"12" березня 2007 р.
Справа № 6/10-157
Господарський суд Тернопільської області
у складі
розглянув справу
за позовом: Борщівської міжрайонної Державної податкової інспекції
до відповідача №1: Державного підприємства “Борщівський спиртовий завод» м.Борщів, Тернопільської області
відповідача №2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеграл» смт .Скалат, Під волочиського району, Тернопільської області
про визнання недійсним договору
за участю представників сторін:
позивача -Брик В.Г.
відповідача №1 -Співак І.Г.
відповідача №2
Суть справи:
Борщівська міжрайонна Державна податкова інспекція звернулась в господарський суд Тернопільської області з позовом до ДП “Борщівський спиртовий завод» (відповідач №1) та ТОВ “Інтеграл» (відповідач №2) про визнання частково недійсним, укладеного між співвідповідачами договору купівлі -продажу від 21.10.2004р. №82.
Свої вимоги, підтримані в засіданні його представниками, позивач мотивував тим, що спірний договір в частині реалізації 199,99 т зерна кукурудзи на суму 99 995 грн., згідно з ст.ст. 203,234 ЦК України, є фіктивним (укладеним без наміру настання правових наслідків, які обумовлюються ним).
У відзиві на позов та згідно з поясненнями представника відповідача, останній проти позову заперечив посилаючись на безпідставність заявлених вимог.
Розгляд справи, призначений вперше на 14.02.2007р., відкладався, востаннє на 12.03.2007р..
Представник відповідача №2, жодного разу в засідання не зявився, відзив на позов не подав, хоча про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Тому, відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В засіданні, представникам сторін роз'яснювались належні їм права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20,22,81-1 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотанням аудіозапис судового засідання не здійснювався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача №1, судом встановлено наступне:
- 21 жовтня 2004 року між ДП “Борщівський спиртовий завод» (відповідач №1) як покупцем та ТОВ “Інтеграл» (відповідач №2) як продавцем, укладено договір № 82.
За змістом договору продавець (відповідач №2) зобов'язувався передати у власність покупця (відповідача №1) після здійснення передоплати зерно кукурудзи по ціні 500 грн. за 1 тонну. Загальна сума продажу за договором складала 500 000 грн..
Поставка продукції мала здійснюватись на умовах франко-склад ПП “Деметра», Скала-Подільський КХП (п.4.1 договору).
У квітні-травні 2006р. працівниками Борщівська МДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання ДП “Борщівський спиртовий завод» вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських та правових операцій з ТОВ “Інтеграл» за період з 01.01.2004р. по 31.12.2005р..
За наслідками перевірки 17.05.2006р. складено відповідний Акт № 1953/23-02/00375119.
Відповідно до Акта перевірки від 17.05.2006р. на підставі довіреностей, по видатковим накладним: № 195 від 29.10.2004р., №221 від 29.11.2004р., №227 від 06.12.2004р., №71 від 31.03.2005р., ТОВ “Інтеграл» було відпущено ДП “Борщівський спиртовий завод» 959,99 т. зерна кукурудзи на загальну суму 480 000 грн..
Вказане підтверджується також виписаними відповідачу №1 податковими накладними, його прихідними документами та частково дорожніми листами.
Оплата вартості отриманого зерна проведена відповідачем №1 повністю.
Однак, позивачем ставиться під сумнів дійсність даного договору в частині поставки 199,99 т зерна кукурудзи на суму 99 995 грн. з підстав, передбачених ст.ст. 203,234 ЦК України, виходячи з наступного:
- у сторін за договором відсутні товарно-транспортні накладні та акти прийому - передачі товару;
- ТОВ “Інтеграл» порушено вимоги п.4.1 договору щодо поставки товару на склади ПП “Деметра», “Діоніс» згідно з поясненнями посадових осіб цих підприємств;
- в ТОВ “Інтеграл» відсутні первинні документи на придбання 199,99 т зерна кукурудзи у своїх постачальників для подальшого відпуску зерна ДП “Борщівський спиртовий завод»;
- згідно з звітністю ТОВ “Інтеграл», в останнього не було достатньо запасів, основних фондів та доходів для виконання договірних зобов'язань в спірній частині та інше.
Відповідач позову не визнав, зазначивши, що факт відпуску (поставки) зерна підтверджується первинними бухгалтерськими, прихідними та іншими документи; висновки податкової служби ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах та є недоведеними.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до змісту п.4 ч.3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3,33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.
Статтею двісті чотири Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину (договору), згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Недійсним, з мотивів його фіктивності, правочин (договір) може визнаватись лише судом (ч.2 ст.234 ЦК України).
Вирішуючи спір по суті суд враховує, що відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Проте, наданими суду доказами, позивачем не спростовано згаданої презумпції та не підтверджено наявності обставин, передбачених ч.1 ст.234 ЦК України.
Згідно із статтею 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ним. Із змісту вказаної правової норми вбачається, що фіктивна угода визнається недійсною внаслідок того, що вона не відповідає загальним підставам дійсності угоди, які вказані в частині 5 статті 203 Цивільного кодексу України.
У відповідності з вимогами статті 203 ЦК України правочин, зокрема має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правомірність договору №82 від 21 жовтня 2004 року, укладеного між ДП “Борщівський спиртовий завод» (відповідач №1) як покупцем та ТОВ “Інтеграл» (відповідач №2) як продавцем, підтверджується діями сторін по його виконанню.
А саме вищепереліченими довіреностями та видатковими накладними про продаж відповідачем №2 відповідачу №1 - 959,99 т. зерна кукурудзи на загальну суму 480 000 грн., куди входить і оспорювана частина.
Вказане частково стверджується і податковими накладними, виписаними ТОВ “Інтеграл» (продавцем) ДП “Борщівський спиртовий завод» (покупцю), які відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами.
Згідно з Актом перевірки, усі ці документи представлялись відповідачем №1 перевіряючим.
Даним Актом, а також платіжними дорученнями та виписками банку підтверджено сплату покупцем продавцю 480 000 грн., тобто вартості 959,99 т., в т.ч. за 199,99 т. спірних.
В силу норм Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні" первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Досліджені в судовому засіданні документи, оформлені контрагентами за результатами виконання правочину від 21.10.2004 р. містять відповідну інформацію і щодо спірної частини, а тому безпідставним є твердження позивача про відсутність відповідних первинних документів.
Складання товарно-транспортних накладних та актів прийому - передачі товару, на необхідність оформлення яких посилається позивач, положеннями договору №82 від 21 жовтня 2004 року не обумовлювалось.
Крім того, предметом спору у даній справі являється угода з продажу (поставки) товарів, а не правочин про надання послуг з перевезення вантажу. А відтак, наявність товарно - транспортних накладних, приналежно до спірних правовідносин не є обов'язковою.
Виконання співвідповідачами умов договору, а тому реальне бажання настання, зумовлених ним наслідків засвідчується додатково:
- дорожніми листами, реєстрами на сировину прихідних документів форми № Г-2, які частково згадуються в Акті податкової перевірки, із відмітками працівників охорони (організації, що не є стороною по справі) про проходження прохідної ДП “Борщівський спиртовий завод», записами по журналу охорони (по вантажній прохідній), відображенням сплачених ДП “Борщівський спиртовий завод» сум ПДВ за договором в складі свого податкового кредиту;
- реєстром накладних ТОВ “Інтеграл» за період з 01.10.2004р. по 31.03.2005р.;
- карткою рахунка 201 ДП “Борщівський спиртовий завод» за 22.10.2004р.-10.12.2004р. та за 18.03.2005р.-04.04.2005р.;
- витягом з Книги складського обліку ДП “Борщівський спиртовий завод» за 2004-2005р.р., іншими матеріалами справи.
Вказане відображення виконання господарської операції як у бухгалтерському так і в податковому обліку в сукупності спростовує доводи позивача про фіктивність договору.
При посиланні контролюючим органом на дані декларації з податку на прибуток, згідно із якими у ТОВ “Інтеграл» були відсутні залишки запасів та основних фондів ним не враховано, що ТМЦ реалізовані відповідачем №2 ДП “Борщівський спиртовий завод» до основних фондів не належать. Поряд із цим, згідно із п.5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податків зобов'язаний вести податковий облік приросту (убутку) тих запасів, що знаходяться на складах, у незавершеному виробництві, залишках готової продукції, тощо. Тобто, придбання та послідуюча реалізація ТМЦ у одному звітному періоді (квартал) не підлягає відображенню у додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток.
Висновки позивача, з посиланням на Акт податкової перевірки ДП “Борщівський спиртовий завод» від 17.05.2006р. та інформації по діяльності ТОВ “Інтеграл», про відсутність в останнього 199,99 т зерна кукурудзи для їх реалізації ДП “Борщівський спиртовий завод» в складі 959,99 т здійсненні податковою службою за наслідками неповного з'ясування обставин.
Вказане підтверджується поданими відповідачем №1 видатковими та податковими накладними, довіреностями, які не були враховані контролюючим органом при оформленні результатів перевірки і інформації та при пред'явленні позову.
Критично судом оцінюються посилання позивача на пояснення директора ПП “Діоніс», та головного бухгалтера ПП “Деметра», як на докази порушення п.4.1 договору щодо поставки товару на склади цих підприємств, оскільки:
- складування зерна на ПП “Діоніс» угодою не передбачалось, а його директор, що давала пояснення на момент виконання договору даної посади не займала;
- пояснення головного бухгалтера ПП “Деметра» надавались за відсутності в неї на цей момент бухгалтерських документів за 2004р.;
- претензій щодо порушення приписів договору, в т.ч. і п.4.1, сторонами не пред'являлись.
Слід також зазначити, що згідно з наказами ДПА України від 24.03.2004р. №160, ДПІ в Борщівському районі та директора ДП “Борщівський спиртовий завод» №39-в від 21.04.2004р. на заводі було створено контрольний пост державної податкової інспекції для посилення державного контролю в т.ч. за обліком надходження і витрачання сировини, яка використовується для виробництва спирту.
Зазначеним постом не виявлялись факти невідповідності в даних вже згаданих прихідних та складських документів ДП “Борщівський спиртовий завод» по господарських операціях з поставки зерна кукурудзи ТОВ “Інтеграл», яке використовувалось спиртзаводом для власних потреб виробництва.
З огляду на усе викладене, в задоволенні позову з наведених в ньому підстав слід відмовити.
Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати не стягуються.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4-3,12,33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення “____»_____________ 2007р., через місцевий господарський суд.
Суддя