справа № 2-а-298/2009
27 липня 2009 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі :
головуючого судді - Березовського О.Д.,
при секретарі - Швачко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городня адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ Першотравневого району Попова Івана Валентиновича про скасування протоколу та постанови по справі про адміністративне правопорушення, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - УДАІ УМВС України в Донецькій області, -
ОСОБА_1 18.05.2009 року звернувся в суд з адміністративним позовом до інспектора ДПС ВДАІ Першотравневого району Попова Івана Валентиновича про скасування протоколу та постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АН № 213718 від 05.05.2009 року.
У позовній заяві позивач зазначив, що 05.05.2009 року він керував автомобілем марки «IVECO», держ. номер НОМЕР_1, напівпричіп держ. номер НОМЕР_2. О 10 годі 15 хвилин на 209 км. автошляху Маріуполь - Запоріжжя його зупинив відповідач і повідомив, що він рухався зі швидкістю 112 км/год., про що зафіксовано спеціальних приладом, який інспектор йому не показав, та склав протокол і постанову про адміністративне правопорушення. З вказаним в протоколі та постанові порушенням позивач не погоджується. Вважає дії інспектора незаконними та упередженими. На вказній ділянці шляху допустима встановлена швидкість згідно п. 12.6 «ґ» Правил дорожнього руху становить 90 км/год.. Позивач вказав, що він рухався в той момент зі швидкістю 75 км/год., в підтвердження чого надає копію карточки тахографа, спеціального контролюючого пристрою, який відповідно до ст. 20 Закону України «Про автомобільний транспорт» використовується для обчислення безперервної реєстрації пройденого шляху і швидкості руху, часу роботи і відпочинку водія. Показами тахографа підтверджується швидкість автомобіля у вказаний проміжок часу.
На підставі викладеного, позивач просить суд скасувати протокол та постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АН № 213718 від 05.05.2009 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КпАП України, винесені інспектором ДПС ВДАІ Першотравневого району Поповим Іваном Валентиновичем.
Ухвалою судді від 19 травня 2009 року відкрито провадження у зазначеній адміністративній справі.
У судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав суду письмову заяву з проханням розглянути справу без його участі, так як він буде знаходитись за кордоном, рішення суду підтримує ( а.с. 23, 26 ).
Відповідач - інспектор ДПС ВДАІ Першотравневого району Попов І.В. в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки в судове засідання суд не повідомив ( а.с. 24 ).
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Таким чином, неявка без поважних причин в судове засідання відповідача - інспектора ДПС ВДАІ Першотравневого району Попова І.В., який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, відповідно до приписів ч. 4 ст. 128 КАС України, не є перешкодою для розгляду справи, і справа підлягає вирішенню на підставі наявних у ній доказів.
Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - УДАІ УМВС України в Донецькій області в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином, про причини неявки представника в судове засідання суд не повідомила. Неявка в судове засідання представника третьої особи відповідно до положень ст. 128 КАС України не є перешкодою для розгляду справи ( а.с. 25 ).
З'ясувавши позицію позивача по суті заявлених ним позовних вимог, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Стаття 18 КАС України передбачає, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КпАП України перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш ніж на двадцять кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 12.6. «ґ» «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, передбачено, що поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5, 47, дозволяється рух із швидкістю іншим транспортним засобам : на автомагістралях - не більше 130 км/год., на дорогах для автомобілів - не більше 110 км/год., на інших дорогах - не більше 90 км/год..
З копії постанови серії АН № 213718 від 05.05.2009 року по справі про адміністративне правопорушення встановлено, що інспектор ДПС ВДАІ Першотравневого району Попов Іван Валентинович, розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення скоєне ОСОБА_1, встановив, що 05.05.2009 року, о 10 годині 50 хвилин, на 209 км. автошляху Запоріжжя - Маріуполь, ОСОБА_1, керував автомобілем «IVECO», державний номерний знак НОМЕР_3, рухався зі швидкістю 112 км/год., швидкість перевищив на 22 км/год., чим допустив порушення п. 12.6. «ґ» ПДР, серійний номер приладу «Іскра» 80938. Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122 КУпАП, керуючись ст. 283 КпАП України, відповідач постановив накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.. Копію постанови позивач отримав, про що мається відповідна відмітка в постанові ( а.с. 2 ).
В ч. 1 ст. 222 КпАП України передбачено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КпАП України розглядають органи внутрішніх справ ( міліція ). Пункт 3 ч. 2 ст. 222 КпАП України передбачає, що від імені органів внутрішніх справ ( міліції ) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КпАП України, мають право - працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 являється працівником Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України та має спеціальне звання, а тому він мав право розглядати справу про адміністративне правопорушення вчинене позивачем і накладати на останнього стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КпАП України.
Відповідно до вимог статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
На вимогу суду з відділення ДАІ Городнянського району при УМВС України в Чернігівській області жодних доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, в тому числі оригіналу протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відповідачем відносно ОСОБА_1 05.05.2009 року, не надійшло.
Натомість з долученої позивачем до матеріалів справи копії карточки тахографа, встановлення та використання якого на транспортних засобах передбачено ст. 20 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 05.04.2001 року, вбачається, що безпосередньо перед зупинкою відповідачем ОСОБА_1, останній рухався зі швидкістю, яка не перевищувала 80 км/год. ( а.с. 3 ).
Статтею 251 КпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначено законом порядку орган ( посадова особа ) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та встановлюючи факт порушення ним правил дорожнього руху, інспектор ДПС ВДАІ Першотравневого району Попов І.В. керувався показаннями приладу «Іскра» № 80938, за допомогою якого вимірювалась швидкість руху транспортного засобу, однак враховуючи приписи ст. 251 КпАП України суд рахує показання цього приладу неналежним доказом, оскільки дані щодо перевищення позивачем швидкості руху ґрунтуються на показаннях технічного приладу, що не має функцій фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Крім того, заперечення позивача ОСОБА_1, приведені ним в поданій до суду позовній заяві, в частині того, що він не перевищував допустимої швидкості руху, та докази надані позивачем на підтвердження цього, стороною відповідача не спростовані та доказів того, що позивач порушив Правила дорожнього руху та в його діях вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, відповідач суду не надав. В зв'язку з цим вимоги позивача в частині скасування постанови про справі про адміністративне правопорушення підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання в частині заявлених позивачем позовних вимог про скасування протоколу про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки відсутні правові підстави для їх задоволення.
В статті 17 КАС України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ( нормативно правових актів чи правових актів індивідуальної дії ), дії чи бездіяльності. В даному випадку предметом судового розгляду є оскарження позивачем постанови по справі про адміністративне правопорушення, винесеної відповідачем, яка і є правовим актом індивідуальної дії. У разі задоволення позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, що визначено в ст. 162 КАС України.
Відповідно до положень ст. 251 КпАП України протокол про адміністративне правопорушення являється лише доказом у справі та містить фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа ) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Протокол про адміністративне правопорушення не являється правовим актом індивідуальної дії, який порушує права, свободи та інтереси позивача, а являється лише доказом, який в сукупності з іншими доказами оцінюється відповідачем при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, суд знаходить, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 122, 222, 251-252, 255, 287 - 289 КпАП України, «Правилами дорожнього руху», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, ст. ст. 6, 8-11, 18, 70 - 72, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ Першотравневого району Попова Івана Валентиновича про скасування протоколу та постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії АН № 213718 від 05.05.2009 року по справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором ДПС ВДАІ Першотравневого району Поповим Іваном Валентиновичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 255 грн..
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ Першотравневого району Попова Івана Валентиновича про скасування протоколу та постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про оскарження і поданням після цього протягом 20 днів скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя : О.Д.Березовський