Справа № 2-1002/07
14 березня 2007 року Індустріальний
районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Дружиніна К.М.
при секретарі: Бондаренко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну
справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету
Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради (третя особа: Шоста
дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення факту прийняття
спадщини, про визнання права власності в порядку спадкування та за самостійними
вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про
визнання права власності, -
У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Виконавчого комітету
Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради (третя особа: Шоста
дніпропетровська державна нотаріальна контора) про встановлення факту прийняття
спадщини та про визнання права власності в порядку спадкування. Свої позовні
вимоги представник позивачки обґрунтував тим, що ОСОБА_1 (ОСОБА_1) є
рідної донькою ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
ОСОБА_3 був власником квартири АДРЕСА_1
в м. Дніпропетровську. При житті заповіт не складався. Після смерті батька будь-
хто з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався, окрім
позивачки спадкоємців майна померлого не існує. Після смерті батька, позивачка
фактично прийняла спадщину та вступила в управління спадковим майном. До цього
часу у позивачки не було потреби оформити право власності на квартиру у
встановленому законом порядку. На сьогодні позивачка бажає розпорядитися
спірним майном, в зв'язку з чим просила суд постановити рішення, згідно якого
встановити факт прийняття спадщини після смерті батька, визнати за нею право
власності на спірну квартиру.
12 березня 2007 року під час попереднього судового засідання, ОСОБА_2
звернувся до суду з самостійними вимогами до ОСОБА_1 про визнання права
власності. В обґрунтування позову посилався на те, що 22.01.2007 року між ним
та позивачкою було укладено договір купівлі-продажу (домашня угода), згідно
умов якого, ОСОБА_2 (покупець) передав ОСОБА_1 (продавець) гроші в
сумі 40 400 грн. в рахунок купівлі квартири АДРЕСА_1 в м.
Дніпропетровську. Згідно домовленості сторін, залишок в сумі 151 500 грн. буде
переданий продавцю в момент нотаріального посвідчення договору. Договір повинен
бути посвідчений нотаріально в строк до 22.02.2007 року. ОСОБА_2 просив суд
постановити рішення, згідно якого визнати дійсною угоду купівлі-продажу спірної
квартири дійсною, визнати за ОСОБА_2 право власності на зазначену квартиру,
стягнути з нього на користь ОСОБА_1 151 500 грн. Проти задоволення
позовних вимог ОСОБА_1 не заперечував.
Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення вимог ОСОБА_2 не заперечував.
Представник Виконавчого комітету Індустріальної районної у м. Дніпропетровську
ради своїм листом просив слухати справу у його відсутність, постановити рішення
на розсуд суду. За таких обставин, суд вважає необхідним розглянути справу
заочно по правилам ч.4 ст.169 ЦПК України
Представник Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори своїм
листом просив слухати справу у його відсутність.
Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні
вимоги з обох сторін підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3
в м. Дніпропетровськ, її батьком є ОСОБА_3 Після укладення шлюбу
27.03.1981 року, ОСОБА_1 прийняла прізвище ОСОБА_1. Згідно свідоцтва про
право власності на житло від 21.06.1993 року, ОСОБА_3 є власником
квартири АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську. ОСОБА_3
помер ІНФОРМАЦІЯ_4, про що видано свідоцтво про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно довідки Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори НОМЕР_1, після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не заводилась,
свідоцтво про право на спадщину не видавалось. Позивачка на час відкриття
спадщини проживала разом з батьком, на цей час постійно мешкає у спірній
квартирі, користується спадковим майном, батько перед смертю передав позивачці
свою ощадну книжку, тобто і своє право на грошовий внесок.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом
із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв
спадщину, якщо протягом встановленого законом строку, він не заявив про відмову
від неї.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1, щодо встановлення факту прийняття
спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 знайшли своє підтвердження
під час розгляду справи та підлягають задоволенню. Визнаючи факт прийняття
спадщини, суд вважає можливим визнати за ОСОБА_1 право власності на
спірну квартиру.
Під час розгляду справи встановлено, що 22.01.2007 року між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, оформлений у вигляді домашньої
угоди. Згідно умов договору, ОСОБА_1 продає ОСОБА_2 спірну квартиру за
191 900 грн. (еквівалент 38 000 доларів США). Під час укладення
договору, ОСОБА_1 отримала від покупця 40 400 грн. (еквівалент 8 000
доларів США). Строк нотаріального посвідчення договору - до 22.02.2007 року.
Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами, а саме - договором
купівлі-продажу, розпискою ОСОБА_1, довіреністю від 23.02.2007 року на ім'
я ОСОБА_2 на право розпорядження спірною квартирою. На даний час договір
купівлі-продажу нотаріально не посвідчений, оскільки ОСОБА_1 в порушення п.
8 договору не надала правовстановлюючі документи на спірну квартиру.
Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю підтвердив зазначені
обставини.
Згідно ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов
договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або
часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його
нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі
наступне нотаріальне посвідчення такого договору не вимагається.
Таким чином, суд вважає можливим задовольнити самостійні вимоги ОСОБА_2 щодо
визнання за ним права власності на спірну квартиру, при цьому стягнувши на
користь ОСОБА_1 залишок суми, визначеної сторонами як вартість квартири.
Ухвалюючи рішення по справі, суд, враховуючи пояснення сторін, клопотання
представника позивачки та третьої особи, з метою уникнення можливих труднощів
при отриманні правовстановлюючих документів, вважає доцільним в резолютивній
частині рішення встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 та остаточно
визнати право власності на квартиру саме за ОСОБА_2
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 392, 396, 1216, 1228, 1268, 1277
ЦК України, ст.ст. 10, 11, 31, 57, 60, 88, 169, 212-215 ЦПК України, суд, -
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1, після смерті
її батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво
про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_2).
Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську від 22.01.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 151 500 (сто п'ятдесят одну тисячу п'ятсот) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою
заявою відповідача.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області
через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-ти денний строк з дня
проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього
протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної
інстанції або шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня
проголошення рішення.
Суддя:
К.М. Дружинін