дане сміття поступило в упаковці з печатками НДЕКІД, а не слідчого. Вважає, що доказів вини ОСОБА_1 в підпалі будинку по справі не зібрано, тому просить вирок суду скасувати, а справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочину.
В запереченні на апеляцію пом. прокурора Іваничівського району, який брав участь в розгляді справи, посилається на те, що суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 194 ч.2 КК України, тому просить вирок суду залишити без змін, а апеляцію адвоката без задоволення.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, повідомив ким і в якому об'ємі він оскаржений, доповів доводи апеляції, засудженого ОСОБА_1 та його адвоката, які підтримували свою апеляцію, потерпілу та її представника, які заперечували апеляцію, міркування прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила, що апеляція засудженого ОСОБА_1 підлягає до задоволення частково.
Висновок суду про доведеність вчинення злочину засудженим відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні судом першої інстанції та апеляційним судом.
Засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні та при апеляційному розгляді справи своєї вини у підпалі будинку ОСОБА_3 не визнав, пояснивши, що будинок міг загорітися від подушки, яка тліла в кімнаті ОСОБА_3, де вона спала, тому що вона курила в ліжку. Крім того пояснював, що пожежа сталася не пізніше 8 години ранку.
Проте, його показання спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка під час судового слідства при апеляційному розгляді справи пояснила, що 10 липня 2006 року ранком в її хаті нічого не тліло і не горіло. Спала вона разом з ОСОБА_1 в одній кімнаті. Після 6 години вона пішла з будинку, а ОСОБА_1 залишався вдома. Коли повернулась близько 12 години додому, то будинок горів. Злякавшись, що в будинку ОСОБА_1, попросила сусіда ОСОБА_6 подивитися в хаті, але в хату зайти було вже неможливо. В цей час з хліва вийшов ОСОБА_1 і на її слова, що горить будинок, відповів: «Нехай собі горить» і
пішов. Показання потерпілої повністю підтверджуються показаннями
свідка ОСОБА_6
З показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що він бачив , як з дверей будинку потерпілої виходив ОСОБА_1 і за ним з будинку йшов легкий дим. Чув, як ОСОБА_1 казав, що хай воно горить і бачив, як він пішов в бік автодороги. Це було перед обідом.
Показання засудженого про те, що пожежа сталася не пізніше 8 години ранку спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також актом про пожежу, з яких вбачається, що пожежа виникла приблизно о 12-ої годині і причиною пожежі був підпал..
Сам засуджений ОСОБА_1 на досудовому слідстві в явці з повинною, при допиті в якості обвинуваченого, на очній ставці з ОСОБА_9 не заперечував того, що вчинив підпал будинку, пообливавши соляркою речі в кімнаті. Дані його показання підтверджуються висновком фізико-хімічної експертизи № 708 від 16.08.2006 року, згідно якої при досліджені пожежного сміття в них виявлено залишки світлого нафтопродукту (ймовірно, бензину, гасу, дизельного палива), (а.с.79-80)
З показань потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4 вбачається, що в кладовці будинку зберігалася в пляшці солярка, але після пожежі її на місці виявлено не було, що підтвердив також свідок ОСОБА_10.
Посилання в апеляції на те, що для проведення даної експертизи пожежне сміття поступило експерту не упаковане і не опечатане слідчим, спростовуються довідкою попереднього дослідження сміття та поясненнями експерта ОСОБА_11, з яких вбачається, що пожежне сміття поступило в експертну установу в пакеті з полімерного матеріалу, заклеєного паперовою биркою з підписами понятих та відтиском печатки Іваничівського РВ УМВС України у Волинській області.
Посилання засудженого на те, що визнавальні показання і явку з повинною він писав під тиском працівників міліції, спростовуються показаннями дільничного інспектора ОСОБА_9, який знайшов і затримав засудженого на наступний день після пожежі, слідчого Кошелюка В.А. та свідка ОСОБА_4, який був присутній при затриманні ОСОБА_1 і написанні ним явки з повинною, які заперечують будь-який тиск на нього.
Що стосується допиту в якості свідка ОСОБА_5, який ніби ночував в будинку потерпілої і якого просили допитати засуджений і його захисник, то даний свідок не з'явився на виклик суду. Як пояснив засуджений ОСОБА_1, даний свідок міг підтвердити, що пожежа почалась з кімнати НОМЕР_1, де спала потерпіла ОСОБА_3 Проте, той факт, що осередок пожежі знаходився в кімнаті
4
НОМЕР_1 було підтверджено висновком пожежно - технічної експертизи № 34, а той факт, що в цій кімнаті спала потерпіла, остання категорично заперечувала. Виходячи з цього, необхідності в допиті в якості свідка ОСОБА_5 колегія суддів не вбачає.
Надавши оцінку всім забраним у справі і дослідженим в суді доказам, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним в умисному знищенні майна шляхом підпалу і вірно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 194 КК України, тому апеляція адвоката в інтересах засудженого про закриття справи за відсутністю в діях засудженого складу злочину задоволенню не підлягає.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що засудженому ОСОБА_1 судом першої інстанції призначено надто суворе покарання, без врахування обставин, що пом'якшують покарання. З матеріалів справи вбачається, що засуджений ОСОБА_1 не судимий, є особою похилого віку, пенсіонер. Колегія суддів вважає, що дані обставини слід врахувати, як пом'якшуючи покарання, і зменшити засудженому покарання до 5 років позбавлення волі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Апеляцію адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Іваничівського районного суду від 27 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити. Зменшити засудженому ОСОБА_1 покарання до 5 (п'яти) позбавлення волі.
В решті вирок залишити без змін.