Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" квітня 2007 р. Справа № АС-52/36-07 (н.р. АС-40/327-06)
вх. № 1264/4-52 (н.р. 11303/4-40)
Судова колегія господарського суду Харківської області у складі:
Головуючий суддя Білоусова Я.О.
суддя Міньковський С.В.
суддя Дюкарєва С.В.
за участю секретаря судового засідання
представників сторін :
позивача- ОСОБА_1, ОСОБА_2 за дорученням НОМЕР_1 від 28.08.2006 року;
відповідача- Фрідріксен Л.В. за дорученням № 216-50/2160 від 20.11.2006 року;
по справі за позовом СПДФО ОСОБА_1, м. Харків
до Державний департамент з питань банкрутства, м. Київ
про скасування рішення
Позивач ФО-П ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про скасування наказу «Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)» від 01.09.2006р. НОМЕР_2, виданого Державним департаментом з питань банкрутства. Свої позовні вимоги аргументує тим, що відповідач при прийнятті наказу порушив вимоги чинного законодавства, зокрема ч.1 ст.21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на відсутність порушень чинного законодавства під час прийняття оскаржуваного наказу.
Відповідачем надані письмові заперечення від 12.04.2007р., в яких він посилається на те, що чинним законодавством не передбачені обмеження щодо осіб, які мають право звернутися у письмовій формі з заявою (повідомленням) про порушення ліцензіатом ліцензійних умов та відсутні також вимоги щодо такого звернення з підтвердженням факту порушення в установленій формі, тобто задокументованого (постанова про притягнення за адміністративне правопорушення, вирок винесений судом в кримінальній справі та інші форми фіксації порушень за чинним в Україні законодавством). Також відповідач зазначив, що за своїм правовим статусом, він є територіальним органом з питань банкрутства і має право здійснювати контроль за додержанням арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) (далі - арбітражний керуючий) ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - Ліцензійні умови).
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи встановив наступне.
Харківський обласний відділ з питань банкрутства листом від 04.08.2006р. НОМЕР_3 повідомив арбітражного керуючого ОСОБА_1 про призначення позапланової перевірки додержання Ліцензійних умов та вимог чинного законодавства під час виконання повноважень керуючого санацією Південного торговельно-виробничого державного підприємства «Желдорресторан». Підставою призначеної позапланової перевірки став лист Управління СБУ в Харківській області від 26.07.2006р. НОМЕР_4 про порушення арбітражним керуючим ОСОБА_1 вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-XII (далі - Закон про банкрутство) під час виконання повноважень керуючого санацією ПТВДП «Желдорресторан».
Як слідує з пояснень сторін та зібраних у справі матеріалів арбітражний керуючий ОСОБА_1 прибув до Харківського обласного відділу з питань банкрутства, але проходити перевірку відмовився. Свою відмову обґрунтував тим, що на його думку призначення та проведення перевірки є незаконною, оскільки такі дії суперечать вимозі ч.10 ст.20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» № 1775-III (ділі Закон про ліцензування) та п.1.3. Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 13.02.2002р. №22/35 (далі - Порядок від 13.02.2002р. №22/35), зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 27.02.2002р. за № 191/6479. Посилаючись на положення зазначених вище нормативних актів арбітражний керуючий ОСОБА_1 вважав, що позапланові перевірки здійснюються лише на підставі надходження до територіального органу з питань банкрутства у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення ліцензіатом ліцензійних умов, а вищезазначений лист Управління СБУ за своїм змістом таким вимогам не відповідає. Про відмову від проходження позапланової перевірки позивач заявив письмово, вручивши відповідний лист представникові Харківського обласного відділу з питань банкрутства, про що територіальним органом з питань банкрутства складено акт від 14.08.2006р. «Про прибуття арбітражного керуючого ОСОБА_1 на перевірку та відмову в проведенні перевірки» (далі - акт від 14.08.2006 р.).
На підставі акту від 14.08.2006р. Державним департаментом з питань банкрутства винесено наказ «Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)» від 01.09.2006 р. НОМЕР_2 (далі - наказ від 01.09.2006 р. НОМЕР_2).
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи суд виходить з такого.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 21 Закону про ліцензування однією з підстав для анулювання ліцензії є: акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.
Органом ліцензування, згідно п. 5 Положення про Державний департамент з питань банкрутства, затвердженого постановою КМУ від 19.04.2006 р. № 533 є Державний департамент з питань банкрутства.
Згідно п. 1.1. Порядку від 13.02.2002р. №22/35 контроль за додержанням арбітражними керуючими ліцензійних умов, здійснюють Державний департамент з питань банкрутства (його територіальні органи з питань банкрутства) як орган ліцензування та Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (і його представництва) як спеціально уповноважений орган з питань ліцензування (органи контролю) у межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.
Виходячи зі змісту вказаних чинних нормативних актів, суд приходить до висновку, що посилання позивача на те, що відповідач керувався при прийняті рішення про анулювання ліцензії актом від 14.08.2006р., який свідчив про фактичні обставини відмови ліцензіата в проведені позапланової перевірки, складеним територіальним органом з питань банкрутства, в супереч його повноважень, не відповідає дійсності в зв'язку з тим, що таке право проведення позапланової перевірки Державному органу з питань банкрутства надано згідно з чинним законодавством. Також, колегія суддів вважає, що не відповідає дійсності посилання позивача на порушення відповідачем при винесенні наказу від 01.09.2006р. НОМЕР_1 вимог ч. 1 ст. 21 Закону про ліцензування, оскільки в чинній редакції Закону України від 17.01.2002р. № 2953-III, опублікованого в Офіційному Віснику України № 7 за 2002р. (ст. 276) передбачено, що акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки складається органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.
В той же час, дослідивши інші матеріали справи та пояснення сторін колегія суддів доходить до висновку про те, що лист Управління СБУ в Харківській області від 26.07.2006р. НОМЕР_4, на який посилається відповідач, обґрунтовуючи правомірність призначення позапланової перевірки, не може бути визнаний достатньою підставою для проведення Харківським обласним відділом з питань банкрутства позапланової перевірки позивача на предмет додержання ліцензійних умов під час виконання повноважень керуючого санацією по ПТВДП «Желдорресторан» на підставі наступного.
У листі відсутні посилання на допущені ліцензіатом порушення ліцензійних умов, що не відповідає вимогам ч.10 ст.20 Закону про ліцензування, п.1.3. Порядку від 13.02.2002р. №22/35.
Так, вищезазначений лист складений та направлений позивачу в супереч завданням, засадам, правам і обов'язкам Служби безпеки України, визначених положеннями ст. ст. 1, 2, 3, 4, 24 та 25 Закону України «Про Службу безпеки України» № 2229- XII.
Згідно ст. ст. 6, 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи випливає, що Харківським обласним відділом з питань банкрутства не була надана належна правова оцінка законності вимог Управління СБУ в Харківській області, щодо проведення позапланової перевірки позивача на предмет додержання ним ліцензійних умов і відповідно позапланова перевірка ініційована незаконно, без достатніх фактичних та правових підстав, що є порушенням ч.10 ст.20 Закону про ліцензування, п.1.3. Порядку від 13.02.2002р. №22/35 та прав ліцензіата.
Колегія суддів вважає, що ліцензійні умови визначають кваліфікаційні і організаційні вимоги провадження діяльності арбітражних керуючих на період провадження у справах про банкрутство господарськими судами.
До кваліфікаційних вимог, обов'язкових умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), відноситься:
- наявність у суб'єкта господарської діяльності ліцензії на цей вид діяльності (п. 2.1. Ліцензійних умов);
- наявність у суб'єкта господарської діяльності вищої юридичної або економічної освіти (п. 2.2. Ліцензійних умов);
- володіння спеціальними знаннями (п. 2.3. Ліцензійних умов).
До організаційних вимог, обов'язкових умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), відноситься:
- зобов'язання діяти відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює діяльність арбітражного керуючого (п. 3.1. Ліцензійних умов);
- зобов'язання, при призначенні керуючим санацією - у десятиденний строк з дня винесення господарським судом відповідної ухвали повідомляти Державний департамент з питань банкрутства про: 1) своє призначення; 2) затвердження мирової угоди; 3) закінчення виконання плану санації; 4) звільнення від обов'язків (п. 3.2. Ліцензійних умов).
Відповідачем не доведено до суду та не надані матеріали або докази порушення жодної з ліцензійних умов з боку позивача під час здійснення повноважень керуючого санацією у справі про банкрутство ПТВДП «Желдорресторан».
Суд також враховує, що за час здійснення повноважень керуючого санацією у справі про банкрутство ПТВДП «Желдорресторан» відносно позивача не виносились судові рішення, які б свідчили про його порушення ст.ст. 3-1, 17-21 Закону про банкрутство, прав сторін та учасників провадження у справі про банкрутство.
Згідно ч.1, ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Викладене означає наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог, заявлених у справі.
Відповідно ст. 2 КАС України права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин можуть бути захищеними від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно п.1 ч.2. ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
У відповідності до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 2, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Керуючись ст. 6,8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 2, 94, 158- 163 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів
1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державногодепартаменту з питань банкрутства задовольнити.
2. Скасувати в повному обсязі наказ «Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)» НОМЕР_1 від 01.09.2006 р. виданий Державним департаментом з питань банкрутства
3. Присудити до стягнення з Державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, розрахунковий рахунок 31110095700002 Управлінні державного казначейства у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_6, видане 1 жовтня 2002 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, який мешкає з адресою: АДРЕСА_1, судові витрати вигляді судового збору у розмірі 3,40 грн.
Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 17 квітня 2007 року о 14-30.
Головуючий суддя Білоусова Я.О.
суддя Міньковський С.В.
суддя Дюкарєва С.В.
справа №АС-52/36-07