19.04.2007 Справа № 23/256
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кузнецової І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Чимбар Л.О.
при секретарі: Заєць П.Л.
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1, , паспорт НОМЕР_1, підприємець;
позивача: ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_2, представник;
відповідача: Долідзе А.О., довіреність №12 від 22.02.06, начальник юридичного відділу;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, місто Нікополь;
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2005 року;
у справі №23/256;
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, місто Нікополь, Дніпропетровської області;
до:
відповідача-1 Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, місто Нікополь;
відповідача-2 відділення Державного казначейства у місті Нікополі Дніпропетровської області;
про стягнення 8405,75 гривень.
Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, місто Нікополь Дніпропетровської області, звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати незаконною бездіяльність відповідача-1, Державної податкової інспекції щодо ненадання до відповідача-2, відділення Державного казначейства України висновку про відшкодування відповідачу з Державного бюджету від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2004 року.
Та стягнути на користь позивача коштів з Державного бюджету в сумі бюджетної заборгованості по відшкодуванню від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2004 року в сумі 7825 гривень, а також відсотків по бюджетній заборгованості з податку на додану вартість в сумі 580,76 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до норм податкового законодавства позивач набув права на одержання відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, визначеного ним у поданій відповідачу-1 податковій декларації за результатами звітного періоду, за липень 2004 року .
Позивач вважає, що відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість» підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Рішенням господарського суду від 27 грудня 2005 року у справі №23/256 (суддя Добродняк І.Ю.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Приймаючи спірне рішення господарський суд виходив з того, що відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», спірне податкове повідомлення-рішення у встановленому порядку позивачем не оскаржено.
Визначені у податковому повідомленні-рішенні податкові зобов'язання, а саме факт завищення позивачем суми бюджетної відшкодування з податку на додану вартість за червень-листопад 2004 року вважаються узгодженими у день отримання платником податків (позивачем) спірного податкового повідомлення-рішення.
Тому, господарський суд вважає, що позивач не має права на заявлене відшкодування з Державного бюджету податку на додану вартість, а також відсотків по бюджетній заборгованості.
Позивач, не погодившись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що воно винесено з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні рішення неправильно застосував норми процесуального права.
Тому, просить спірне рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, що справа розглянута та вирішена неповноважним складом суду в порушення адміністративного судочинства, тому позивач вважає за необхідне направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд за правилами КАС України.
Заперечення на апеляційну скаргу відповідачі не надали.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
Господарським судом у судовому засіданні встановлено, що за результатами невиїзної документальної перевірки позивача з питання обгрунтованості заявления до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за червень-листонад 2004 року відповідач-1 вважає, що позивачем безпідставно заявлено бюджетне відшкодування за липень 2004 року.
Оскільки відповідач-1 проаналізувавши податкові декларації з податку на додану вартість за 2004 рік та декларації про доходи, одержані в 2004 році, встановив невідповідність обсягів придбаних товарів (робіт, послуг), задекларованих у декларації з податку на додану вартість, сумі валових витрат, задекларованої у декларації про доходи.
Вищевказане збільшення валових витрат та податкового кредиту не підтверджено даними бухгалтерського та податкового обліку позивача.
З актом перевірки позивач був ознайомлений, але від підписання акту відмовився, про що складений акт відмови від підпису від 4 травня 2005 року.
За результатами проведеної перевірки позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення НОМЕР_3, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальній сумі 34246 гривень, в тому числі за липень 2004 року в сумі 7825 гривень.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», дане податкове повідомлення-рішення у встановленому порядку позивачем не оскаржено.
Визначені у спірному податковому повідомленні-рішенні податкові зобов'язання, а саме факт завищення позивачем суми бюджетної відшкодування з податку на додану вартість за червень-листопад 2004 року вважаються узгодженими у день отримання платником податків-позивачем спірного податкового повідомлення-рішення.
Посилання позивача на неправомірність дій відповідача-1 щодо встановлення факту завищення суми бюджетного відшкодування, про що винесено податкове повідомлення-рішення НОМЕР_4, господарський суд правомірно не прийняв до уваги,
оскільки це питання виходить за межі позовних вимог та не є предметом судового розгляду даної справи.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що позивач не має права на заявлене відшкодування державного бюджету податку на додану вартість в сумі 7825 гривень за липень 2004 року.
З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає рішення залишити без змін апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, місто Нікополь Дніпропетровської області, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2005 року у справі №23/256, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді: В.В. Швець
Л.О. Чимбар