22 січня 2007 року м. Вінниця
Колегія судців судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого: Нагорняка В.А.,
Суддів: Пащенко Л.В., Мартьянової Л.І.
При секретарі: Пшеничній Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради
на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради про утримання недоплаченої разової щорічної грошової допомоги інваліду війни, -
заслухавши доповідача, колегія суддів
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. В заяві зазначив, що він є інвалідом війни І групи і згідно ч. 5 ст. ІЗ ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання щорічно до 5-го травня відповідного року разової грошової допомоги у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, як інвалід війни І групи, але всупереч вимогам зазначеного Закону, грошова допомога призначена йому за 2004, 2005, 2006 роки виплачувалась не в повному обсязі. Просить стягнути з відповідача на його користь недоплачену '""- частину разової щорічної грошової допомоги за 2004, 2005, 2006 роки в сумі 6874 грн. 50 коп., як інваліду війни І групи.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08 листопада 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої грошової допомоги у 2004 році, як інваліду війни II групи, а у 2005, 2006 роках, як інваліду війни І групи в розмірі 6.649 грн. 50 коп.; 30 грн. судових витрат, а також на користь держави 51 грн. державного мита.
Справа № 22-150/07 р. Категорія: 38 Доповідач - Нагорняк В.А. Головуючий у суді І інстанції Камінський В.П.
2
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить вказане рішення скасувати як незаконне. Вважає, що судом порушено норми матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що позивач в 2004 році мав статус інваліда війни II групи, а з 2005 року має статус інваліда війни І групи, що підтверджується довідкою НОМЕР_1 від 19.10.2006 року і має право на пільги встановлені законодавством України.
За період з 2004 - 2006 років відповідач допустив недоплату щорічної рзової допомоги позивачу, що протирічить чинному законодавству, яке регулює правовідносини між сторонами. '
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Приймаючи до уваги вимоги Законів України "Про державний бюджет України" на відповідні роки, якими встановлюються розміри грошової допомоги окремим категоріям осіб та щорічну разову грошову допомогу, яку позивачу було виплачено, а також ухвалення Конституційним Судом України рішення № 20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст.44 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2004 рік", суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на його користь недоплаченої грошової допомоги у 2004 році, як інваліду війни II групи, а у 2005 та 2006 роках, як інваліду війни І групи в розмірі 6649 грн. 50 коп.
Оскаржуваним рішенням стягнуто з відповідача на користь держави 51 грн. державного мита. Разом з тим на підставі рішення Жмеринської міської ради Вінницької області управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради звільнено від сплати державного мита.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що резолютивну частину судового рішення слід змінити, виключивши вказівку про стягнення з управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради на користь держави 51 грн. державного мита. В іншій частині рішення залишити без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради задовольнити частково.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08 листопада 2006 року змінити, виключивши з його резолютивної частини вказівку
3
про стягнення на користь держави з управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради 51 грн. державного мита.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання законної сили ухвали апеляційного суду.